PROFILBARU.COM

Воєнна округа (ВО) «Турів» — оперативно-стратегічне об'єднання частин Української Повстанської Армії у складі групи УПА-Північ на території Луччини, Володимирщини і Ковельщини, а також район Кобрин — Берестя.

Командири округи: «Олег» (Якимчук Микола); «Рудий» (Стельмащук Юрій) (з листопада 1943); «Кайдаш» (Стельмащук Юрій) (з березня 1944 — полон 27.01.1945)
Заступники командира: «Вовчак» (Шум Олекса)
Начальники штабу: ? май. «Богун»; «Вовчак» (Шум Олекса) (осінь 1943 — †20.03.1944); «Голубенко» (Громадюк Олексій)(09.1944 — †27.12.1944); «Яровенко» (з 27.12.1944)

Історія

У другій половині 1944 року групи «Заграва», «Тютюнник» і «Турів» реорганізовані в два з'єднання груп (ЗГ): «33» («Завихост») і «44» («ЗГ», «444»)^[1].

Структура

За даними Петра Содоля

Загін «Озеро» (Ковель) — к-р «Рудий» (Стельмащук Юрій), к-р «Вовчак» (Шум Олекса) († 20.03.1944):

1-й курінь — кур. «Назар» (Климук-Крига)
2-й курінь «Буг» — кур. «Павлюк» (Іван Климчак)
3-й курінь — кур. «Голубенко» (Громадюк Олексій)

Загін «Котловина» (Луцьк) — кр. «Рубашенко» (Коваль Степан)

4-й курінь «ім. Коновальця» — кур. «Рибак»
5-й курінь «ім. Хмельницького» — кур. «Орел»
6-й курінь «Погром» — кур. «Мороз»

Загін ім. Богуна (Володимир-Волинський) — кр. «Лівар» (до 11.1943), кр. «Сосенко» (Порфир Антонюк) (11.1943-01.1944)
к-р «Острізький» (Громадюк Олексій)(з 02.1944)

7-й курінь «ім. Святослава» — кур. «Мирон», кур. «Бескид»
8-й курінь «ім. Сагайдачного» — кур. «Вітер», кур. «Остап» (Брись Олексій) (полон 02.1944)
9-й курінь «ім. Хмельницького»? — кур. «Голуб»?
Азербайджанський курінь

За даними Петра Мірчука

Загін «ім. Богуна»— командир: полковник «Остріжський»

Курінь «Щуки»,
Курінь «Назара-Криги»,
Курінь «Ярока»,
Курінь «Ливара».

Загін «Помста Полісся»— командир: Грацюк Григорій («Верховинець»)

Курінь "«Голобенка»,
Курінь «Яреми»,
Курінь «Юрка».

Загін «ім. Наливайка» — командир: Н.

Курінь «Орли» — командир: «Код»,
Курінь «Мухи»,
Курінь «Грома»,
Курінь «Кубіка»,
Курінь «Остапа»

Курені окремих доручень:

Курінь «Базаренка»,
Курінь «Берези»,
Курінь «Сокола».

За даними Сергія Яременка

На кінець 1943 року на території теперішньої Волинської області (крім частини Луцького і Ківерцівського районів) діяла група, а згодом ВО «Турів».

Групу «Турів» очолював Юрій Стельмащук («Рудий», «Кайдаш»); шефом військового штабу (ШВШ) був Олексій Шум («Вовчак»), політвиховник (пвх) — «Хмурий».

Організаційно група складалась з окружного штабу, груп організаційної, служби безпеки (СБ) (А.Козяр — «Володимир»), пропаганди, Українського Червоного Хреста (УЧХ)(«Верба»).

Станом на кінець 1943

Округу були підпорядковані загони:

«ім. Івана Богуна» або «Богун» — командири: Порфир Антонюк («Кліщ», «Сосенко») (арешт СБ 02.1944; † 7.03.1944), Олексій Громадюк («Остріжський», «Голобенко») (02.1944 — 09.1944);
«Пилявці» — командир: Іван Климчак («Лисий», «Павлюк»);
«Полтавський» — командир: Климук («Назар Крига», «Крига»).
«Котловина» — командир: Степан Коваль («Рубащенко»),
«Помста Полісся» — командир: Грацюк Григорій («Верховинець»);
«Озеро» — командир: Олекса Шум («Вовчак»);
окружна база Запілля «Січ», Штаб ВО «Турів» спочатку знаходився у Скулинських лісах (урочище Смолянка) під Ковелем. Там же розміщувалась сотня «Мазепи», до складу якої входила так звана «золота рота», яка охороняла відділи штабу. Тут же розміщувались підстаршинська школа, шпиталь, фельдшерсько-медична школа.

Чисельність в 1944 році

Кандидат історичних наук, працівник Інституту української археографії та джерелознавства НАН України Володимир Ковальчук з посиланням на архівний документ, вилучений після смерті 12 лютого 1945 року з торби командира УПА-Північ Дмитра Клячківського («Клим Савур»), наводить наступну чисельність окремих підрозділів, що знаходились в окремі періоди 1944 року у підпорядкуванні командувача групою ВО-3 «Турів» Юрія Стельмащука («Рудий»)^[2]:

Командир	Підрозділ	Під час переходу німецько-радянської лінії фронту (січень-лютий 1944 року)		До часу «великої акції»		У вересні 1944 року
Командир	Підрозділ	Сотень	Бійців	Сотень	Бійців	Сотень	Бійців
«Назар»	1-й курінь	3	360	4	480	2	240
«Лисий»	2-й курінь «Буг»	3	360	4	480	2	240
«Вовчак»		3	360	—	—	—	-
«Сосенко»		5	600	—	—	—	-
«Остріжський»	Загін ім. Богуна	—	—	6	720	3	360
«Кубік»		—	—	—	—	1	120
«Орлик» (Василь Горун)		—	—	—	—	1	120
Разом		14	1680	14	1680	9	1080

Дослідникам не вдалося однозначно встановити, що розумілося під «великою акцією», проте це могли бути події квітня 1944 року (бій під Гурбами або ж підготовка до Холодноярського повстання на Наддніпрянській Україні)^[2].

Примітки

↑ Літопис УПА. — Київ-Торонто, 2006. — Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля. 1944–1946. Документи і матеріали. — С. 27.
↑ ^а ^б Скільки ж солдатів було в УПА? Секрети розкриває Клим Савур [Архівовано 16 березня 2019 у Wayback Machine.], Володимир Ковальчук, Історична Правда, 03.12.2010

Література

Мірчук П. Українська Повстанська Армія 1942-1952. — Репринтне відтворення видання 1953 року (Мюнхен). Книгозбірня «Просвіти». Львівська обл. рада Товариства української мови ім. Т.Шевченка. — Львів, 1991. — ISBN 5-7707-0602-3.