Евклаз

Евклаз
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)^[d][1]
Абревіатура	Ecs[2]
Хімічна формула	BeAlSiO₄(OH)
Nickel-Strunz 10	9.AE.10[3]
Ідентифікація
Сингонія	моноклінна сингонія
Колір риси	білий
Інші характеристики
Названо на честь	ев-^d (давньогрецька мова)[4], спайність (давньогрецька мова)[4]
Типова місцевість	Ору-Прету[4]
Евклаз у Вікісховищі

Евклаз (рос. эвклаз; англ. euclase; нім. Euklas m) — мінерал підкласу острівних силікатів, силікат алюмінію і берилію острівної будови.

Етимологія та історія

Назва — від дав.-грецьк. εὐ- — добре і κλάσις — перелом, розбиття. Евклаз завезений в Європу з Південної Америки у 18 ст. Мінерал вперше описав у 1792 р. французький мінералог Рене-Жюст Аюї (1743—1822).

Загальний опис

Хімічна формула: Al₂Be₂[SiO₄]₂(OH)₂.

Містить (%): Al₂О₃ — 35,16; BeO — 17,24; SiO₂ — 41,4; Н₂О — 6,2. Сингонія моноклінна.

Утворює пластинчасті, таблитчасті, коротко- і довгопризматичні кристали, багаті гранями; агрегати сноповидної і напівсферичної форми. Безбарвний, білий або забарвлений в блакитний, синій, жовтий, жовтувато- або смарагдово-зелений кольори. Прозорий. Блиск скляний, на зламі жирний.

Твердість 7,5. Густина близько 3,1. Спайність довершена в одному напрямі. Розщеплення досконале, паралельне клінопінакоїду. При терті електризується.

Евклаз — ендогенний мінерал. Продукт розкладання берилу в пегматитах і в низькотемпературних альпійських жилах.

Асоціація: польовий шпат, кварц, топаз, берил, слюда, кальцит, анкерит, хлорит.

Зустрічається в міаролових порожнинах гранітних пегматитів; у ґрейзенах і високотемпературних кварцових жилах; в альпійських жилах спільно з кристалами адуляру, кварцу і флюориту.

Утворення великих скупчень дрібнококристалічного евклазу пов'язано з флюоритизацією, мусковітизацією, турмалінізацією, хлоритизацією вапняків і гранітів.

У екзогенних умовах евклаз стійкий, зустрічається в алмазоносних і золотоносних пісках. Прозорий евклаз — коштовний камінь.

Головні родовища: Кольсва (Швеція), Альто-Момос (Еквадор), Кашмір (Індія), Лукан-газі (Танзанія), Івеланн (Норвегія); Примор'я, Саха, Забайкалля, Урал (Росія) та ін.

Його типове місце розташування — Ору-Прету, штат Мінас-Жерайс, південно-східний регіон, Бразилія, де він зустрічається з топазом. Зразок мінералу зберігається у Національному музеї природознавства, Париж, Франція, № 3303.

Евклаз — один з гол. компонентів берилієвих руд.

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
   d:Track:Q20645057d:Track:Q16917772d:Track:Q1356348
2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
3. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
   d:Track:Q1356348d:Track:Q16917772d:Track:Q15205595
4. Haüy R. J. De l´euclase // Observations sur la Physique, sur L'Histoire Naturelle et sur les Arts — 1792. — Vol. 41. — P. 155–156.
   d:Track:Q6048177d:Track:Q316515d:Track:Q32956597

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Евклаз // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Евклаз // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 508-509.
• Euclase / Handbook of Mineralogy URL: https://rruff.info/doclib/hom/euclase.pdf

Посилання

• Webmineral data [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• Mindat with location data [Архівовано 19 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• Mineral Data Publishers PDF [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]

Портал «Геологія»   Портал «Мінералогія»