Бєлгородська провінція — одна з провінцій Московського царства й з 1721 року Російської імперії. Центр — місто Бєлгород.
Бєлгородська провінція була утворена в складі Київської губернії за указом Петра I «Про устрій губерній і про визначення в них правителів» в 1719 році. До складу провінції були включені міста Бєлгород, Олешня[1], Болховець, Валуйки, Вільний, Карпов, Короча, Курськ, Миропілля, Нежегольськ, Новий Оскол, Обоянь, Полотав, Салтів, Старий Оскол, Суджа, Тополі[2], Хотмижськ, Чугуїв, Яблонов. По ревізії 1710 року в провінції налічувалося 25,6 тисячі господарств[3].
В 1727 році Бєлгородська провінція була включена до складу нової Бєлгородської губернії.
У листопаді 1775 року розподіл губерній на провінції було скасовано[4].
Примітки
