У 70-х роках XVIII стотіття Францішек Ксаверій Грохольський сприяв будівництву на місці старого маєтку великого палацу. Палац було побудовано в стилі раннього класицизму, в 1770–1777 рр. Стилістика будівництва запозичені із італійської архітектурної доби Андреа Палладіо — палаци з легко вигнутими бічними крилами. Схема палацу — головний об'єм палацу з портиком та фронтоном, який доповнюється бічними галереями, що закінчуються павільйонами. Автором проекту був архітектор Лоренц Гедон.
Декор і побутування споруди
Триповерховий об'єм палацу є центром композиції маєтку. Він розташований на найвищому пагорбі місцевості. Фасад та інтер'єри виконані і стилі класицизму. Фасади під дахом прикрашений рельєфним фризом з гірляндами та букраніями. В приміщенні розташовано 43 кімнати. Збережені історичні інтер'єри круглої та овальної зали[1]. Парк за палацом збережений частково.
Палац у Вороновиці був збудований коштом Францішека Грохольського на зразок підкови. Після революції 1917 р. головний корпус палацу та праве крило були перебудовані. В багатьох залах стіни були покриті мозаїкою, у деяких шовком чи атласом. Й. Грохольський привіз e Вороновицю з Терешок на Волині (Старокостянтинівський повіт) колекції свого брата Антонія. Під час свого подорожування за кордоном (в Римі та Ліворно) Антон Горохольський придбав п'ятсот дев'ятнадцять (519) картин фламандських, голландських, французьких майстрів, також Тиціана або майстра — учня його майстерні.
Позаду палацу та по боках був закладений парк, спереду був газон. Головна липова алея йшла півколом. Друга алея йшла від озера. Разом з парком був закладений і овочевий город та ділянка фруктового саду, що було звичним в сільських садибах 17-18 ст. Неподаліку від палацу був костел, також збудований коштом Франциска Горохольського. При палаці існували господарські споруди і козацькі стайні на 100 коней.
Онук Франциска Горохольського — Адольф був учасником Листопадового повстання 1831 р., яке закінчилося поразкою. Як покарання Адольф Горохольський був засланий до Сибіру, але через пару років повернувся і зумів зберегти маєток від конфіскації. Після смерті Адольфа палац перейшов до його брата Людгарта, учасника нового польсько-визольного повстання 1863 року, після якого російський уряд конфіскував садибу Вороновиці, а його самого від арешту та Сибіру врятував козак Іван Містота.
За новим законом російського уряду від 1865 р. маєтки в Україні мали право купувати тільки російські підлеглі. Палац в Вороновиці придбав Микола Можайський (брат Олександра Можайського).
В рамках програми ЄС "Підтримка політики регіонального розвитку в Україні" за фінансування Європейського Союзу виділено грант, який виграла Вінницька районна рада.
Джерела
«Памятники градостроительства и архитектуры УССР», т 2, 19 с. 5
Примітки
↑«Памятники градостроительства и архитектуры УССР», т 2, 19 с. 5
