До́пінг (англ. doping, від сленґового англ. dope «давати наркотики») — речовини, зокрема фармакологічні, що при введенні в організм сприяють активізації його роботи і росту, стимуляції фізичної і нервової діяльності тощо.
Допінги — психоактивні, ендокринні та ін. речовини чи методи, що здатні штучно підвищувати працездатність і нівелювати відчуття втоми, у зв'язку з чим були внесені до переліку заборонених для використання спортсменами[1].
Допінг застосовують у медицині, спецпідрозділах, спорті тощо.
Найвідомішим і найскандальнішим є вживання допінгу в спорті, адже як у професійному, так і аматорському спорті воно суворо заборонене.
Як у медицині (морфін), так і в спорті як допінг історично застосовували і застосовують наркотичні речовини.
З сер. 1960-х років (час проведення перших тестів на допінг) спортивні чиновники намагаються контролювати застосування допінгу спортсменами — тим не менше кількість допінгових викриттів і скандалів лишається значною, а в суспільстві вкорінене тверде переконання, що без вживання допінгу спорт високих досягнень (рекордів) неможливий.
Нерідко допінгові скандали інспіруються штучно — у медичних препаратах, інформація від виробника про які не містила жодних згадок про заборонені речовини, в результаті випробовувань, їх знаходять (або до утворення забронених речовин в організмі спортсмена призводить вживання і наступні реакції засобів, які первісно не містили таких у своєму складі), і тоді жертвами допінгових розслідувань стають спортсмени, які вживали їх за вказівкою медиків національних збірних, часто як засіб від особистих захворювань (аж до звичайного нежитю). З іншого боку, за визнаннями самих же чиновників від спорту, абсолютну більшість допінгових засобів складають саме невідомі медичні препарати[2].
Допінгові засоби можна розділити на декілька великих груп.
В романі «У серпні сорок четвертого» Володимира Богомолова зазначено, що в 1944 році військові контррозвідники як допінг використовували таблетки «кола» та фенамін.