Екзоцито́з — це енергозалежний процес виведення макромолекул, унаслідок чого внутрішньоклітинні секреторніпухирці зливаються з плазматичною мембраноюклітини, і їхній вміст виводиться із клітини. Також, в результаті екзоцитозу у зовнішньоклітинний простір секретуються певні речовини, такі як гормони, нейротрансміттери чи екзосоми. Секреторний пухирець (чи везикула) проходить довгу стадію дозрівання в цитоплазмі перед тим, як він зливається з плазмалемою. Під час еззотитозу ділянка плазматичної мембрани втягується і замикається, утворюється ендоцитозний пухирець, що містить поглинений матеріал. При цьому ліпідний вміст секреторного пухирця стає частиною плазматичної мембрани, тоді як внутрішній вміст пухирця опиняється ззовні клітини[1]. В процесі екзоцитозу виділяються гідрофобні речовини — які не можуть проходити через ліпідний гідрофільнийбішар мембрани самостійно, але за допомогою екзоцитозу також секретуються спеціальні компоненти, такі як екзосоми, які самі по собі є гідрофільними ліпідними везикулами.
проста дифузія газів — під час дихання між порожниною альвеол легень і просвітом кровоносних капілярів, характеризується низькою вибірковістю мембран до речовин, що переносяться;
полегшена дифузія — за участю компонентів мембрани (канали і переносники) переважно в одному напрямку (у клітині) за градієнтом концентрації без витрат енергії, характеризується вибірковістю до речовин;
осмос — процес вирівнювання концентрації двох розчинів, розділених напівпроникною мембраною (оболонкою), переміщенням розчинника з менш концентрованого у більш концентрований розчин[3];
дифузія - рух молекул та іонів із місця високої концентрації до місця нижчої або взаємне проникнення молекул речовини (газу, рідини, твердого тіла) один в одну при безпосередньому стиканні чи крізь пористу перегородку. Дифузія крізь мембрани за участю білків-переносників називається полегшеною.
За допомогою процесу екзоцитозу нові білки, що інтегруються в зовнішню мембрану клітини, транспортуються до неї. Синтезінтегрального білку з мРНК відбувається на рибосомах, що прикріплені до гранулярного ЕПР, потім за допомогою білкових моторів везикула транспортується від ЕПР до комплексу Ґольджі, де білки зазнають пострансляційних модифікацій, зокрема глікозилювання. Далі везикула транспортується до плазмалеми і зливається з нею, таким чином білки опиняються вбудованими в клітинну мембрану (див. відео «Внутрішнє життя клітини[en]» де показана активація лейкоцитів та їх іміграція, при якій інтегральні мембранні білки вбудовуються в плазмалему в процесі екзоцитозу).
Біологія:10 клас: Підруч. для загальноосвіт. нач. закл.: рівень стандарту, академічний рівень / П. Г. Балан, Ю. Г. Вервес, В. П. Поліщук. — 3.тє вид. — к.: Генеза, 2013. — 288 с. ISBN 978-966-504-999-9
↑Мотузний, Василь Оврамович (2009). Біологія (українською) . м. Київ, вул. Горького, 112, оф. 5: "Світ успіху". с. С. 57. ISBN978-966-8352-46-1. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
