Го́цо або Гаудеш (мальт. Għawdex) — острів у Середземному морі, що входить до Мальтійського архіпелагу і є територією держави Мальти. Площа острова 67 км².
Острів Гоцо розташований за 6 кілометрів на північний захід від острова Мальта. Довжина острова становить 14 км, максимальна ширина — 7,25 км, довжина берегової лінії — 42,65 км.
Характерні риси ландшафту — горби з плоскими вершинами. Найвищою точкою острова є гора Та-Дбіджі з висотою 194 м. Інші вершини — Джордан (162 м), Та-Кульят (152 м). Зв'язок між островами здійснюється за допомогою поромної переправи, що перевозить як пасажирів, так і автомобілі. Судна курсують між портом Мджар на острові Гоцо і пристанню у бухті Чиркева острова Мальта.
Річки короткі, часто пересихають, лишаючи тільки глибокі русла. Найбільшими є Ілма, Іль-Ханаг, Ханзіра. Відповідно водні ресурси обмежені, тому було збудовано численні дрібні водосховища. На південному заході, біля підніжжя гори Та-Дбіджі, у верхів'ях річки Ілма, поширені джерела води.
Миси:
Берегова лінія порізана, утворює численні бухти: на заході Дуейра, на півдні Шленді, на сході гавань Мджар, на півночі Дахлет-Корот, Ір-Рамла, Марсалфорн, Сан-Блас.
Чисельність населення у 2005 році становила 31 053 осіб, з яких 6,414 проживало у найбільшому місті Вікторії.
Населені пункти:
Визначними пам'ятками острова є неолітичний мегалітичний храм Джгантія («місце гігантів»), збудований 3600-2500 років до нашої ери і цитадель у місті Вікторія з собором Санта-Марія. Біля села Арб розташована Базиліка Діви Марії Та'Піну.
На півночі розташовані піщані пляжі Рамла, Сан-Блас, Хондо-ір-Руммін. Також є Внутрішнє море Гоцо.
Гоцо часто ототожнюють з островом Огігія, описаним в Одісеї Гомера. На острові жила німфа Каліпсо. Вона надала прихисток Одісею, який врятувався з потонулого корабля. [1]