Ельзаський діалект — один з нижньо-алеманських діалектів німецької мови, поширений практично по всій території Ельзасу. Найближчий до швабського та швейцарського діалектів німецької мови.
З часом в ельзаський діалект проникає до все більшої кількості французьких слів. Проте його нижча соціальна роль (особливо після Другої світової війни) не дозволяє йому розвиватися на належному рівні. Нині ельзаським діалектом говорять переважно робітники, селяни, а також переконані прихильники ельзаської культури. Лише близько 40 відсотків населення Ельзасу можуть розуміти та висловлюватися цим діалектом.[1]
Згідно з конституцією Франції, єдиною офіційною мовою на території республіки є французьку мова. Разом з тим уряд країни визнає певні права за ельзаським діалектом та деякими іншими регіональними говірками. 1999 року дослідження Національного статистичного інституту показали, що у Франції налічується 548 000 повнолітніх носіїв діалекту. Це ставить його на друге місце за поширеністю серед регіональних мов Франції (після Окситанської).
(фр.)[1] [Архівовано 24 липня 2018 у Wayback Machine.] «L'alsacien, deuxième langue régionale de France» Insee, Chiffres pour l'Alsace no. 12, December 2002
(фр.) Brunner, Jean-Jacques. L'alsacien sans peine. ASSiMiL, 2001. ISBN 2-7005-0222-1
(фр.) Laugel-Erny, Elsa. Cours d'alsacien. Les Editions du Quai, 1999.
(фр.) Matzen, Raymond, and Léon Daul. Wie Geht's ? Le dialecte à la portée de tous La Nuée Bleue, 1999. ISBN 2-7165-0464-4
(фр.)Matzen, Raymond, and Léon Daul. Wie Steht's ? Lexiques alsacien et français, Variantes dialectales, Grammaire La Nuée Bleue, 2000. ISBN 2-7165-0525-X