Буніна Ірина Олексіївна

Ірина Олексіївна Буніна
рос. Ирина Алексеевна Бунина
Фото 1960-х років
Фото 1960-х років
Народилася	17 серпня 1939(1939-08-17) Магнітогорськ, СРСР
Померла	9 липня 2017(2017-07-09) (77 років) Київ, Україна
Громадянство	СРСР→ Україна
Діяльність	акторка
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1961)
Заклад	Державний академічний театр імені Є. Вахтангова і Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Роки діяльності	1961—2014
Діти	Анастасія Сердюк
IMDb	ID 0120465
Нагороди та премії

Іри́на Олексі́ївна Бу́ніна (рос. Ирина Алексеевна Бунина; нар. 17 серпня 1939, Магнітогорськ, Челябінська область, РСФСР, СРСР  — пом. 9 липня 2017, Київ, Україна) — радянська, українська та російська акторка, народна артистка України (1992)^[1][2][3][4].

Біографія

Народилася 17 серпня 1939 року в місті Магнітогорськ, РСФСР.

У 1961 році закінчила Московське театральне училище ім. Щукіна.

З 1961 року по 1966 рік — акторка Театру ім. Євгена Вахтангова в Москві.

З 1966 року — акторка Київського російського драматичного театру ім. Лесі Українки (нині — Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки).

Надгробок Ірини Буніної, Байкове кладовище

В останні роки життя тяжко хворіла, перенесла кілька операцій. Померла 9 липня 2017 року у Києві^[5][6]. Була кремована, прах похований в колумбарії Байкового кладовища (ділянка № 17\1отк, 50°24′55.03″ пн. ш. 30°30′15.90″ сх. д.).

Сім'я

Представниця акторської династії. Батько — актор Олексій Бунін, мати — акторка Клавдія Буніна. Перший чоловік — актор Микола Гриценко. Дочка — акторка Анастасія Сердюк (від актора Леся Сердюка)^[7]. Онука — акторка Клавдія Дрозд.

Ролі в театрі

• «Марія» (Салинського) — Марія
• «Сподіватися» (Щербака) — Олена Пчілка

В Театрі ім. Євгена Вахтангова

• «Живой труп» (Льва Толстого) — Маша
• «Варвара» (О. Горького) — Монахова

В Київському російському драматичному театрі ім. Лесі Українки

• «Варвари» (Горького) — Надія Монахова
• «Влада темряви» (Льва Толстого). Режисер Борис Ерін — Анисія
• «Пізня любов» (Островського) — Лебьодкіна
• «Різдвяні мрії» (за п'єсою Надії Птушкіної «Поки вона вмирала»). Режисерка Ірина Дука. — бабуся-мати

Ролі в кіно

• 1959 — Батьківський дім — листоноша
• 1960 — Люблю тебе, життя! — Груня
• 1961 — Артист із Коханівки — Марина
• 1964 — Мати і мачуха — агрономка
• 1964 — Вірте мені, люди — Ніна Єлисєєва
• 1969 — Щовечора в одинадцять — Катя
• 1970 — Африканич — Катерина, дружина Афріканича
• 1972 — Найостанніший день — Віра Кукушкіна
• 1973 — Абітурієнтка — Олена Василівна
• 1973 — Щовечора після роботи — Лідія Іванівна Рокотова, директор школи
• 1973-1983 — Вічний поклик — Лушка
• 1977 — Тривожний місяць вересень — Варвара
• 1979 — Поїздка через місто (новела «Любов під псевдонімом»)
• 1979 — Біла тінь — Ліпеха
• 1980 — Дивна відпустка (3 серії)
• 1981 — Жінки жартують серйозно — співробітниця НДІ
• 1983 — Грачі — Галина Грач
• 1983 — Вир — Уляна (Київська кіностудія художніх фільмів)
• 1983 — Миргород та його мешканці — Агафія Федосіївна
• 1986 — Прем'єра у Сосновці — Антоніна
• 1986 — Міст через життя
• 1986 — Дім батька твого — Уляна
• 1990 — Мої люди — Тамара
• 1999 — День народження Буржуя (15 серій)
• 1999 — Аве Марія
• 2001 — Леді Бомж
• 2002 — Бабин Яр — Поліна
• 2005 — Братство — княгиня Рєпніна
• 2006 — Повернення Мухтара 3 (8-а серія — «З днем народження, дідусь!») — Варвара
• 2008 — Повернення Мухтара 4 (65-я серія — «Колір заздрості») — Галина Іванівна

та інші фільми…

Нагороди

• Заслужена артистка УРСР (1974).
• Народна артистка України (1992)^[1][2][3][4].
• Лауреатка премії «Київська пектораль» (2009) у номінації Оргкомітету «За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва»^[4].

Примітки

1. В. А. Гриневич. Рік 1939 / Україна: Хроніка XX століття (Довідкове видання) — Київ, 2007, сторінка 143^{[недоступне посилання з лютого 2019]} із засланням на книгу Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядник: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; За ред. А. В. Кудрицького. — К., 1997. — С.91.
2. Виктор Янукович поздравил народную артистку Украины Ирину Бунину с юбилеем [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
3. Ю. А. Кравцов. Основы киноэстетики. (Теория и история кино) Справочнометодическое пособие по истории киноискусства. Часть II. История отечественного кино. Санкт-Петербург. 2005 г. [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.) — сторінка 163
4. «Бронек»+«Пектораль» 2009 [Архівовано 12 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
5. Померла актриса фільмів «Вечный зов» та «Тривожный месяц вересень» Ірина Буніна. Детектор медіа. 12.07.2017. Архів оригіналу за 1 червня 2018. Процитовано 13.07.2017.
6. В Киеве умерла известная актриса /Лайм, 12.07.2017/. Архів оригіналу за 19 травня 2018. Процитовано 12 липня 2017.
7. Біда від ніжного серця. Розповідь про Буніну

Джерела

• В Киеве похоронили известную актрису /Главред, 12.07.2017/ [Архівовано 15 липня 2017 у Wayback Machine.]

Посилання

• Олег Вергеліс «Біда від ніжного серця. Розповідь про Буніну» Олег Вергеліс («Дзеркало тижня», № 30 (758) 15 — 21 серпня 2009)
• Ірина Буніна на сайті openua.net
• Ірина Буніна на сайті kino-teatr.ru [Архівовано 6 січня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
• Ірина Буніна на сайті kinokolo.ua [Архівовано 1 січня 2009 у Wayback Machine.]
• Ірина Буніна. Фільмографія [Архівовано 26 червня 2015 у Wayback Machine.]

Україна   Біографії   Кінематограф   Театр