В 1927 році здобув з командою перший титул чемпіона Югославії. В короткотривалому турнірі для шести учасників «Хайдук» на два очки випередив белградськийБСК. Велько зіграв у всіх п'яти матчах змагань. По завершенні сезону чемпіон отримав можливість зіграти у новоствореному міжнародному турнірі для провідних клубів Центральної Європи — Кубку Мітропи. У першому раунді змагань «Хайдук» двічі поступився віденському«Рапіду» (1:8, 0:1).
Ще одну перемогу у чемпіонаті «Хайдук» здобув у скандальній першості 1929 року. За підсумками сезону переможцем став БСК, що набрав таку ж кількість очок, що і «Хайдук», але випереджав команду зі Спліта за додатковими показниками. Та федерація футболу визнала два матчі БСК недійсними через участь недозволеного гравця. У підсумку представники столичного клубу переграли лише один з цих матчів (якраз проти «Хайдука» і вдруге перемогли з рахунком 2:1 замість 3:1 на початку сезону), а у другому команді зарахували технічну поразку. Таким чином «Хайдук» виявився попереду БСК на два очки. Велько зіграв у восьми (з врахуванням двох матчів кваліфікації) матчах того чемпіонату. Ще двічі був срібним призером чемпіонату у 1924 і 1928 роках.
Загалом у складі «Хайдука» зіграв у 1922—1932 роках 248 матчів і забив 25 м'ячів[2]. Серед них 36 матчів у чемпіонаті Югославії, 16 матчів і 7 голів у чемпіонаті Спліта, 2 матчі у Кубку Мітропи, 6 матчів у Кубку югославської федерації, 188 матчів і 18 голів у інших турнірах і товариських іграх.
Виступи за збірну
1924 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у грі проти Чехословаччини (0:2). Це був унікальний матч, у якому за збірну зіграли 10 гравців «Хайдука», лише воротар Драгутин Фридрих представляв загребськийХАШК (провідним воротарем «Хайдука» у той час був італієць Отмар Гаццарі). Загалом зіграв за збірну лише 3 матчі. У ті часи югославська збірна проводила порівняно невелику кількість матчів, а до її складу частіше викликали представників Загреба і Белграда, ніж гравців з провінцій.
Виступав у складі збірної Спліта. Зокрема, у 1924 і 1925 роках у складі збірної міста (до якої, щоправда, входили лише представники «Хайдука») ставав срібним призером Кубка короля Олександра, турніру для збірних найбільших міст Югославії.
Після завершення ігрової кар'єри
В 1932 році Велько Подує тренував «Хайдук», ненадовго змінивши на посту Луку Калітерну[3]. У подальшому тренував клуби «Орієнт» (Ріека) і «Приморац».
В 1952 році був одним із засновників тренерської асоціації міста Рієка, двічі обирався її президентом у 1956—1957 і 1960—1971 роках. Був членом багатьох спортивних організації, опублікував велику кількість спортивних статей.
Паралельно працював викладачем економіки в середній школі Рієки і редактором спортивних програм на місцевому радіо.
↑Відзначено сезони, у яких футболіст не просто перебував у команді, а зіграв хоча б один матч конкретного розіграшу, що міг іноді складатися лише з 1-2 матчів