PROFILBARU.COM

Джоакіно Ґреко
Джоакіно Ґреко
італ. Gioachino Greco
Народився	1 січня 1600; Челіко, Провінція Козенца, Калабрія, Італія
Помер	1634; Антильські острови
Діяльність	шахіст, письменник-документаліст, шаховий композитор
Галузь	шахи
Знання мов	італійська
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Греко.

Джоакіно Ґреко (італ. Gioachino Greco; 1600 — 1634, Вест-Індія) — італійський шахіст і теоретик. Один із найсильніших шахістів Європи початку XVII сторіччя. Автор відомого «Трактату про королівську гру в шахи», який згодом був перекладений багатьма мовами і став популярним шаховим підручником.

Життєпис

Походив із Калабрії, за що отримав прізвисько «Калабрієць». Багато подорожував Європою, заробляючи на життя грою в шахи. Мандрівки Ґреко по Франції, Англії та Іспанії, де він перемагав найсильніших місцевих гравців, сприяли популяризації шахів у цих країнах. Грав при дворах князя Лотарингського та іспанського короля Філіпа IV. У 1626 році ненадовго повернувся до Італії, до Неаполя. Згодом вирушив за океан, до Вест-Індії, де й помер 1634 року.

Стиль гри

Ґреко вважали найсильнішим шахістом світу тих часів. За своїм яскравим творчим стилем Ґреко був найяскравішим представником ранньої італійської школи. Гра шахіста вирізнялася блискучими комбінаціями, ініціативністю та оригінальними ідеями в атаці. Недооцінював потребу координації фігур для прикриття тилів, але надолужував ці помилки динамічною грою, вмінням накинути «свою гру» і спрямувати партію у потрібне русло.

Твори

Славу Ґреко приніс рукописний «Трактат про королівську гру в шахи» (італ. Trattato del nobilissimo gioco de scacchi), який датують 1619—1625 роками. Відомо кілька варіантів рукопису, найстаріший з який зберігають у Римі. У 1621 році одну з копій праці шахіст подарував Генріхові II Лотаринзькому, потім на її основі було зроблено французький переклад трактату. Мандруючи різними країнами, він збирав шахові рукописи різних авторів, аналізував їх і враховував під час написання своєї праці. Протягом 1624—1625 років, коли жив у Парижі, Ґреко доопрацював трактат, додавши свіжі зміни у правилах, ряд ендшпілів та аналізів.

Це збірник 150 партій з коментарями та аналізом. У друкованому варіанті трактат видано вже після смерті автора. Першим друкованим виданням став англійський переклад 1656 року, потім 1669 року вийшов французький переклад, а пізніше переклади голландською, німецькою та іншими мовами.

Праця Калабрійця стала дуже популярною, виходила в різних країнах з різними переробками та адаптаціями, була основою для створення шахових підручників. Так, книга «Das Schach des Herrn G. Greco Calabrais» (Вроцлав, 1784) стала одним з перших в історії шахових підручників німецькою мовою. 1809 року в Львові вийшов переклад гебрейською й існують припущення, що відомий майстер Акіба Рубінштейн, який навчився грати в шахи в хедері, міг освоїти теорію саме з цього перекладу Ґреко.

Внесок у теорію

Саме завдяки Ґреко за початком 1. e4 c5 закріпилась назва «сицилійський захист», адже італієць у своєму творі назвав цей дебют італ. il giuco siciliani — «сицилійська партія». Серед аналізів дебютів у трактаті Ґреко найцінніші варіанти в італійській партії та королівському гамбіті. Ряд гамбітних систем Ґреко згодом названо його іменем: гамбіт Ґреко у віденській партії, гамбіт Ґреко—Філідора в королівському гамбіті, контргамбіт Ґреко в дебюті слона.

гамбіт Ґреко (латиський гамбіт): 1. e4 e5 2. Кf3 f5
гамбіт Ґреко в дебюті слона: 1. e4 e5 2. Сc4 Кf6 3. f4
контргамбіт Ґреко в дебюті слона: 1. e4 e5 2. Сc4 f5
гамбіт Ґреко—Філідора в прийнятому королівському гамбіті: 1. e4 e5 2. f4 ef 3. Кf3 g5 4. Сc4 Сg7 — це спокійне продовження аналізував у своїй книзі Філідор, та ще раніше хід 4. … Сg7 використовували Полеріо і Ґреко.
варіант Ґреко в італійській партії: 1. e4 e5 2. Кf3 Кc6 3. Сc4 Сc5 4. c3 Кf6 5. d4 ed 6. cd Сb4+ 7. Кc3!? Далі у випадку 7. К: e4 8. 0-0! К: c4 9. bc С: c3? (правильно 9. … d5!) білі можуть отримати перевагу в атаці. Таке продовження було популярне майже 200 років, доки в XIX сторіччі майстри не знайшли ходи, які вирівнюють гру для чорних.

Примітки

↑ ^а ^б chessgames.com — 2001.
d:Track:Q534035
↑ ^а ^б Національна бібліотека Франції — 1537.
d:Track:Q193563
↑ Giffard N. Le guide des échecs — Éditions Robert Laffont, 1993. — P. 339.
d:Track:Q2696397 d:Track:Q112225467 d:Track:Q3340359
↑ ^а ^б Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

Література

Шахматный словарь. — Москва: Физкультура и спорт, 1964. — с. 228
W. Litmanowicz, J. Giżycki, Szachy od A do Z, Warszawa, Sport i Turystyka, ss. 317—319, tom 1, 1986
Нейштадт Я. И. Некоронованные чемпионы. — Москва: Физкультура и спорт, 1975. — 302 с.
Шахматы. Энциклопедический словарь. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — 621 с. — ISBN 5-85270-005-3