Еріх Ляйнсдорф (нім.Erich Leinsdorf; справжнє прізвище Ландауер, нім.Landauer; нар. 4 січня 1912, Відень — пом. 11 вересня 1993, Цюрих) — австрійсько-американськийдиригент[4]. Виступав і робив записи з провідними оркестрами та операми в Сполучених Штатах та Європі, здобув визнання завдяки високим стандартам, а також виразній індивідуальності[5]. Написав декілька книг на музичні теми.
Біографія та кар'єра
Ляйнсдорф народився в єврейській родині у Відені. У віці 5 років почав навчатися музиці в місцевій школі, грав на віолончелі і займався по класу композиції. Потім навчався в Моцартеумі та Віденській академії музики. У 1934—1937 роках був помічником Бруно Вальтера та Артуро Тосканіні на Зальцбурзькому фестивалі. У 1938 році через аншлюс залишив Австрію і переїхав в США. Працював в Метрополітен-опера, а у 1939 році був призначений відповідальним за німецький репертуар (спеціалізацією Ляйнсдорфа були опери Вагнера). У 1942 році отримав американське громадянство.
У 1962—1969 роках Ляйнсдорф був музичним керівником Бостонського симфонічного оркестру. На цей період припав концерт 22 листопада 1963 року, коли він був змушений повідомити публіці про вбивство президента Кеннеді і поза програмою виконав зі своїм оркестром похоронний марш з Третьої симфоніїБетховена.
Серед записів Лйянсдорфа відомими є вагнерівський репертуар Метрополітен-опера" — опери «Тангейзер» (1941), «Лоенгрін» (1943), а також римський запис опери «Тоска» Пуччіні (1957). Важливе місце серед записів Ляйнсдорфа займають симфонії Густава Малера.
З Бостонським оркестром Ляйнсдорф записав симфонії і всі фортепіанні концерти Прокоф'єва (соліст — Джон Браунінг).
