Олекса́ндр Бори́сович Го́рвіц[1][2] (17 лютого (1 березня) 1897, Чуднів, Волинська губернія — 20 січня (2 лютого) 1918, Київ, Київська губернія, УНР) — український революційний діяч, член РСДРП(б).
Біографія
Народився 17 лютого (1 березня) 1897(18970301) року в містечку Чуднів Волинської губернії, тепер Житомирська область, Україна[3].
З 12 (25) вересня 1912 по 1 (14) травня 1915 року навчався в Приватному трьохкласному комерційному училищі А. А. Ежевського у Варшаві. Закінчив училище зі срібною медаллю, удостоєний звання особистого почесного громадянина і кандидата комерції[5]. У 1915—1916 роках навчався в Київському комерційному інституті[7].
У лютому (ст. ст.) 1917 року повернувся до Києва. Член редколегії друкованого органу київської організації РСДРП(б) — газети «Голос социал-демократа». Делегат обласного з'їзду рад Південно-Західного краю (квітень 1917). Від травня 1917 року — член Київського комітету РСДРП(б), виконкому Київської ради робітничих депутатів, у листопаді — член виконкому Київської об'єднаної ради робітничих і солдатських депутатів. Під час липневих заворушень у Петрограді (нині м. Санкт-Петербург) 5 (18) липня 1917 року був заарештований юнкерами, але під тиском Київського комітету РСДРП(б) звільнений. 27 жовтня (9 листопада) на пленумі київських рад обраний до ревкому для підготовки збройного повстання робітників і революційних солдатів, був заарештований разом з іншими керівниками більшовиків військовиками штабу Київського військового округу, звільнений після капітуляції останнього.
Виступив проти проведення повстання на заклик більшовиків напередодні Всеукраїнського з'їзду рад селянських, робітничих і солдатських депутатів. 5 грудня на обласному (крайовому) з'їзді РСДРП(б) обраний членом Головного комітету РСДРП(б) — соціал-демократії України, на Першому Всеукраїнському з'їзді рад — членом ЦВК рад України.
У січні 1918 року — уповноважений Народного секретаріату для проведення в Києві повстання робітників і солдатів проти Української Центральної Ради, один з його керівників. Від 15 (28) січня 1918 року — член загально-міського Військово-революційного комітету. Керував повсталими на Печерську (див. Київське (січневе) збройне повстання 1918). Під час намагань відновити зв'язок з іншими районами міста його схопили прибічники УЦР.
Помер 20 січня (2 лютого) 1918 року; за даними Оксани Щусь, Великої радянської енциклопедії, його закатували (за іншими даними — зарубали вільні козаки[8]).
Похований 31 січня (13 лютого) 1918 року в братській могилі в Маріїнському парку.
Примітки
- ↑ Ім'я при народженні — рос. дореф. Александръ Беровичъ Горвицъ. У записі про смерть у метричній книзі — рос. дореф. Александръ Борисовичъ Горовицъ
- ↑ За деякими відомостями, начебто справжні ім'я та по батькові — Азеф Беркович, не підтверджують архівні документи — метричний запис про народження та особова справа студента Київського комерційного інституту.
- ↑ За деякими відомостями — народився 1897 року в Києві, однак запису про народження в метричних книгах київського равінату не виявлено.
- ↑ За іншими відомостями — закінчив гімназію[яку?] в Києві (1913).
- ↑ За іншими відомостями — з 1915 року навчався в Казанському університеті. Член студентської організації соціал-демократів-інтернаціоналістів, за її дорученням вів революційну пропаганду серед солдатів казанського гарнізону.
- ↑ Хто підняв збройне повстання в Києві в січні 1918 р.? // Історична правда. — 2010. — 18 жовтня. [Архівовано 16 грудня 2014 у Wayback Machine.]
Посилання
Джерела