Джон Бут народився 10 травня1838 року в родині професійних акторів та англійських іммігрантів біля містечка Бел Ейр у штаті Мериленд. Джон був дев'ятою дитиною з десяти й уже в 14 років, після смерті батька, не закінчивши школи, почав цікавитися театром і політикою. У віці 17 років отримав свою першу роль — грав одну з другорядних ролей у виставі за творами Шекспіра. З часом гра молодого чоловіка привернула увагу критиків і глядачів. Бут відрізнявся від інших акторів своєю вродою та атлетичною фігурою і певним акторським даруванням. Перед початком Громадянської війни Джон Бут був одним з найпопулярніших акторів, улюбленцем жінок і завдяки такому успіху скоро став доволі заможним.
Разом з театром Бут цікавився політикою, ще в ранніх роках був членом організації, яка виступала за скорочення імміграції до США. Також підтримував рабовласництво й гаряче виступав проти його скасування, був присутній під час страти одного з відомих аболіціоністів — Джона Брауна. Під час громадянської війни був таємним агентом півдня, збирав інформацію для конфедератів і навіть виробив свій власний план викрадення президента Лінкольна та вбивства провідних діячів республіки. Коли декілька спроб організувати викрадення виявилися невдалими, Бут вирішив убити президента.
Як один з провідних та популярних акторів Бут був присутній на інавгурації Лінкольна, на багатьох виступах та зустрічах з президентом, однак спроб замаху на його життя не робив, оскільки сподівався викрасти Лінкольна та доставити його полоненим на південь. Однак у 1865 році стало ясно, що спроби викрасти президента були невдалими, до того ж Бут пересварився з іншими учасниками змови й замість викрадення вирішив убити президента. 14 квітня1865 року, отримавши повідомлення про намір Авраама Лінкольна з дружиною відвідати його виставу, почав розробку плану вбивства. Біля театру були підготовлені коні для втечі, у президентській ложі була зроблена щілина, через яку вбивця слідкував, коли президент прибув до театру. У той самий день, близько 10 години вечора, Бут прокрався до ложі й вистрелив президентові в потилицю. Поранивши також одного з присутніх ножем, Бут вискочив на сцену і прокричав Sic semper tyrannis! («Так завжди буде з тиранами»), після чого в сум'ятті йому вдалося втекти з театру і на заздалегідь приготовленому коні залишити Вашингтон.
Загибель Бута
Разом з іншим співучасником вбивства Бут попрямував на південь, де їм допомагали в дорозі численні прихильники конфедератів. Від падіння коня Бут пошкодив ногу і вже не міг швидко тікати від переслідування і мусив переховуватися. Тим часом інші учасники замаху у Вашингтоні були арештовані й Бут був оголошений у розшук; за схоплення вбивці президента уряд пропонував 100 000 доларів. Після арешту ще одного зі співучасників злочину поліції стало відомо про місцезнаходження Джона Бута у Вірджинії й 26 квітня1865 року будинок на тютюновій фермі, де він знайшов притулок, був оточений поліцією. Коли на вимогу поліції скласти зброю та здатися Бут відмовився, будинок підпалили. Попри це, вбивця продовжував відстрілюватися і був поранений у шию — куля влучила в спинний мозок і перебила три хрящі, що призвело до паралічу та швидкої смерті Бута. З часом тіло Джона Бута було передано його родичам, які поховали його на сімейній ділянці на цвинтарі в Балтиморі.
.svg){kind=small}
