У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гоблін (значення).
Гоблін на ілюстрації XIX ст.
Го́бліни — в германському та британськомуфольклорі, мандрівні духи, що збиткуються з людей. Переважно уявлялися як потворні карлики. Мешкають групами в лісах і, найчастіше, в гірських печерах, але можуть пробиратися в людські житла. Ними могли ставати деякі померлі люди. В фентезі часто зображуються зеленошкірими та довгоносими.
Гоблінами також часто називають інших міфічних істот, близьких за поведінкою — як у вигляді узагальнення, так і під час перекладів з інших мов. Близькі до них кобольди, які також проживають у печерах і займаються різними витівками, хобгобліни і брауні, які виступають в Англії домовиками і мають схожі звички, нокери, пука; скандинавські тролі, японські каппи.
Етимологія
Слово «гоблін» (англ.goblin, gobblin, gobeline, gobling, goblyn, goblino, gobbelin) вперше зафіксовано в XIV ст. й походить від англо-норманського *gobelin[1], як і старофранцузьке gobelin, зафіксоване в 1195 і середньовічного латинського gobelinus близько 1141[2][3], як називали демона з околиць Евре в Нормандії. Вірогідний зв'язок цієї назви з німецьким kobold, або латинським cabalus чи *gobalus, від грецького κόβαλος (кобалос) — пустотливий дух, який жартує зі смертних і лякає їх, дослівно — «розбійник», «шахрай»[2][4]. Альтернативно, це може бути зменшувальне або інше похідне від власного французького імені Gobel чи Gobeau[5][1], зменшувальні форми Gobelet, Goblin, Goblot — «продавець келихів, склянок або чашок»[6].
Гобліни можуть набувати різної форми, перетворюватись на тварин, але зазвичай уявляються як волохаті карлики або одягнені в плащі. Шерсть гоблінів сіра або чорна[7].
Мешкають у лісах і печерах, але пробираються в людські житла, де збиткуються з господарів. Вони стукають у горщики та сковорідки, стягують одяг зі сплячих людей, пересовують меблі, розбивають стіни та двері[8], розкопують могили та викидають із них кістки, заплутують коням гриви та хвости[7], змушують собак вити, лякають дітей криками та шкряботінням у вікна, висмикують стільці з-під людей, закидають кочергу у вогонь. Гобліни ненавидять тих, хто не вживає алкоголю[9].
Разом з тим гобліни могли допомагати, такий їх різновид відомий як бубакоди (bwbachods)[8] або хобгобліни[10]. Вони сприяють у вихованні дітей, якщо лишити їм ласощі, винагороджують дітей за хорошу поведінку та карають за погану[8]. Гоблінам приписувалося вміння допомагати у виробництві масла, якщо їх задобрити, лишивши наніч тарілку вершків[9]. Шахтарі у Вельсі вірили, що гобліни шумлять там і заважають копати. В той же час, присутність гоблінів вважалася доброю ознакою, що близько є багаті поклади[7]. Ображені гобліни збиткуватимуться з господарів[9].
У XX ст. гобліни стали часто описуватися в художніх творах зеленошкірими. Це пов'язана з тим, що впродовж XIX ст. зелений колір почав асоціюватися з отрутою та хворобою. Популярність зелених гоблінів зумовлена персонажем коміксів Зеленим Гобліном та гоблінами в настільній грі Warhammer[11].
.jpg)
