Гаспар Ное

Гаспар Ное
фр. Gaspar Noé
Гаспар Ное у 2021 році
Дата народження	27 грудня 1963(1963-12-27) (60 років)
Місце народження	Буенос-Айрес, Аргентина
Громадянство	Франція
Професія	кінорежисер, сценарист, оператор, продюсер
Alma mater	Національна вища школа імені Луї Люм'єра
Роки активності	1985 — наш час
Напрям	артхаус
IMDb	ID 0637615
Автограф
Нагороди та премії
Sitges Film Festival Best Screenplay award^d (1998) Sitges Film Festival Best Feature-Length Film award^d (2018)
Гаспар Ное у Вікісховищі

Гаспа́р Ное́ (фр. Gaspar Noé; нар. 27 грудня 1963, Буенос-Айрес, Аргентина) — французький і аргентинський кінорежисер та сценарист. Світову популярність здобув у 2002-у році після виходу на екрани скандального фільму «Незворотність» з Монікою Беллуччі і Венсаном Касселем в головних ролях^[1]. Неодноразовий учасник конкурсних програм провідних міжнародних кінофестивалів .

Біографія та творчість

Народився 27 грудня 1963 року в Буенос-Айресі у сім'ї художника і соціальної робітниці.

Дитинство провів у Буенос-Айресі та Нью-Йорку, у 12 років разом з батьками переїхав до Франції, у Париж. У 17 років поступив до Школи Луї Люм'єра, закінчив його, натомість замість заняття кінематографом вирішив продовжити навчання на факультеті філософії в Університеті Парижу.

У 1985-му році влаштувався на посаду асистента аргентинського режисера Піно Соланаса на зйомках фільму «Танго. Вигнання Гарделя», де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Люсіль Хадзіхалілович. Незабаром Ное зняв свою першу 18-хвилинну стрічку «Тінгарелла ді Луна». У 1988-му знову виступив в ролі асистента на зйомках фільму Піно Соланаса «Південь».

У 1991 році дебютував як режисер, знявши короткометражний фільм «Падаль», який взяв участь у низці конкурсних програм Каннського фестивалю та заслужив позитивні відгуки критиків^[2]. До 1993 року вирішив зняти розширену версію цього фільму, проте, зіткнувшись з проблемою фінансування, відмовився від задуму. У 1995 році спробував себе як кліпмейкер і редактор телепередач на каналі Canal+. У 1997-му на прохання свого друга режисера Яна Кунена зіграв епізодичну роль у фільмі «Доберман».

У 1998-у році зняв перший повнометражний фільм «Один проти усіх». Стрічку було представлено на Каннському кінофестивалі 1998 року, де вона отримала премію Mercedes-Benz Award, а також спеціальну премію, засновану низкою журналістів Франції^[3].

У серпні 2001 року закінчив зйомки фільму «Незворотність», головні ролі в якому зіграли Моніка Беллуччі, Венсан Кассель і Альбер Дюпонтель. Фільм є нарізкою з тринадцяти епізодів різної тривалості. Це історія вагітної жінки та її бойфренда, розказана у зворотному хронологічному порядку: від трагічного фіналу глядач рухається до моменту, коли герої були щасливі й безтурботні. Упродовж стрічки періодично звучить фраза, яка у фіналі і підводить йому підсумок: «Час руйнує усе» («Le temps detruit tout»). Показаний у 2002 році в рамках конкурсної програми на Каннському фестивалі^[4], фільм спричинив скандал через дві сцени: дев'ятихвилинного зґвалтування (знятого одним планом) героїні Алекс (Моніка Беллуччі) та жорстокого вбивства клієнта гей-клубу.

У 2006 році у рамках проекту «8», що об'єднало зусилля 8 режисерів для привернення уваги до восьми цілей розвитку тисячоліття, зняв документальний фільм про епідемію СНІДу в Буркіна-Фасо.

У 2009-му зняв фільм «Вхід у порожнечу», що оповідає про нічну танцівницю й подорожуючого між життям і смертю наркоторговця. Події фільму відбуваються в Токіо. Прем'єра чорнової версії відбулася у рамках Каннського фестивалю 2009 року^[5]. Фільм вийшов на кіноекрани у 2010 році, причому у Великій Британії і США демонструвалася його скорочена версія^[6][7].

З початку 2011 року режисер працював над створенням одного з епізодів фільму під назвою «Гавано, я люблю тебе», який вийшов на екрани у 2012 році (співрежисери фільму — Бенісіо дель Торо, Пабло Траперо, Еліа Сулейман, Хуліо Медем, Хуан Карлос Табіо, Лоран Канте).

У одному з інтерв'ю Гаспар Ное повідомив, що збирається зняти еротичний фільм у форматі 3D. Цей проект було втілено у 2014–2015 році, коли був знятий і представлений публіці фільм «Любов». Його прем'єра відбулася на Каннському кінофестивалі в позаконкурсній програмі^[8]; як завжди у випадку з Ное, стрічка викликала полярні думки. У фільмі зображено повністю голих героїв, секс, зокрема і оральний, показаний занадто реалістично, причому статеві органи узяті великим планом. Крім того, в одній з еротичних сцен по сюжету фільму задіяні 17-річна дівчина і чоловік-транссексуал^[9][10]. У Росії стрічку було заборонено до широкого показу^[11]; в Україні фільм вийшов у прокат 15 жовтня 2015-го під назвою «Любов 3D».

У травні 2018 року на Каннському фестивалі відбулася прем'єра його нової картини «Екстаз». Фільм отримав престижну премію Art Cinema Award (премія Міжнародної конфедерації художнього кіно, C.I.C.A.E.), яка є головною нагородою у програмі «Двотижневик режисерів».

Крім того Гаспар Ное захоплений ідеєю створення документального кіно^[12].

Особисте життя

Він одружений з режисером Люсіль Хаджихалілович^[13]. Хоча він проживає і працює у Франції, він не має французького громадянства^[14].

На початку 2020 року у Ное стався майже смертельний крововилив у мозок, який частково надихнув його на сюжет його фільму «Вихор»^[15].

Фільмографія

Режисер (повнометражні фільми)

Рік	Українська назва	Оригінальна назва	Примітки
1998	Один проти всіх	Seul contre tous	режисер, сценарист
2002	Незворотність	Irréversible	режисер, сценарист
2009	Вхід у порожнечу	Enter the Void	режисер, сценарист
2015	Любов	Love	режисер, сценарист
2018	Екстаз	Climax	режисер, сценарист, монтажер
2021	Вихор	Vortex^[en]	режисер, сценарист

Режисер (короткометражні та середньометражні фільми)

Рік	Українська назва	Оригінальна назва	Примітки
1991	Падаль	Carne	режисер, сценарист
1998	Содоміти	Sodomites	режисер
2005	Єва	Eva	режисер
2006	Заборонено до показу!	Destricted	режисер (епізод «We Fuck Alone»)
2008	8	8	режисер, сценарист (епізод «СНІД»)
2009	42. Один порив уяви	42 One Dream Rush	режисер
2012	Гавано, я люблю тебе	7 días en La Habana	режисер, сценарист (епізод «Ритуал»)
2014	Короткі історії	Short Plays	режисер
2019		Lux Æterna	режисер

Актор

Рік	Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1985	Танго, Гардель у вигнанні	El exilio de Gardel: Tangos	Кул
1995		Le rocher d'Acapulco	Жан-Марк, озвучування
1997	Доберман	Dobermann	Le marchand de merguez casher/Stunned Bypasser
2013	9 місяців суворого режиму	9 mois ferme	Le co-détenu chauve 1
2015	Любов	Love	Ное, власник художньої галереї

Визнання

▼ Нагороди та номінації Гаспара Ное ▼ ^[16]

Рік	Категорія	Фільм	Результат
Кінофестиваль в Авіньйоні (Франція)
1991	Приз Tournage	Падаль	Перемога
Каннський кінофестиваль
1991	Приз товариства драматичних авторів і композиторів (SACD) за найкращий короткометражний фільм	Падаль	Перемога
1998	Приз Mercedes-Benz	Один проти усіх	Перемога
2002	Золота пальмова гілка	Незворотність	Номінація
2009	Золота пальмова гілка	Вхід у порожнечу	Номінація
2012	Премія Особливий погляд	Сім днів у Гавані	Номінація
2015	Квір-пальмова гілка	Любов	Перемога
2018	Приз Міжнародної конфедерації художнього кіно (C.I.C.A.E.)	Екстаз	Перемога
Фанташпорту
1992	Приз міжнародного журі за найкращий фантастичний фільм	Падаль	Номінація
Кінофестиваль франкомовних фільмів у Намюрі
1998	Золотий Байярд за найкращий фільм	Один проти усіх	Номінація
Сараєвський кінофестиваль
1998	Приз ФІПРЕССІ	Один проти усіх	Перемога
Кінофестиваль «Молодість»
1998	Найкращий повнометражний ігровий фільм	Один проти усіх	Номінація
Стокгольмський міжнародний кінофестиваль
1998	Бронзовий кінь	Один проти усіх	Номінація
2002		Незворотність	Перемога
Кінофестиваль у Сіджасі
1998	Найкращий фільм	Один проти усіх	Номінація
	Найкращий сценарій		Перемога
2009	Найкращий фільм	Вхід у порожнечу	Номінація
	Спеціальний Приз журі		Перемога
2018	Найкращий фільм	Екстаз	Перемога
Міжнародний кінофестиваль незалежного кіно в Буенос-Айресі
1999	Найкращий фільм	Один проти усіх	Номінація
Кінофестиваль андеґраундного кіно у Бостоні
2001	Найкращий фільм	Один проти усіх	Перемога
Бостонське товариство кінокритиків
2003	Найкращий оператор (разом з Бенуа Дебі)	Незворотність	2-е місце
Премія «Боділ»
2004	Найкращий неамериканський фільм	Незворотність	Номінація
Премія Вибір народу
2010	Найкращий режисер	Вхід у порожнечу	Номінація
Кінофестиваль фантастичних фільмів у Невшателі (Швейцарія)
2010	Приз Нарцис за найкращий ігровий фільм	Вхід у порожнечу	Перемога
Премія CinEuphoria
2010	ТОП фільмів десятиліття — Міжнародне змагання	Незворотність	Перемога
Премія «Люм'єр»
2019	Найкращий режисер	Екстаз	Номінація

Примітки

1. Interview, " je ne suis pas français, je n'ai pas de passeport" (фр.). Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 27 вересня 2010.
2. Awards for Carne (1991) at IMDbPro (англ.). Архів оригіналу за 20.12.2016. Процитовано 2.10.2015.
3. Awards for Seul contre tous (1998) at IMDbPro (англ.). Архів оригіналу за 15.12.2013. Процитовано 27 вересня 2010.
4. Awards for Irréversible (2002) at IMDbPro (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 27 вересня 2010.
5. Awards for Enter the Void (2009) at IMDbPro (англ.). Архів оригіналу за 15.12.2013. Процитовано 2.10.2015.
6. Enter the Void. bbfc.co.uk. British Board of Film Classification. Архів оригіналу за 17.07.2012. Процитовано 2.10.2015.
7. Erickson, Steve (21 вересня 2010). 'Enter the Void' Director Gaspar Noe Talks Sex, Drugs and Narrative Cinema. wsj.com. Dow Jones & Company. Архів оригіналу за 09.01.2016. Процитовано 2.10.2015.
8. Goodfellow, Melanie (21 травня 2015). Cannes: Gaspar Noe's 'Love' sold worldwide. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 2.10.2015.
9. Peter Debruge. Cannes Film Review: ‘Love’. Variety (англ.) . 20.05.2015. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 2.10.2015.
10. Эротический 3D-фильм "Любовь" вызвал овации в Каннах. Korrespondent.net (рос.) . 21.05.2015. Архів оригіналу за 24 серпня 2020. Процитовано 2.10.2015.
11. В широкий прокат выходит фильм о сексе втроем, который запретили в России. Gazeta.ua (рос.) . 30.09.2015. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 2.10.2015.
12. Brandon Harris (20.07.2010). THE TRIP (англ.) . Filmmaker Magazine. Архів оригіналу за 01.07.2012. Процитовано 2.10.2015.
13. ninvoid99 (29 серпня 2015). The Auteurs: Gaspar Noé. Cinema Axis (англ.). Процитовано 3 квітня 2024.
14. Leigh, Danny (13 листопада 2015). Interview: Gaspar Noé. Financial Times. Процитовано 3 квітня 2024.
15. Vortex is an Absorbing, Despairing Portrait of Aging. Paste Magazine (амер.). Процитовано 3 квітня 2024.
16. Повний перелік нагород та номінацій Гаспара Ное на сайті IMDb(англ.)

Посилання

• Гаспар Ное на сайті AlloCiné (фр.)
• Гаспар Ное на сайті KinoFilms.ua
• Гаспар Ное: фільмографія на сайті Cineuropa (англ.)(ісп.)(фр.)(італ.)

Біографії   Франція   Кінематограф