Козацьке село Ніжинського полку Гетьманщини. Після московської анексії — село Ніжинського повіту Чернігівської губернії.
На землях Безуглівки існували угіддя двох родин — Озеровських та Сидоренків. Сидоренки — відомі шляхтичі.
Селяни Безуглівки, не повіривши царському маніфесту про скасування кріпацтва, почати самовільний переділ земель (Безуглівське Селянське Заворушення 1861). Протягом кількох днів заворушення охопило понад 3 тисяч селян. Для придушення виступу було послано 3 батальйони солдатів на чолі з губернатором. 5 квітня1861 військо зламало опір селян і захопило Безуглівку.
За рішенням командування гетьманських військ, 18 серпня 1918 року у м. Ніжині розстріляні комуністичні диверсанти, у тому числі з с. Безуглівки: Гаврило Скрипка, Андріан Чернеча, Василь Муромець.
Комуністична окупація
У жовтні 1924 року майбутній історик козаччини Володимир Голобуцький був направлений відділом народної освіти завідувати хатою-читальнею в с. Безуглівка Ніжинської округи, де, між іншим, зайнявся атеїстичною пропагандою серед селян.
В с. Безуглівка знайдена прокламація часів колективізації, яка нагадує провокацію органів ОГПУ СРСР:
Долой советскую власть и колективізацію. Да здравствует СВУ и єфремовщина. Даеш капитализм...(рос.)[3]
1943 тут було щось на зразок загону самооборони.[4]
1959 р. збудований у центрі села будинок культури (клуб). Того часу він був найбільшим з навколишніх сіл.
1964–1965 р.р. — меліорація земель, очищення та поглиблення русла р. Оржиця. В енциклопедії Брокгауза Ф. А. и Єфрона І. А. (1890—1916 рр.) ця річка згадується під назвою В'юниця.[5]
1967 р. — встановлений меморіальний монумент пам'яті загиблим односельчанам у 1918—1920, 1941—1945 роках із комуністичною символікою. Жертви Голодомору не внесені до списків.
1973 р. — дорогу до села вкрили асфальтовим покриттям.
1974 р. — збудована та відкрита Безуглівська середня школа. До того часу 8-річна школа розміщувалась у пристосованих будівлях. Станом на 2024 рік, Безуглівська школа, має статус ліцею, з облаштованим бомбосховищем за підтримки «Unicef».[6]
Регулярні війська окупаційної«РосГвардії», увійшли на територію Безуглівки 26 лютого 2022 року. Під час перебування військ РФ на території села, солдати займались вимаганням житла, провіантів, побутової техніки. Повідомляються про випадки зґвалтувань по відношенню до місцевого населення.
Клімат та місцеві чорноземи стали підґрунтям для вирощування відомих ніжинських огірків на ланах поблизу Ніжина. У радянські часи угіддя колишнього колгоспу «Ленінський шлях» (потім «Правда») давали для переробки на Ніжинський консервний комбінат понад 1000 тон на рік, при цьому врожаї «ніжинських» у сприятливі роки перевищували 200 центнерів з гектара. Вагомий внесок у популяризацію «ніжинських корнішонів» зробили землероби довколишніх сіл, у тому числі і села Безуглівка.
Михайлівська церква (1805–1835 рр.) входить до Святинь Ніжинської єпархії. Станом на лютий 2008 року внесена в доповнення до списку пам'яток містобудування і архітектури України, що перебувають під охороною держави за № 1785.
До сьогодні збереглась майже у первозданному вигляді. Територію біля Михайлівської церкви зі сходу прикрашає величний надгробний камінь на могилі поміщика, дворянина Сидоренка Михайла Васильовича, встановлений на початку ХХ сторіччя.
При вході на цвинтар встановлена пам'ятна дошка невідомого авторства:
Не пишайся подорожній
мої останки навісти
Я в могилі спочиваю
а ти ще дома погости[8]
Герб
Михайлівська церква на гербі зображена у постаті Св. Архістратига Михайла. Чотири зірки на гербі — символи чотирьох повстань, які зробили Безуглівку відомою далеко за межами Ніжинщини — 1861, 1905, 1918 і 1943 років (особливо перші два, коли уряд мусив посилати регулярні війська на приборкання селян).
Відомі люди
Левенко Анатолій Володимирович — український і російський письменник, поет, кореспондент; знавець і популяризатор духовної і матеріальної культури народів Російської Півночі, зокрема Таймиру, перекладач українською з ненецької мови.
