PROFILBARU.COM

Гейнріх Марк
ест. *Heinrich Mark*
Гейнріх Марк; ест. Heinrich Mark
ест. Heinrich Mark
Прем'єр-міністр c повноваженнями президента
	1 березня 1990 — 6 жовтня 1992
Попередник	Тініс Кінт
Наступник	Леннарт Мері
Виконувач обов'язків прем'єр-міністра Естонії
	8 травня 1971 — 1 березня 1990
Попередник	Тініс Кінт
Наступник	Енно Пенно
Державний секретар Естонії
	11 серпня 1953 — 8 травня 1971
Попередник	Гельмут Маанді
Наступник	Арвед Рууса
Народився	1 жовтня 1911; Кроотусе, Киллесте, Пилвамаа, Естонія
Помер	2 серпня 2004 (92 роки); Стокгольм, Швеція
Похований	Скугсчиркогорден
Відомий як	політик, адвокат
Країна	Естонія
Національність	естонець
Alma mater	Тартуський університет
Батько	Авґуст Марк; (1883 — 1955)
Мати	Анна Кароліна Райґ; (1887 — 1945)
У шлюбі з	Еліс Вріман; (11 липня 1920 — 27 грудня 2006)
Діти	Пеетер Марк
Нагороди
Кавалер ордена Державного герба 2 ступеня (Естонія)	Орден «За заслуги перед Польщею» (Офіцерський Хрест)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марк.

Гейнріх Марк (ест. Heinrich Mark; нар. 1 жовтня 1911, Караскі, Киллесте, Російська імперія — пом. 2 серпня 2004, Стокгольм, Швеція) — естонський державний та політичний діяч, виконувач обов'язків прем'єр-міністра Естонії (8 травня 1971-1 березня 1990), прем'єр-міністр Естонії c повноваженнями президента (1 березня 1990-6 жовтня 1992)^[2]^[3]. Почесний член Естонського літературного товариства, почесний доктор юридичних наук Тартуського університету (1998).

Життєпис

Закінчив початкову школу у рідному селі (1920-1924) та у Кроотусе (1924-1926), Тартуську вчительську семінарію (1926-1930), та правничий факультет Тартуського університету (1933-1938)^[4].

Працював вчителем початкової школи у Таллінні (1933-1938, 1940-1941, 1941-1942).

Гейнріх Марк у 1939 році був обраний міським радником Тарту.

У 1940 році помічник адвоката у Тарту та секретар Тартуського університету.

Балотувався у Рійґікоґ від опозиційного Союзу трудового народу Естонії у 1940 році, але згодом був викреслений зі списку кандидатів.

У 1943 році емігрував до Фінляндії, де був одним з організаторів Естонського Бюро, помічником головного редактора газети «Malevlane». Через рік переїхав у Швеції, де оселився у Стокгольмі. У Швеції був асистентом Державної Комісії у справах іноземців.

Гейнріх Марк у 1945-1956 роках був головою робочої групи що опікувалася школами Комітету Естонії.

У період 1953-1971 роках був державним секретарем, а у 1971-1990 — заступником прем'єр-міністра та міністром військових справ у Естонському уряді у вигнанні^[5].

З 1954-1975 рік — керівник бюро і помічник голови Комітету Естонії, в 1975-1982 голова, з 1982 року почесний голова Комітету Естонії.

У 1951-1979 роках Гейнріх Марк генеральний секретар Національної ради Естонії.

Уряд Естонської Республіки у вигнанні діяв до 7 жовтня 1992, коли Гейнріх Марк оголосив обраному Рійґікоґу про складання з себе повноважень.

Помер у Стокгольмі^[6]. Його прах був спалений, а попіл розвіяний над цвинтарем Скуґсчюркоґорден у Стокгольмі^[7].