Гнатковичі

Село Гнатковичі пол. Hnatkowice Координати 49°53′00″ пн. ш. 22°46′00″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Перемишльський повіт Гміна Орли Перша згадка 1353 Водойма Рада  Населення 416 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 16 Поштовий індекс 37-714 Автомобільний код RPR SIMC 0607363 GeoNames 771055 OSM r6816387  ·R Гнатковичі Гнатковичі (Польща) Гнатковичі Гнатковичі (Підкарпатське воєводство)  Гнатковичі у Вікісховищі

Гнатковичі (пол. Hnatkowice) — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Орли Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 416 осіб (2011^[1]).

Назва

У 1977—1981 роках під час кампанії з ліквідації українських назв серед 120 сіл були перейменовані й Гнатковичі на Іґнацув (пол. Ignaców).

Розташування

Село розташоване за 10 км на північ від Перемишля та 59 км на схід від Ряшева. Через село тече річка Рада — ліва притока Сяну.

Історія

Виникли як боярське дворище давньоруські часи^[2]. Перша згадка про Гнатковичі є у грамоті Оти Пілецького від 1353 року^[3].

До 1772 року село входило до Перемишльської землі Руського воєводства.

У 1869 році село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, у селі було 54 будинки та 334 мешканці, а на землях фільварку 2 будинки та 39 мешканців. У 1881 році за даними шематизмів 325 були греко-католиками, 81 — римо-католиками^[4].

24 травня 1915 року 11-та армія генерала Макензена звільнила село від 8-ї армії генерала Брусилова, після чого на території села залишились поховання австрійських вояків.

У 1934—1939 роках село належало до ґміни Оріхівці Перемишльського повіту Львівського воєводства. У 1939 році в селі проживало 650 осіб, з них 590 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 30 поляків та 10 євреїв^[5].

У липні 1944 року радянські війська захопили село і незабаром оголосили про передачу території Польщі, українські родини у 1945 році добровільно-примусово виселяли до СРСР. Решту українців у 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» було виселено на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави^[6].

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][7]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	215	51	142	22
Жінки	201	36	121	44
Разом	416	87	263	66

Церква

У 1919 році замість зруйнованої під час війни українці збудували дерев'яну греко-католицьку церкву св. Димитрія, яка мала статус філіяльної, належавши до парафії Дрогоїв Перемиського деканату (після першої світової війни — Радимнянського деканату) Перемишльської єпархії. Знищена у 1946 році^[8].

Люди

В селі народилися:

• Балух Юліан Йосипович (нар. 1940) — український дириґент, доцент кафедри оркестрового дириґування Львівської консерваторії.
• Кудлак Іван Васильович (1913—1983) — український майстер різьблення на дереві.

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. (пол.)
2. Пастернак Я. Княжий город Перемишль. Перемишль — західний бастіон України [Архівовано 29 березня 2019 у Wayback Machine.]. — Нью-Йорк-Філадельфія, 1961. — С. 16.
3. Олег Купчинський Забуті та невідомі староукраїнські грамоти XIV — першої половини XV ст. [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.]. — с. 342—343.
4. Hnatkowice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 80. (пол.)
5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — С. 55.
6. Акція «Вісла»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Перемишль. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 24 березня 2018.
7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018. (пол.)
8. Michniewska M. Cerkwie drewniane Karpat: Polska i Słowacja: przewodnik: 211 obiektów. — Piastów: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2011. — S. 300. (пол.)