Газпро́м — російська газовидобувна і газорозподільна монополія, найбільша корпорація РФ[8]. 50 % капіталу належить державі. Повне найменування — Відкрите акціонерне товариство «Газпром». Штаб-квартира розташована у Санкт-Петербурзі.
Експортна діяльність компанії розглядається політичними аналітиками як частина так званої енергетичної дипломатії РФ, яка має на меті поширення політичного та економічного впливу вищезгаданої країни в державах-транзитерах і державах-споживачах (особливо на європейському напрямку)[9][10].
Рівень видобутку газу ВАТ «Газпром» 2002 року становив 521,9 млрд. м³. Його динаміка позитивна. До 2020 року «Газпром» планує видобувати 580—590 млрд. м³ газу на рік і збільшувати свої запаси приблизно в такому ж об'ємі. При цьому частка «Газпрому» в газовому балансі країни знизиться до 80 % проти теперішніх 88 %.
Діяльність
Існуючі та заплановані газопроводи з Росії в Європу
Одна з найбільших нафтогазових компаній світу, газотранспортна і газодобувна монополія РФ у світовому рейтингу нафтогазових компаній тримає перше місце з видобування газу і нафти. Входить у двадцятку найбільших світових виробників у цьому сеґменті енергетичного ринку. Холдинг займається геологорозвідкою, видобуванням, транспортуванням, зберіганням, переробкою і реалізацією газу та інших вуглеводнів. Державі належить 50,002 % акцій компанії. Структура державної власності така: 38,373 % належить Федеральному агентству з управління майном, 10,74 % — «Роснєфтєґазу».
Частка Газпрому в світових запасах газу становить 17 %, в російських — 60 %. Його доведені й імовірні запаси газу за підсумками 2007 року склали 20,8 трлн. м³, а їхня вартість — близько 185 млрд дол. (без урахування дочірнього газового холдингу «Газпром нефть»). На Газпром припадає близько 20 % світової і близько 85 % російського видобутку газу. 2007 року компанія добула 548,6 млрд м³ газу проти 556 млрд м³ роком раніше. Надалі Газпром планував збільшити здобич і до 2020 довести її до рівня 650—670 млрд м³. Чистий прибуток холдингу за підсумками 2007 по МСФО склав 695 млрд руб. (зростання на 9,2 % до рівня 2006), виручка — 2,39 трлн. руб. (зростання — 11 %).
Компанія є єдиним експортером газу з РФ — ці функції здійснює її дочірня компанія «Газпром експорт». Холдинг поставляє газ практично в усі країни СНД, країни Балтії, Західну і Східну Європу. Планує вийти на ринки Азійсько-Тихоокеанського регіону. Концерн забезпечує приблизно третину сумарного імпорту до країн Західної Європи, основними покупцями російського газу є Німеччина, Італія, Туреччина і Франція. 2007 року постачання газпромівського газу до Центральної і Західної Європи склало 150,5 млрд м³, в країни СНД і Балтійського регіону — 54,6 млрд м2. Компанія розвиває експортні напрями, реалізовуючи в партнерстві з іноземцями ряд крупних газопровідних проєктів — «Блакитний потік» (вже діє), «Північний потік» (введено в експлуатацію) і «Південний потік» (планувалось почати будівництво 2012 року, згодом — 2015-го, але на 2017-й проєкт так і не було завершено).
Газпром володіє набором активів, які роблять його мультиенергетичною корпорацією. Так, концерн контролює нафтовидобувну «Газпром нєфть» (раніше «Сібнєфть»), низку електроенергетичних підприємств — «Мосенерґо», ТГК-1, ОГК-2, ОГК-6, які збирається внести до «Газоенергетичної компанії». Нафтовий бізнес і електроенергетику Газпром вважає профільними активами, глава концерну Олексій Міллер навіть позначав інтерес компанії до атомної енергетики. У портфелі Газпрому є і непрофільні активи. Це 43 % акцій «Газпромбанку», який контролює інші непрофільні активи Газпрому — нафтохімічний гігант «СИБУР», 49,8 % акцій «Атомстройекспорта», ОМЗ, інжинірингову компанію «Стройтрансгаз».
Акції Газпрому торгуються на російських майданчиках і на Лондонській фондовій біржі (у вигляді депозитарних розписок, ADR). За 15 років існування ВАТ «Газпром» його капіталізація зросла в 219 разів. На кінець 2007 капіталізація холдингу наближалася до 330 млрд дол.
Історія компанії
Заснування
Головний офіс компанії в Москві
Найменування «Газпром» з'явилося в 1989 — саме тоді міністерство газової промисловості СРСР було перетворене в Державний концерн «Газпром». Потім відбулася його приватизація 1992-го, на вимогу Верховної ради частка держави в Газпромі була встановлена в розмірі не нижче 40 %, а частка іноземців обмежена 9 % (пізніше її збільшили до 20 %). Перші річні збори РАО «Газпром» пройшли 31 травня1995 року, презентація центрального офісу на вулиці Наметкіна в Москві (там компанія мешкає до цього дня) — влітку 1995.
1998-го Газпром відмовився від приставки РАО і став ВАТ. Продаж акцій газового холдингу проходив з 1993 по 1995 рр., в результаті держава зберегла 41 % акцій, 10 % за чеки купив сам Газпром, 15 % — його працівники, 32,9 % — жителі країни, 1,1 % був переданий «Росгазифікації».
Історію Газпрому можна поділити на два періоди правління — черномирдінсько-вяхирєвський (1992—2001 рр.) і путінсько-міллеровський (з 2001 р.). При першому активи компанії виводилися, і роль держави знижувалася, при другому — почався зворотний процес.
Черномирдінсько-вяхирєвський період
Епоха міністра газової промисловості Рема Вяхирєва, якого глава уряду Віктор Черномирдін призначив керівником холдингу 1992-го, характеризується фактичною приватизацією приватними особами прибуткових сфер бізнесу Газпрому — зокрема збуту газу в СНД. Цей напрям був відданий на відкуп створеної МГК «Ітера», і її контролювало керівництво Газпрому. Сам Вяхирєв за трастовим договором розпоряджався 35-процентним держпакетом акцій компанії.
За час правління Вяхирєва, «Ітері» були передані газпромівські долі в «Роспані», «Сибнефтегазі» «Пургазі», «Таркосаленефтегазі». Крім керівників, отримати прибутки від компанії намагались отримати діти, племінники газпромівського начальства, чиновники тощо. Через дії підприємця Якова Голдовського, пов'язаного з першим заступником голови Газпрому Олександром Пушкіним, трохи не був втрачений СИБУР. Експортні потоки через «Газекспорт», яким керував син Вяхирєва, залишалися неконтрольованими і закритими для тих, хто поза бізнесом.
Фінансовий стан всієї газової монополії ретельно приховувався, але така ситуація не особливо турбувала політичне керівництво країни: президент Борис Єльцин міг у будь-який час зажадати від Вяхирєва грошей для прикриття бюджетних проблем (що і відбулося влітку 1997-го). Західна преса наводила Газпром як показовий приклад корпорації, що схильна до корупції як з боку менеджменту, так і чиновників. При цьому головним активом, який втратив холдинг, стали 10 % його власних акцій, що знаходилися у володінні концерну і призначалися для продажу інвестору. Насправді вони були передані за копійки на «дочок» (зокрема «Стройтрансгаз»), які контролювалися газпромівською ріднею. Цей крок став причиною для нарікань до компанії з боку Заходу. Акції довелося повертати вже Міллеру.
Торгівля акціями Газпрому з 1997 була штучно обмежена — іноземці не мали права офіційно володіти понад 20 % акцій, папери могли торгуватися тільки на чотирьох біржових майданчиках, до яких не відносилися найбільші російські фондові біржі ММВБ і РТС, — на Московській, Санкт-Петербурзькій, Єкатеринбурзькій і Новосибірській фондових біржах. Ринок акцій був розділений на внутрішній і зовнішній, причому, на західних ринках акції монополії торгувалися на 10 % дорожче, ніж в Росії, і обороти по ним були невисокі.
Першими іноземними інвесторами «Газпрому» стали німецький концерн Ruhrgas AG, який купив 2,5 % акцій в грудні 1998 з держпакету (збільшили згодом до 10 %), а також Об'єднана фінансова група (належна Deutsche Bank). Лібералізація ринку акцій Газпрому почалася тільки після зміни влади в монополії і була фактично реалізована після тривалої тяганини лише на початку 2006. Як пояснював сам холдинг, повна лібералізація була неможлива без отримання державою контролю в компанії, що стало першим завданням нового керівника Газпрому.
Путінсько-міллеровський період
На початку 2000-х ЗМІ називали Вяхирєва «непотоплюваним» керівником Газпрому і передрікали, що без нього монополія розвалиться, буде остаточно розікрадена. Але протеже нового прем'єр-міністра Володимира Путіна, попри невпевненість на перших порах, повільно, але зорієнтувався і почав виконувати поставлені перед ним завдання. Міллер був призначений головою Газпрому в травні 2001-го.
Вяхирєв протримався в холдингу ще рік — на посаді голови ради директорів, після чого пішов сам, а його місце зайняв майбутній президент і прем'єр-міністр Росії, а тоді перший заступник керівника президентської адміністрації Дмитро Медведєв. Міллеру (вихідцеві з апаратників Санкт-Петербурга) дісталося газове господарство, що розвалювалось, досвіду роботи в цій сфері у нього не було, як і кваліфікованої команди. Можна сказати, що новий глава Газпрому укорінився в концерні лише 2004-го, переживши ряд атак з боку газпромівських старожилів і остаточно сформувавши свою команду, яка стала сплавом людей з його колишніх місць роботи (Морського порту Петербурга, БТС, мерії СПб), протеже Путіна і лояльних газпромівських виробничників.
Ще 2001-го Міллер отримав від Путіна в Новому Уренгої наказ — серйозніше ставитись до питань власності. В ході чотирилітньої кампанії з повернення активів концерн повернув за символічну плату передані «Ітері» значні пакети акцій в «Пургазі» (Губкінське родовище) і «Севернефтегазпромі» (Південно-Русське родовище), відновив контроль над Сибуром, «Востокгазпромом», «Запсибгазпромом», «Нортгазом» (через суд), а також контроль над постачаннями газу в СНД, відмовився від практики штучних боргів.
Головним досягненням стало повернення державного контролю в Газпромі — завдяки купівлі акцій на ринку в 2003 був відновлений 51-процентний держпакет, але 10,74 % з держпакету перебували на балансі «дочок» Газпрому. Для забезпечення прямого держконтролю над газовим концерном була придумана авантюра зі злиття двох гігантів — Газпрому і «Роснефті» — шляхом обміну 10,7 % акцій першого на 100 % акцій другої. Але через конфлікт внутрішньокремлівських груп угода не відбулась — акції Газпрому держава викупила за гроші, поставивши на баланс «Роснефтегаза».
Із зміною влади в Газпромі встало питання про реформування газової галузі. Наприкінці 2002 р. Мінекономрозвитку запропонувало розділити за аналогією з РАО ЄЕС газотранспортний бізнес, здобич і переробку. Але топ-менеджмент Газпрому (під керівництвом президента) чинив опір цьому процесу і фактично скасував його. Міллер вважає гальмування цієї реформи своїм успіхом. «Підсумки реформи РАО ЄЕС можна буде підвести лише років через десять. Тоді стане зрозуміле, наскільки вона ефективна. Поки тільки бачимо, як розкриваються золоті парашути над менеджерами генеруючих компаній, що виділилися з РАО», — говорив він. У результаті був узятий курс на продаж непрофільного бізнесу і уніфікацію управління активами.
При Міллері Газпром також узяв курс на глобалізацію бізнесу. 2005 року глава компанії поставив завдання стати помітним гравцем на світовому ринку. 2007-го він констатував, що «процес перетворення Газпрому з компанії „Національного чемпіона“ в глобального енергетичного бізнес-лідера відбувся». За цей час Газпром отримав активи в електроенергетиці і нафтовому секторі (купивши в 2005 «Сібнєфть»), закріпив пріоритет за експортними напрямами, вибудував хороші відносини з німецькими E.On і BASF, італійською ENI, почав реалізацію проєктів з диверсифікації постачань, підписав низку стратегічних угод про постачання газу в країни Азійсько-Тихоокеанського регіону, які, щоправда, досі не організовані, продавив ухвалення рішення про відміну держрегулювання на внутрішні ціни на газ.
У той же час була фактично ліквідована конкуренція в газовій сфері — у «Ітери» купили контроль переважно активі — «Сібнєфтєґаз», 20 % акцій Новатека також пішли в Газпром, іноземних акціонерів проєкту «Сахалін-2» змусили передати контроль російському концерну, ТНК-BP — продати Ковикту. Доступ до експортної труби як і раніше розподіляє Газпром з урахуванням своїх інтересів, він же отримав статус єдиного оператора з експорту газу, продавив передачу йому без конкурсу 10 стратегічних родовищ (хоча досі не запустив Ямал). Крім того, конфлікти, пов'язані з постачаннями газу в Україну, викликали велику стурбованість на Заході і примусили європейські ЗМІ заговорити про тотальну залежність Європи від російських енергоносіїв.
21 травня2014 року, під час візиту Володимира Путіна до Шанхаю, Газпром підписав 30-літню угоду із китайською національною нафтогазовою корпорацією CNPC на поставку 38 млрд кубометрів газу до КНР[11][12].
У серпні 2015 «Газпром» збільшив позовні вимоги до українського «Нафтогазу» у Стокгольмському арбітражі до $29,2 млрд[13]
У лютому 2018 року «Газпром» заявив про початок процедури розірвання контрактів із «Нафтогазом»[14].
НАК «Нафтогаз України» у 2020 році надала ПАТ «Газпром» послуги з організації транспортування природного газу територією України на $2,11 млрд[15].
Доходи Газпрому від експорту газу за 2020 рік виявилися на 39,6 % нижче, ніж за 2019 рік[16].
2022
Після того як 31 березня «Газпром» вийшов зі складу Gazprom Germania, компанію передали в управління Федеральному мережевому агентству Росії, повністю зупинилося найбільше ПХГ Німеччини в «Редені», а в «Катаріні» і «Ємгумі» відбір газу відбувається символічно. Схожа ситуація в австрійському «Хайдаху» (район Штрасвальхен) та нідерландському «Бергермеєрі»[17][18].
Згодом уряд Німеччини ухвалив виділення кредиту розміром 5-10 млрд євро для порятунку підприємства, що перейшло під контроль енергетичного регулятора[19].
2023-2024
У січні угруповання хактивістів "Українська кіберармія" атакувала Газпром, хакери отримали доступ до інформації щодо одного з найбільших газових родовищ, яке контролювалося Москвою. Хакери отримали архів на 1.5 Гб та 6000 файлів з даними про випробування на Ковиктинській свердловині в Іркутській області[20].
У жовтні 2023 року Апеляційний суд Польщі скасував рішення Управління з конкуренції та захисту прав споживачів (польський антимонопольний регулятор UOKiK) про накладення штрафу у розмірі понад 29 млрд злотих на «Газпром» та його п'ятьох партнерів, що будували Північний потік-2, — про це повідомило агентство Інтерфакс-Україна з посиланням на польське Puls Buzinesu[21].
2023 року доходи компанії впали на 30 %, це призвело до річного чистого збитку в $6,9 млрд, рекордного збитку за 25 років[22].
У листопаді 2024 року Австрія зупинила співробітництво з Газпромом після понад 50 років, причиною став арешт російського газу як плати для покриття вартості арбітражного рішення Німеччині проти на 230 млн євро через нерегулярні поставки до свого німецького підрозділу[23].
11 грудня 2024 року австрійська компанія OMV розірвала довгостроковий контракт на постачання газу, який мав діяти до 2040 року, з російською компанією «Газпром експорт» («дочка» «Газпрому») через численні істотні порушення, — про це повідомлялося в пресрелізі OMV[24][25].
Санкції
21 листопада 2024 року США розширили санкційний список щодо РФ, включивши до нього Газпромбанк, БКС-банк, Центрокредит та ще близько 40 установ[26].
ENI S.p.A. Beurs Euronext: ENI Oprichting 10 februari 1953 Eigenaar beursgenoteerd, Italiaanse Staat heeft 30% van de aandelen Sleutelfiguren Claudio Descalzi (CEO) Hoofdkantoor Rome, Italië Werknemers 32.689 (2021) Producten aardolie, aardgas en olieproducten Sector energie Omzet/jaar € 76,6 miljard (2021) Winst/jaar € 5,8 miljard (2021) Marktkapitalisatie € 44 miljard (31 dec. 2021) Website www.eni.it Portaal Economie Eni (Italiaans: Ente nazionale idrocarburi) is een It...
Emil Kraepelin Información personalNombre de nacimiento Emil Wilhelm Magnus Georg Kraepelin Nacimiento 15 de febrero de 1856 Neustrelitz (Alemania) Fallecimiento 7 de octubre de 1926 (70 años)Múnich (República de Weimar) Causa de muerte Neumonía Sepultura Bergfriedhof Nacionalidad AlemanaFamiliaPadre Karl Kraepelin EducaciónEducado en Universidad de LeipzigUniversidad de Wurzburgo Supervisor doctoral Franz von Rinecker y Wilhelm Wundt Información profesionalOcupación Psiquiatra y prof...
María Teresa VeraMaría Teresa Vera with Rafael Zequeira in 1916Background informationBirth nameMaría Teresa VeraBorn(1895-02-06)February 6, 1895GuanajayOriginGuanajay, CubaDiedDecember 17, 1965(1965-12-17) (aged 70)HavanaGenresTrovaOccupationsSinger-songwriter, guitaristYears active1911–1962Influenced by Manuel Corona, Carlos GodínezMusical artist María Teresa Vera (February 6, 1895 in Guanajay – December 17, 1965 in Havana) was a Cuban singer, guitarist and composer. She was an...
Bupati Nias UtaraLambang Kabupaten Nias UtaraPetahanaAmizaro Waruwusejak 26 April 2021Masa jabatan5 tahunDibentuk2008Pejabat pertamaEdward ZegaSitus webniasutarakab.go.id Berikut ini adalah daftar Bupati Nias Utara. No Bupati Mulai menjabat Akhir menjabat Periode Wakil Bupati Ket. Fönaha Zega 2008 2011 1 Edward Zega 12 April 2011 12 April 2016 1 Fangato Lase 2 Marselinus Ingati Nazara 22 April 2016 22 April 2021 2(2015) Haogösöchi Hulu 3 Amizaro Waruwu 26 April 2021 Petahana 3(2020) Y...
Civil disorder precipitated by students A student protest in London in 2010 Student riots, college riots, or campus riots are riots precipitated by students, generally from a college, university, or other school. Student riots are often an aspect of student protests. Reasons As with riots in general, the causes are varied. Student riots have often been political in nature, such as those that were common in the US and Western Europe during the Vietnam War era. Student riots in China during 198...
Village in Brunei Village in Brunei-Muara, BruneiSungai Matan Kampung Sungai MatanVillageKampong Sungai MatanLocation in BruneiCoordinates: 4°53′57″N 114°59′14″E / 4.8993°N 114.9873°E / 4.8993; 114.9873CountryBruneiDistrictBrunei-MuaraMukimKota BatuArea[1] • Total0.36 km2 (0.14 sq mi)Population (2016)[2] • Total356 • Density990/km2 (2,600/sq mi)Time zoneUTC+8 (BNT)PostcodeBD1917 Ka...
Karan MehraMehra at YRKKH 1000 episodes partyLahirKaran Ajay Mehra10 SeptemberJalandar, Punjab, IndiaPekerjaanaktor, Model, Fashion DesignerTahun aktif2009 – sekarangDikenal atasYeh Rishta Kya Kehlata HaiSuami/istriNisha Rawal (2012–sekarang) Karan Mehra adalah seorang aktor televisi India, model dan perancang busana. Dia telah memainkan peran utama Naitik Singhania di serial TV Yeh Rishta Kya Kehlata Hai Kehidupan awal Mehra lahir pada 10 September 1982 di Jalandhar, Punjab.[1&#...
That's My GirlSingel oleh Fifth Harmonydari album 7/27Dirilis27 September 2016 (2016-09-27)GenreR&B[1]Durasi3:24LabelEpicSycoPenciptaTinashe KachingweAlexander KronlundLukas LoulesProduserKronlundLoulesKronologi singel Fifth Harmony All in My Head (Flex) (2016) That's My Girl (2016) Down (2017) That's My Girl adalah lagu yang direkam oleh girl grup asal Amerika Serikat Fifth Harmony. Lagu ini dirilis dan ditayangkan di radio hit kontemporer pada 27 September 2016, melalui Epi...
Ayoze Informasi pribadiNama lengkap Ayoze Pérez Gutiérrez[1]Tanggal lahir 29 Juli 1993 (umur 30)Tempat lahir Santa Cruz de Tenerife, SpanyolTinggi 1,79 m (5 ft 10+1⁄2 in)[2]Posisi bermain PenyerangInformasi klubKlub saat ini Leicester CityNomor 17Karier junior1998–2002 CD San Andrés2002–2004 UD Santa Cruz2004–2011 TenerifeKarier senior*Tahun Tim Tampil (Gol)2011–2013 Tenerife B 35 (11)2012–2014 Tenerife 50 (17)2014– Newcastle United 24 ...
Group of gastrointestinal hormones GLP-1 and DPP-4 inhibitors Incretins are a group of metabolic hormones that stimulate a decrease in blood glucose levels. Incretins are released after eating and augment the secretion of insulin released from pancreatic beta cells of the islets of Langerhans by a blood-glucose–dependent mechanism.[1] Some incretins (GLP-1) also inhibit glucagon release from the alpha cells of the islets of Langerhans. In addition, they slow the rate of absorption o...
Nancova Arco-íris em contraste com a cidade de Nancova, em 2018. Província Cuando-Cubango Características geográficas Área 10 310 km² População 21 000 hab. Densidade 2 hab./km² Projecto Angola • Portal de Angola Esta caixa: verdiscutir Nancova é uma cidade e município da província do Cuando-Cubango, em Angola. Tem 10 310 km² e cerca de 21 mil habitantes. É limitado a norte pelo município de Cuito Cuanavale, a leste pelo município de Mavinga, a sul pel...
Système Stanislavski, méthode Strasberg Pour les articles homonymes, voir Méthode et Strasberg. La performance de Marlon Brando dans le film Un tramway nommé Désir (1951) d'Elia Kazan illustre la puissance de la méthode d'acteur basée sur celle de Stanislavski[1],[2]. La Méthode, aussi appelée Système Stanislavski, est le nom donné aux principes d'interprétation théâtraux inventés et mis en œuvre par le professeur d'art dramatique russe Constantin Stanislavski. Cette méthode ...
Bosnian Serb politician Željka CvijanovićЖељка ЦвијановићCvijanović in 202218th Chairwoman of the Presidency of Bosnia and HerzegovinaIn office16 November 2022 – 16 July 2023Preceded byŠefik DžaferovićSucceeded byŽeljko Komšić8th Serb Member of the Presidency of Bosnia and HerzegovinaIncumbentAssumed office 16 November 2022Prime MinisterBorjana KrištoPreceded byMilorad Dodik9th President of Republika SrpskaIn office19 November 2018 – 15 Novem...
Ahmad Hayel Ahmad Hayel sebelum pertandingan sepak bola antara tim sepak bola nasional Yordania dan tim sepak bola nasional Suriah, 2013Informasi pribadiNama lengkap Ahmad Hayel IbrahimTanggal lahir 30 Oktober 1983 (umur 40)Tempat lahir Ar Ramtha, YordaniaTinggi 180 m (590 ft 6+1⁄2 in)Posisi bermain PenyerangInformasi klubKlub saat ini Al-ArabiNomor 9Karier senior*Tahun Tim Tampil (Gol)2000–2003 Al-Turra SC 2003–2005 Al-Ramtha SC (1)2005–2008 Al-Jazeera (Amman)...
The hotel in 2009, following its restoration The Molineux Hotel in Wolverhampton is an 18th-century former mansion house known as Molineux House, which later served as a hotel and currently, following restoration serves as a local authority facility. It is a Grade II* listed building. John Molyneux (born 1685), a great-grandson of Sir John Molyneux of Teversal Manor, near Mansfield, Nottinghamshire (see Molyneux Baronets) settled in Wolverhampton in about 1700. His son Benjamin Molyneux (late...
American surgeon (1906–1991) Frank H. NetterBorn25 April 1906New York City, USDied17 September 1991(1991-09-17) (aged 85)EducationNew York University School of MedicineKnown forNetter's Atlas of Human AnatomyMedical careerProfessionPhysiciansurgeonSub-specialtiesMedical illustrator Signature Frank Henry Netter (25 April 1906 – 17 September 1991) was an American surgeon and medical illustrator. The first edition of his Atlas of Human Anatomy — his personal Sistine Chapel[1&...
Civil service of India during British rule from 1858 to 1947 Not to be confused with Civil Services of India. The Indian Civil Service (ICS), officially known as the Imperial Civil Service, was the higher civil service of the British Empire in India during British rule in the period between 1858 and 1947. Its members ruled over more than 300 million people[1] in the Presidencies and provinces of British India and were ultimately responsible for overseeing all government activity in th...
American historian Jason BerryBorn1949NationalityAmericanEducationJesuit High SchoolAlma materGeorgetown UniversityGenreWriter, journalist, film director Jason Berry (born 1949)[1] is an American investigative reporter, author and film director based in New Orleans, Louisiana. He is known for pioneering investigative reporting on sexual abuse in the priesthood of the Catholic Church.[2][3] Life He attended Jesuit High School in New Orleans, graduating in 1966. Ber...
_St_Petersburg._Russia.jpg)
