На південній околиці села виявлено залишки поселення та курганний могильник ранньоскіфського часу. В 1960 році в одному з розкопаних курганів виявлені рештки тризни. Того ж року в урочищі Мартинівка розкопано залишки дерев'яної церкви XII—XII століть, підлога якої вистелена глиняними полив'яними плитками. На території церкви знайдено кам'яну гробницю давньоруського часу. Там же виявлені рештки села XII—XVII століть.
Історія
В історичних джерелах Вікно вперше згадується в 1591 році під назвою Мартинівка. Власне назва села зустрічається вперше 1652 року. Під час російсько-турецької війни 1739 року через Вікно проходили частини російської армії під командуванням Мініха. У 1887—1911 роках у місцевій трикласній школі вчителював відомий буковинський вчитель-просвітитель Іван Бажанський.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1686 осіб, з яких 756 чоловіків та 930 жінок[1].
Шевчукевич Ольга Іванівна — Педагог, літератор, громадська діячка. Дочка письменника І. Бажанського. Дружина лікаря, скульптора О. Шевчукевича. Народилася 01.02.1904 р. у с. Вікно, тепер Заставнівського району. Початкову освіту здобуда у Вікні, середню — у Вашківцях. Закінчила філософський факультет Чернівецького університету, працювала в школах Буковини. Вірші, оповідання, етнографічні матеріали друкувала у журналі «Жіноча доля». Брала участь у жіночому русі, дружила з О. Кобилянською. У праці «Шляхами поколінь» відтворила історію Буковини. Написала спогади про О. Кобилянську, Н. Кобринську, Д. Косарика, Є. Ліпецького, К. Дзержика, В. Стефаника, І. Карбулицького, І. Синюка, Сергія і Ярему Канюків, П. Тичину. Авторка матеріалів «Соціальне становище жінки в румунському фольклорі», «Жіноча доля в поезіях Федьковича», циклу «Листи до жінок», драм «Єва», «Друг». Померла 27.02.1984 р. Юхим Гусар.
