| ГЕС Кастро |
|---|
|
| 41°34′32″ пн. ш. 6°11′14″ зх. д. / 41.57555556° пн. ш. 6.18722222° зх. д. / 41.57555556; -6.18722222 |
| Країна |  Іспанія |
|---|
| Адмінодиниця | Самора |
|---|
| Стан | діюча |
|---|
| Річка | Дуеро |
|---|
| Каскад | каскад на Дуеро |
|---|
| Початок будівництва | 1946 |
|---|
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1952 (перша черга), 1977 (друга черга) |
|---|
|
| Установлена потужність | 79,8 (перша черга), 110 (друга черга) МВт |
|---|
| Середнє річне виробництво | 755 (перша і друга черга) млн кВт·год |
|---|
| Тип ГЕС | дериваційна |
|---|
| Розрахований напір | 42 (перша і друга черга) м |
|---|
|
| Тип турбін | Френсіс |
|---|
| Кількість та марка турбін | 2 (перша черга), 1 (друга черга) |
|---|
| Витрата через турбіни | 270 (перша черга), 340 (друга черга) м³/с |
|---|
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 (перша черга), 1 (друга черга) |
|---|
| Потужність гідроагрегатів | 2х39,9 (перша черга), 1х110 (друга черга) МВт |
|---|
|
| Тип греблі | гравітаційні |
|---|
| Висота греблі | 55 (Дуеро), 46 (Арройо-де-ла-Рібера) м |
|---|
| Довжина греблі | 144 (Дуеро), 124 (Арройо-де-ла-Рібера) м |
|---|
| ЛЕП | 220 |
|---|
| Власник | Iberdrola |
|---|
|
|
 |
 ГЕС Кастро у Вікісховищі |
ГЕС Кастро (ісп. Presa de Castro) — гідроелектростанція на заході Іспанії. Розташована між ГЕС Вільялькампо (вище по течії) та португальською ГЕС Міранда, входить до каскаду на річці Дуеро, що є найбільшою на північному заході Піренейського півострова та впадає в Атлантичний океан вже на території Португалії.
Для роботи станції річку перекрили гравітаційною греблею висотою 55 метрів та довжиною 144 метри, на спорудження якої пішло 87 тис. м3 матеріалу.[1] Вона утримує сховище об'ємом 27 млн м3[2] (корисний об'єм 22 млн м3) та через тунель спрямовує воду в розташовану поруч долину Арройо-де-ла-Рібера (права притока Дуеро). Остання за декілька десятків метрів від гирла перекрита другою гравітаційною греблею висотою 46 метрів та довжиною 124 метри, що потребувала 80 тис. м3 матеріалу.[3]
У 1952 році ввели в експлуатацію машинний зал, інтегрований у греблю Арройо-де-ла-Рібера. Його обладнали двома турбінами типу Френсіс потужністю по 39,9 МВт, що працюють при напорі у 42 метри. В 1977-му їх доповнили третьою турбіною потужністю 110 МВт, розташованою в підземному машинному залі на лівому березі Дуеро, за дві сотні метрів від основної греблі. Вона використовує такий саме напір та разом з першою чергою забезпечує виробництво 755 млн кВт-год електроенергії на рік.[4][5]
Зв'язок з енергосистемою відбувається по ЛЕП, що працює під напругою 220 кВ.
Примітки
