Державні видатки (англ.Government spending or expenditure) — це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.
Державні витрати або видатки включають все державне споживання, інвестиції та трансфертні платежі. В системі національного рахівництва придбання урядом товарів і послуг для поточного використання з метою безпосереднього задоволення індивідуальних або колективних потреб суспільства класифікується як державні видатки на кінцеве споживання. Придбання урядом товарів і послуг з метою створення майбутніх вигод, таких як інвестиції в інфраструктуру або витрати на дослідження, класифікується як державні інвестиції (державне валове нагромадження капіталу). Ці два види державних видатків — на кінцеве споживання та валове нагромадження капіталу — разом становлять одну з основних складових валового внутрішнього продукту.
Державні видатки можуть фінансуватися за рахунок державних запозичень, податків, митних зборів, продажу або оренди природних ресурсів, а також різних зборів, таких як плата за вхід до національного парку або ліцензійні збори. Коли уряд вирішує позичити гроші, він повинен сплачувати відсотки за позичені гроші. Зміни в державних видатках є основним компонентом фіскальної політики, що використовується для стабілізації макроекономічного бізнес-циклу.
Державні видатки — це витрати уряду країни на колективні або індивідуальні потреби і потреби в суспільних благах і державних послугах, таких як пенсії, охорона здоров'я, безпека, субсидії на освіту, аварійні служби, інфраструктура і т.д.
До 19 століття державні видатки були обмежені завдяки пануючий концепції laissez faire. У 20-му столітті Джон Мейнард Кейнс стверджував, що роль державних видатків є ключовою у визначенні рівня доходу та його розподілу в економіці. Державні видатки відіграють важливу роль в економіці, оскільки вони визначають фіскальну політику та надають суспільні блага і послуги домогосподарствам і фірмам.
Основним показником державних видатків є їх частка у ВВП.
Основні потреби
Військові
національна оборона і забезпечення безпеки держави, здійснення конверсії оборонних галузей промисловості.
Економічні
фінансова підтримка суб'єктів господарювання;
інвестиційні та інноваційні програми;
поповнення державних запасів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, державного матеріального резерву;
обслуговування і погашення державного боргу;
формування державної власності;
інші витрати економічного характеру.
Соціальні
компенсація державних позабюджетних фондів витрат на виплату державних пенсій та допомог, інших соціальних виплат;
утримання установ, що перебувають у державній власності або у віданні органів державної влади;
Державні видатки //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К.: Алерта, 2011– 558 с.
.svg)
