Величко Віктор Валеріанович

Величко Віктор Валеріанович
Народження	1864 Варшава, Російська імперія
Смерть	1923 Харків, Українська СРР ° тиф
Країна (підданство)	Російська імперія  УНР  Українська СРР  СРСР
Навчання	Петербурзька академія мистецтв (1888)
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Харків, Слов'янськ
Архітектурний стиль	необароко і неоренесанс
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна і Вища рада народного господарства
Величко Віктор Валеріанович у Вікісховищі

Вели́чко Ві́ктор Валеріа́нович (1864, Варшава, Російська імперія — 1923, Харків, УРСР)^[1] — український архітектор.

Життєпис

Народився у Варшаві, там же пройшли дитячі та юнацькі роки. Закінчив у Варшаві реальне училище.^[2]

Навчався в Петербурзькій академії мистецтв з 1883 по 1887 рік, одночасно з відомим харківським архітектором Бекетовим О. М. По закінченні курсу навчання у 1888 р. був удостоєний малої золотої медалі за виконану ним конкурсну програму «Проект вокзалу поблизу міста при приморських купальнях на Чорному морі».^[2]

Від 1891 р. працював у Харкові. Від 1894 р. — повітовий архітектор^[1], у 1895 - 1917 рр. — архітектор Управління Харківського навчального округу Міністерства народної освіти і Харківського університету.

Величко був членом ряду комісій міського громадського Управління, яким керував професор Д. І. Багалій. Протягом лише 1914—1917 рр. був членом музейної, квартирної і каналізаційної комісій, членом опікунської Ради міського художнього музею. У 1909–1916 рр. очолював архітектурно-будівельний відділ Харківського відділення Російського Технічного товариства^[2].

Після більшовицького перевороту 1917 р. і до кінця життя працював співробітником Виробничо-технічного відділу ВРНГ УРСР. Помер у віці 59 років від висипного тифу.

Творчість

У Харкові збудував багато громадських і житлових споруд, які нині є пам'ятками архітектури^[1][3]:

Будівлі, створені для Харківського університету^[4]

• Архів Харківського історико-філологічного товариства — 1904–1906 рр., на вул. Університетській, 21.
• Університетська бібліотека — 1903 р., на вул. Університетській, 23.
• Будівля юридичного факультету університету — 1907–1909 рр., на вул. Університетській, 27.
• Управління Харківського навчального округу — 1910-і роки, по пров. Університетському, 1.
• Корпус біологічного факультету Харківського університету — 1899–1901 рр., на вул. Лазаретній (вул. Трінклера), 8. Зараз тут розташований музей Природи.
• Хімічний корпус університету в районі Держпрома — 1911–1914 рр. (не зберігся)
• Інженерний корпус Технологічного інституту — 1904–1907 рр., по вул. Кирпичова, 21.

• 
  вул. Університетська, 13
• 
  вул. Університетська, 23
• 
  вул. Університетська, 27
• 
  пр. Университетський, 1
• 
  вул. Тринклера, 8

Лікувальні заклади^[5]

• Клініка нервових захворювань — кінець XIX ст., на пр. Незалежності, 11.

Адміністративні будівлі

• Будівля Повітового земства на розі Кінної площі і пров. Михайлівського (вул. Богдана Хмельницького (Харків) і вул. Руставелі) — 1895–1896 рр.
• Будівля Петербурзького міжнародного банку на Миколаївській площі (пл. Конституції), 22 — 1913 р.

Житлові будинки та садиби

• Власна садиба^[6] на вул. Садово-Куликівській (вул. Дарвіна), 31 — 1901 р.
• Садиба Рижова П. П. на вул. Садово-Куликівській (вул. Дарвіна), 9 — 1912 р. Зараз в ньому розташований Будинок Архітектора.
• Садиба на вул. Алчевських, 31 — 1911–1912, у співавторстві з Ф. Кондрат'євим. Нині — Книжкова палата.
• Садиба на вул. Дмитрівській, 19 — 1908 р.
• Садиба на вул. Студентській, 1 — 1913 р., у співавторстві з П. Толкачовим.
• Житловий будинок на вул. Мироносицькій, 46 — 1916 р.
• Житловий будинок на вул. Пушкінській, 86 — поч. XX ст. Зараз — НДІ лісового господарства.
• Житловий будинок на вул. Пушкінській, 100 — 1911–1913 рр.
• Житловий будинок і лікарня на вул. Римарській, 28 — 1902 р.

• 
  Власний будинок Величко В.В. (вул. Дарвіна, 31)
• 
  Будинок архітектора (вул. Дарвіна, 9)
• 
  вул. Алчевських, 31
• 
  вул. Пушкінська, 86
• 
  вул. Римарська 28

Церкви

• Церква на ст. Слов'янськ Курсько-Харківсько-Азовської з.д. — 1893 р.
• Прибудова домової церкви до школи-інтернату для сліпих дітей — 1912–1913 рр., по вул. Сумській, 55.

Примітки

1. Величко Віктор Валер’янович - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 18 вересня 2019.
2. Архитектор В.В.Величко. the-past.inf.ua. Архів оригіналу за 30 вересня 2019. Процитовано 18 вересня 2019.
3. Харьков - Харків | История и архитектура | Выдающиеся архитекторы Харькова XVIII — середины XX вв. www.kharkov.ua. Архів оригіналу за 12 вересня 2013. Процитовано 18 вересня 2019.
4. Швыденко, О. А. (2014). Строительное наследие Харьковского национального университета им. ВН Каразина в XIX веке. Науковий вісник будівництва, (3), 11-16.
5. Крейзер, И. И. (2016). Архитектура медицинских учреждений г. Харькова. Науковий вісник будівництва, (86,№ 4), 31-35.
6. Шукач | Особняк архитектора В. В. Величко. www.shukach.com. Процитовано 18 вересня 2019.

Джерела

• Тимофієнко В.І. Величко Віктор Валер’янович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Шкодовский Ю.М., Лаврентьев И.Н., Лейбфрейд И.Н., Полякова Ю.Ю.; Худож.-оформитель Юхтман А.С. Харьков вчера, сегодня, завтра. — Харьков : Фолио, 2002. — С. 27, 101, 104, 106, 115, 118-120, 123, 125, 128, 133. — 5000 прим. — ISBN 966-03-1743-3.
• Календар знаменних і пам’ятних дат. Харківщинина, 2014 рік: реком. бібліогр. покажч. — Харків : Департамент культури і туризму Харк. обл. держ. адмін.; Харк. обл. універс. наук. б-ка, 2013. — С. 32-33.
• Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А.А. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. — Харьков : Прапор, 1985. — С. 28, 31, 41, 63, 67, 74, 80-82. — 10000 прим.
• Величко Віктор Валеріанович [Архівовано 31 липня 2021 у Wayback Machine.] // «Архітектура - теж літопис світу», до Дня архітектури України (Віртуальні виставки) — Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека

Мистецтво   Архітектура   Біографії   Харків