Брикет

	Брикет
	Брикет у Вікісховищі

Брике́т (від фр. briquette — «цеглинка»; рос. брикет, англ. briquette, нім. Brikett) — спресований з якогось матеріалу шматок у вигляді цеглини, грудки або плитки. Вугільний брикет — зручний вид палива. Переваги брикету над сипким вугіллям — поліпшення умов зберігання, транспортування та використання. За призначенням вугільні брикети бувають побутові і промислові. Останні використовують як сировину для коксування (вугілля кам'яне та вугілля буре) та напівкоксування (вугілля буре). Крім того, кам'яновугільні брикети використовуються для одержання різних видів електродів. Перша в Україні брикетна фабрика споруджена в 1870 р. в Одесі, яка випускала антрацитові брикети для кораблів торгового флоту.

Випробування готових брикетів

Випробування готових брикетів на механічну міцність роблять по опору стиску, вигину, стиранню та ударному навантаженню (скиданню).

Механічна міцність брикетів на стиск визначається за допомогою лабораторного гідравлічного преса. Для проведення випробувань відбирають сім зовні цілих брикетів і по черзі піддають роздавлюванню в пресі. За результатами випробувань визначають механічну міцність (Па) брикетів.
Механічна міцність брикетів на вигин визначається на апараті, що працює за принципом ваг.
Механічна міцність брикетів на стирання визначається за допомогою обертового барабана. Діаметр барабана 500 мм, частота обертання 25 хв⁻¹. Одночасно в барабан завантажується 10 кг брикетів. Після 100 обертів барабан зупиняється. Матеріал розсіюється на ситі з отвором 25 мм. Механічну міцність на стирання розраховують виходячи з втрати маси брикетами під час стирання їх у барабані.
Механічна міцність брикетів на ударний вплив (скидання) оцінюється при скиданні на чавунну плиту 4 кг брикетів з висоти 1,5 м. Після скидання брикети розсіюють на ситі з отвором 25 мм. Механічну міцність брикетів на скидання розраховують за кількістю утвореного дріб'язку.

Крім того, брикети випробовують на розмокання, повноту спалювання.