Народився в родині швейцарськогогромадянина Йоганна Деньє, при народженні одержав ім'я — Генріх Деньє. Пізніше змінив ім'я на Андрій Іванович Деньєр. Деколи використовував і Андрій (Генріх) Деньєр.
Працював спочатку недовго в техніці дагеротопії, потім у техніці вітропії (фотографії на склі), а пізніше, одним з перших, освоїв колоїдний (мокроколоїдний) процес.
А. І. Деньєр винайшов спосіб отримання м'якості контурів при друку («ефект Деньєра»). Для цього робив два негативи на пластинках різної товщини, а потім друкував з обох.
В ательє Деньєра знімалися всі верстви населення, в тому числі і Царський двір.
Популярності Деньєра сприяла «художня спрямованість» створюваних ним портретів, використання своїх навичок професійного живописця.
Діяльність Деньєра запам'яталась не тільки висококласним виконанням поточних приватних замовлень, а й виданням за передплатою протягом року (1865) щомісячного альбому з 12 фотографій, знятих з натури відомих у той час у Росії людей («Альбому фотографічних портретів Августійших осіб і осіб, відомих в Росії»)[6]
Того ж року А. І. Деньєр удостоєний звання «Фотографа Їх Імператорських Величностей» і право зображати державний герб на своїй продукції, увійшов до складу фотографічного відділу Імператорського Російського технічного товариства, стає членом Французького фотографічного товариства, виступає експертом на російських і міжнародних фотовиставках.
З початку 1880-х рр. працював у майстерні разом з сином Адольфом.
До 1890 року А. І. Деньєр зберігав швейцарське громадянство і тільки за два роки до смерті прийняв російське підданство.
Часто зустрічались опісля повернення Шевченка з заслання.
За спогадами Благовєщенського[11], «в його майстерню, крім Микешина, найчастіше ходили скульпторФ. Ф. Каменський, живописець Г. Деньєр та ін. … Деньєр написав з Тараса Григоровича портрет, який … подавав на виставку»
↑У зв'язку з різночитанням у різних джерелах, датування подій проведено за роботою: 'Бархатова Е. В. Русская светопись. Первый век фотоискусства 1839—1914
↑Особам, які закінчили Петербурзьку академію мистецтв із золотою або великою срібною медаллю присвоювали звання «Класний художник». Особам, які закінчили Петербурзьку академію мистецтв із малою срібною медаллю присвоювали звання «Некласний художник» («Вільний художник»). Званням відповідали і певні пільги.
↑Неодноразово нагадував про це на зворотах своїх бланків.
↑«Зображень осіб Імператорської родини, міністрів, членів Державної ради, чинів імператорського двору, осіб, відомих своїми державними і громадськими подвигами, духовних, військових, цивільних, вчених, художників, відомих артистів імператорських театрів і взагалі людей чудових в Росії за своєю громадською діяльністю».
(Бархатова Е. В. «Русская фотография середины XIX — начала XX века, Персоналии». — С. 363—364.)
↑«… за фотографічні роботи, що доводять, крім відмінного технічного виконання, артистичний напрямок і прийоми досвідченого художника».
↑«…за художнє виконання і технічну досконалість фотографічних портретів».