Найбільш відомі пісні у його виконанні: «Девочка моя синеглазая», «Ночное такси», «Алёшка», «Девчонка-девчоночка», «Вечерок-вечерочек», «Облако волос», «Золотые купола», «Короткое лето», «Дуня-Дуняша», «Вечером на лавочке».
Життєпис
Євген Бєлоусов народився 10 вересня 1964 року в селі ЖихарХарківської області народилися брати близнюки Євген Вікторович Бєлоусов та Олександр Вікторович Бєлоусов.[2]
Родина Бєлоусових переїхала до Курська, коли Євгену та його брату-близнюку Саші було близько двох місяців. Навчався в математичній школі № 6, до цього три роки в школі № 44[3].
У 10 років Женю збила машина, він вдарився об асфальт, після цього все життя страждав від головних болів.[4]
Він хотів бути артистом, відвідував музичну школу по класу баяна, грав у шкільному ансамблі.[5]
У школі хуліганив і вчився погано.[6]
«Женька навчався в школі, а я в ПТУ, - розповідав його друг Ігор Міхель. - Ми вже були схиблені на музиці, але нормальних інструментів не було. Тут я дізнаюся, що училище закупило сучасну апаратуру, якої в місті більше ніде не було. Природно, запропонував Женьці покинути школу і піти навчатися сюди, щоб нормально грати. За музичну діяльність (участь у всіляких оглядах), нам прощалося багато. Перший час ще добре вчилися, навіть в олімпіадах з фізики та хімії брали участь. Потім зрозуміли, що бути відмінниками не модно, і навчання відішло на другий план. Звичайно, багато проблем через нас було у керівництва училища. Якось на змаганнях між курськими ПТУ наше училище йшло в лідерах, поки не прийшов час виступати нам. Замість схваленої КПРС пісні затягнули заборонений тоді «Поворот»«Машини часу». Пам'ятаю, Володимир Рижков, зараз заступник директора, вибіг на сцену і зі словами: «Що ж ви робите, паразити?» Висмикнув шнур з розетки. Після цього училище скотилося на останнє місце - років зо три нам пригадували цю витівку»[6].
Євген Бєлоусов навчався в Курському музичному училищі по класу бас-гітари. В армії не служив (звільнений за станом здоров'я, через перенесений в шкільному віці важкий струс мозку після наїзду автомобіля).
У 1984 році грав в одному з курських ресторанів, де його помітив керівник популярного ансамблю «Інтеграл» Барі Алібасов і покликав його працювати бас-гітаристом і вокалістом до свого ансамблю і Женя їде до Москви.[5]
З 1987 по 1997 роки — сольна кар'єра.
У липні 1987 року він брав участь у телепередачі «Ранкова пошта» з піснею Сергія Шустицького «Дальние материки», а потім у новорічній передачі «Ширше коло» з піснею Стальмакова «Звезды коснись» у складі групи «Інтеграл».
Любов Воропаєва: - Нас познайомила відома в радянські часи редакторка передачі «Ранкова пошта» Марта Могилевська. В Алушті, куди Марта приїхала знімати «Пошту», у них з Женею трапився дуже бурхливий роман. Ми з Мартою були приятельками, жили недалеко одна від одної. І якось вона мені зателефонувала і каже: «Є молодий співак, який зараз працює у Барі Алібасова в «інтегралів», але мріє познайомитися з вами». Одного вечора Марта його до нас привела. Хлопчик з ходу почав просити, щоб чоловік щось для нього написав. Мені він не сподобався, здався зарозумілим, солоденьким... І коли вони з Мартою пішли, Дорохін мене прямо запитав: «Як тобі хлопець?». Ну, я чесно сказала: «Ніяк». «А я з цього хлопця зроблю зірку!» - відповів мені Дорохін. - давай відмовляти: мовляв, яку зірку, ми ж з Катею Семеновою працюємо. Але нічого не подіяло, переконувати його було марно, Вітя стояв на своєму, так ми й почали співпрацювати[7]
.
У 1988 році сольно з піснею «Алушта».
25 вересня 1988 року був знятий відеокліп на пісню «Девочка моя синеглазая». Кліп на наступну пісню «Ночное такси» був відзнятий, але в урізаному вигляді був показаний лише 8 березня в програмі у Алли Пугачової.
1 січня 1989 року Бєлоусов одружився зі співачкою Наталією Ветлицькою. Шлюб тривав дев'ять днів. Згодом його дружиною стала Олена Худик, з якою він був знайомий з дитинства; дочка Христина народилася у Євгена та Олени Худик ще до укладення шлюбу з Ветлицькою[8].
До 1991 року продюсерами Бєлоусова були подружжя поетеса Любов Воропаєва та композитор Віктор Дорохін[9][10][11][12][13]. За три роки вони написали лише сім пісень.
Наприкінці 1991 року Женя Бєлоусов перейшов працювати до композитора Ігоря Матвієнка, який став його продюсером. Композиція «Девчонка-девчоночка», що з'явилась у 1991 році повторила успіх пісні «Девочка моя синеглазая».
У 1992 році в Москві на Малій спортивній арені Лужників з аншлагами пройшли 14 сольних концертів Бєлоусова, які організував Юрій Айзеншпіс[14]. У 1993 році вийшов альбом «Девчонка-девчоночка» (поет Олександр Шаганов, композитор Ігор Матвієнко).
Починаючи з 1993 року Бєлоусов зайнявся горілчанимбізнесом (вкладення у Рязанський лікеро-горілчаний завод), його гастрольна активність і популярність стали знижуватися. Однак і в бізнесі незабаром виникли проблеми. Його звинуватили у податкових махінаціях.[15]
У 1996 році співак знову випускає альбом «И опять о любви», але той залишається не поміченим слухачами. Тепер Бєлоусов працював з різними авторами, основним з яких став В. Башенєв.
У лютому 1997 році Женя Бєлоусов дав останнє велике інтерв'ю програмі «Підйом з переворотом», а потім відбулося останній телевізійний виступ у програмі дог-шоу «Я і моя собака».
Смерть
В цей же час у Бєлоусова почалися серйозні проблеми зі здоров'ям. Наприкінці березня 1997 року він потрапив до інституту Скліфосовського з нападом гострого панкреатиту. Далася взнаки травма голови, отримана в дитинстві, в результаті чого стався інсульт.
Наприкінці квітня 1997 року в інституті Скліфосовського Бєлоусову була проведена операція на головному мозку через інсульт[16]. Він прожив ще близько місяця і помер в інституті в ніч з 1 на 2 червня 1997 року[17].
Мати — Нонна Павлівна Бєлоусова (1937 — 6 вересня 2014; Курськ)[19].
Батько — Віктор Іванович Бєлоусов, військовий (помер у травні 2006 року[6]).
Брат-близнюк — Бєлоусов Олександр Вікторович (нар.. 10 вересня 1964), музикант, учасник групи «Червоний світанок», пізніше барабанщик у Тетяни Овсієнко, потім виступав у курських ресторанах і клубах[5];
Племінник — Бєлоусов Євген Олександрович (нар.. 31 серпня 2000)[20][21]
Сестра — Марина Вікторівна Чередниченко (нар.. 1962)[20][22], бухгалтер, касир[4].
Особисте життя
Женя ніколи не приховував: жінки в його житті стали грати чи не головну роль з 14 років. Саме у цьому віці він вперше пізнав таємницю дорослого кохання. Першою жінкою Бєлоусова стала вожата в піонерському таборі. З тих пір красуні з'являлися в його житті регулярно. Разом з друзями вони жартували: «Якщо з жінкою ні - значить, день прожитий дарма»
Могилевська Марта (Марина) Юріївна (фактичний шлюб), музичний редактор і телепродюсер; прожили разом близько року;[23]
Наталія Ветлицька співачка (нар.. 17 серпня 1964), шлюб тривав десять днів — з 1 по 10 січня 1989 р. ;
Олена Худик (Бєлоусова), провізор, розлучилися за кілька років до смерті Бєлоусова.
Дочка Христина Євгенівна Бєлоусова (1987) — психолог за фахом, працює перекладачкою[4][24];
Оксана Шидловська (фактичний шлюб), саксофоністка його гурту[25] і головбух його фірми.
Син Роман Євгенович Бєлоусов (1992) — зварник[24];
Олена Савіна (фактичний шлюб в останні три з половиною роки), стала співачкою Оленою Бєлоусовою.
Пам'ять
2 червня 2006 року в Курську в ПТУ № 1 (нині професійний ліцей), в якому навчався Бєлоусов, відкрився музей, присвячений його життю[26].
У 2006 році Перший канал випустив фільм «Коротке літо Жені Бєлоусова», що розповідає про життя, творчість і причини відходу співака з життя.
Життю та творчості Євгена Бєлоусова була присвячена одна з програм «Сьогодні ввечері» Першого каналу (ефір 24 червня 2017 року).
«Життя і смерть Жені Бєлоусова». Фільм Вадима Такменєва (НТВ)
Дискографія
1989 — «Девочка моя синеглазая. Песни В. Дорохина на вірші Л. Воропаєвої» (LP, «Мелодия», С60 28655-56):
1992 — «Шлягер от Матвея. Песни Игоря Матвиенко» (LP, «Мелодія»/«RiTonis», R90 00950):
7. Ты приходи;
8. Девчонка-девчоночка;
9. Алёшка.
Трек № 7 надалі перевиданий під назвою «Вечер-вечерочек» і має повну студійну тривалість в 5:27, але на звороті пластинки заявлений хронометраж — 4:45!
Зустрічаються різні копії одного і того ж альбому, на яких трек № 9 «Вечорок-вечерочек» виданий у двох різних хронометражах: в 4:31, без першого куплета, і 5:27 — у повному варіанті! Крім того, у найменуваннях треків № 3 і № 9 явно є поліграфічні помилки: композиції заголовки «Девчонка-девчонка» та «Вечерок-вечерок» відповідно.
1994 — «Лучшие песни» (CD, Non Label, SCN611C 00342).
Реліз має особливість: у треку № 8, виданому в обрізаному (4:31) варіанті без першого куплету!
1995 — «И опять о любви» (MC, «Прайд Рекордз», Pr. 95030):
1. Подожди меня;
2. Слёзы;
3. Насмешница;
4. Вот и всё;
5. Самый красивый;
6. Пусть все говорят;
7. Клён;
8. Как всегда;
9. Опять о любви;
10. Я с тобой.
Трек-ліст цього релізу значно відрізняється від матеріалу, виданого на CD роком пізніше!
1996 (записи 1995 року) — «И опять о любви» (CD, «Прайд Рекордз», Pr. CD 96006):[29]
1. Подожди меня;
2. Слёзы;
3. Насмешница;
4. Вот и всё;
5. Просто я такой;
6. Девочка маленькая;
7. Клён;
8. Будь что будет;
9. Не говори пока;
10. Ночь.
Трек-ліст цього релізу значно відрізняється від матеріалу, виданого на MC роком раніше! Так, з альбому виключена навіть композиція за авторством Валерія Башенєва на слова Євгена Бєлоусова, дала назву і самого альбому.
1999 — «Звёзды Российской Эстрады. Лучшие песни» (MC, «MAXI Records»).
Магнітоальбом копіює однойменний реліз 1994 року, але має відмінність у треку № 8, виданому в повному студійному варіанті (5:27).
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 17 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
