Горицвіт весняний (Adonis vernalis) — отруйнабагаторічна рослина заввишки 10—40 см. Може також використовуватися як лікарська рослина. Цвіте з ранньої весни до половини травня. Росте у степах, на степових схилах у лісостепу та степу, на яйлах в Криму. Зрідка трапляється на степових схилах в Прикарпатті, Розточчі — Опіллі й на півдні Полісся (зокрема на території Маслятинського ПНДВ[1][2][3], котре входить до складу Національного природного парку "Кременецькі гори"). Щодо назви рослини, особливо народної, то є дві думки: одні твердять — походить вона від слова «гора». Справді, найчастіше бачимо її на схилах крейдяних пагорбів («гора»); інші запевняють — від слова «горіти», бо здаля, весною, його квіти виглядають як яскраві вогники. Рослина введена в офіційну медицину з народної ще знаменитим клініцистом Сергієм Петровичем Боткіним. Тепер ця рослина завоювала чи не всі фармакопеїЗемлі[4]. Народні назви пов'язані з яскравістю квітки та характером листя: горитьцвіт, горицвіт ярий, горицвіт жовтий, жовтоцвіт, жовтоцвіт весняний, заячий мак, купавник, польовий кріп, стародубка, чорногірка, пожарна квітка, сосенка, сосонка, терлич.[5][6].
Міжнародна латинська назва роду походить від імені міфічного юнака Адоніса, який відзначався надзвичайною красою. Видова назва у перекладі з латинської означає «весняний».
Багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих (Ranunculaceae) 10—60 см заввишки, з темно-бурим, трохи галузистим коренем, з якого виростають кілька стебел, деякі з них не квітконосні. Стебла численні, голі або злегка запушені, прості або розгалужені, 5 — 20 см заввишки. Низові листки бурі, лускоподібні; серединні — сидячі, тричіперисторозсічені, з вузьколінійними частками. Квітки великі яскраво-жовті (4-5,5 см у діаметрі), правильні, одиничні, на верхівках стебел і гілок; у віночку 12 — 20 яскраво-жовтих, видовжено-яйцюватих пелюсток. Плід — суха сіро-зелена сім'янка. Цвіте з ранньої весни до половини травня. Плодоносить у травні-червні, у північних районах — на місяць пізніше. 2n=16[7].
Потреби в сировині горицвіту значно переважають природні запаси, а тому стало необхідним розведення його в культурі. Промислові плантації горицвіту весняного є зокрема в Кримській області та на деяких дослідних станціях. Горицвіт весняний варто розводити в садах як цілющу рослину, до того ж він дуже декоративний[11].
Охоронний статус
Не рвіть, діти, ці «золоті ліхтарики весни». Та й дорослі, особливо юнаки, навіть для Неї не рвіть — безглуздо, бо рослина ця вже в Червоній книзі багатьох країн, а в нашій республіці повинна бути в Червоному листку кожного села і присілка. Вона хоч і отруйна, але вміє лікувати серце і нирки — через лікарів! Треба враховувати і те що в культурі, в квітниках, вона дуже помітно втрачає свої лікувальні сили.
— Іван Носаль
Горицвіт весняний занесений до Червоної книги України в 2009 р. Статус: «неоцінений». Список Карпатських видів, які знаходяться під загрозою, зазначає статус горицвіту весняного як: «знаходиться під загрозою» (англ.endangered).[12]
В Україні шириться креативна традиція відмічати дні окремих представників природи. Автори ідеї вважають, що завдяки такій традиції, буде можливим більш широко орієнтувати суспільство і світогляд на проблеми захисту природи, здійснювати виховання молоді в любові до рідної землі. Згідно даної традиції, 8 квітня – «День Горицвіту (Адонісу)».[13]
Лікарські форми і застосування
Рослина дуже популярна в народі і високо цінується. Вся рослина ОТРУЙНА — необхідно пам'ятати, що горицвіт весняний сильнодіючий засіб, і безконтрольне застосування його може тільки погіршити функцію серця, тому вживати його треба під контролем лікаря.
Офіційна медицина широко використовує як безпосередньо галенові препарати (настої тощо), так і фармакопейні в комбінації з препаратами брому (бромід калію, бромід натрію) та інше. Горицвіт весняний входить до складу кардіовалену і мікстури Бехтерєва, АДОНІС-БРОМ[14]. Препарати НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ призначати хворим на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит і ентероколіт. При вживанні їх можуть виникнути диспепсичні явища.
Внутрішньо
Настій трави (4 — 10 г трави на 200 мл окропу) 3 — 5 раз на день по 1 столовій ложці дорослим і по половині — одній чайній або десертній ложці — дітям.
екстракт горицвіту сухий (Extractum Adonis vernalis) для приготування настою (4,0 : 200,0 — 6,0 : 200,0) і таблеток; адонізид (Adonisidum) 2 — 3 рази на день по 20 — 40 крапель дорослим, а дітям по стільки крапель, скільки їм років; адонізид сухий (Adonisidum siccum) призначають дорослим по 1 таблетці 2 — 4 рази на день.
Одну столову ложку суміші трави горицвіту весняного (40 г), листя мучниці звичайної (50 г), бруньок берези пухнастої (30 г) і трави хвоща польового (20 г) заливають 1 склянкою окропу, парять у духовці 2 години, кип'ятять на малому вогні 5 — 10 хвилин і п'ють щодня по 1 столовій ложці при набряках ниркового походження, дотримуючись безсольової дієти, ліжкового режиму і приймаючи через день теплі ванни. Іван Носаль подає дещо іншу рецептуру: трава горицвіту — 4,0 г, листя мучниці — 5,0 г, бруньки берези — 3,0 г, трава хвоща польового — 2,0 г, суміш цю заливають 300 г кип'ятку, напарюють в духовці 2 години і потім на малому вогні кип'ятять ще 5 хвилин, приймають щогодини по 1 столовій ложці відвару — при цьому призначається молочна безсольова дієта, ліжковий режим і через день ванна[4].
Лікарські приписи
Rp.: Inf. herbae Adonidis vernalis 6,0 — 180,0
D.S. По 1 столовій ложці настою 3 рази на день
Rp.: Exrt. herbae Adonidis vernalis sicci 6,0
D.S. Розчинити в 200 мл дистильованої води
і приймати по 1 столовій ложці 3 — 4 рази
на день перед їдою
Rp.: Inf. herbae Adonidis vernalis 6,0 — 180,0
Natrii bromidi 6,0
Codeini phosphatis 0,2
M.D.S. По 1 столовій ложці 3 рази на день
Rp.: Adonisidi 1,0
D.t.d. N. 6 in amp.
S. По 0,5 мл внутрішньовенно
Rp.: Adonisidi 15,0
D.S. По 15 — 20 крапель 2 — 3 рази на день
Rp.: Adonis-brom 0,5
D.t.d. N. 12 in tabul.
S. По 1 таблетці 3 рази на день
Rp.: Herbae Adonidis vernalis 6,0
D.t.d. N. 6
S. 1 пакет заварити, як чай, в 1 склянці кип'ятку,
процідити і пити по 1 столовій ложці 3 рази на день
Заготівля і зберігання
З лікувальною метою використовують траву горицвіту весняного (Herba Adonis vernalis), яку заготовляють від початку цвітіння рослини і до осипання плодів, тобто з травня до початку липня. Найкращою є сировина, зібрана під час цвітіння рослини. Під час збирання рослини треба вкладати натрусом у кошики чи іншу тару, старанно уникаючи потрапляння інших, схожих видів: горицвіту волзького із запушеними часточками листків і горицвіту сибірського (A. sibiricus), що відрізняється перистим а не пальчастим розсіченням листків. Рослину зрізують на висоті 5-10 см від землі, вилучають побурілі частини і сушать у сушарках при температурі 40-50 ˚С, в добру погоду — на папері, розстелюючи тонким шаром у провітрюваному затінку під наметом або на горищі. Сушити горицвіт на сонці не можна, бо він втрачає свої лікувальні властивості. Висушена трава має бути зеленою, квітки — золотаво-жовтими. Висушений горицвіт рекомендується зв'язувати у снопики і знизу рівно обрізувати. Запах горицвіту слабкий, смак — гіркий, усі частини — отруйні. Сухої сировини виходить 19 — 20 %. Траву горицвіту зберігають в окремих дерев'яних ящиках, викладених папером. Строк придатності — до 1 року.
Галерея
Адоніс на берегах річки Мокра Сура на Січеславщині
↑ абНосаль І. М. Від рослини до людини: Розповіді про лікувальні та лікарські рослини України. — К.: Веселка, 1993. — С. 423—425.
↑Смик Г. К. Корисні та рідкісні рослини України // Словник-довідник народних назв. — К.: Українська Радянська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1991. — С. 192. — ISBN 5-88500-030-1
↑Witkowski Z.J., Król W., Solarz W. (eds.). 2003.Carpathian List Of Endangered Species. WWF and Institute of Nature Conservation, Polish Academy of Sciences, Vienna-Krakow ISBN 83-918914-0-2(англ.)
↑Права і свободи людини. Київ: Алерта, 2022. с. 123.
Лікарські рослини і їх застосування / М. С. Харченко, А. М. Карамишев, В. І. Сила, Л. Й. Володарський. — 2-ге вид., випр. і допов. — К. : Здоров'я, 1981. — С. 61 — 63.
Морозюк С. С., Протопопова В. В. Альбом з ботаніки. — Київ: Радянська школа, 1979.
Носаль І. М. Від рослини до людини: Розповіді про лікувальні та лікарські рослини України. — К.: Веселка, 1993. — С. 423—425.