PROFILBARU.COM

«Баєр 04»
Повна назва	Bayer 04 Leverkusen Fußball GmbH
Прізвисько	Die Werkself («одинадцять робітників»),; Die Schwarzroten («чорно-червоні»)
Коротка назва	Баєр
Засновано	1 липня 1904
Населений пункт	Леверкузен, Німеччина
Стадіон	«БайАрена»
Вміщує	30 210
Власник	Bayer
Президент	Фернандо Карро
Головний тренер	Хабі Алонсо
Ліга	Бундесліга
2023/24	1-е місце
Вебсайт	Офіційний сайт

«Ба́єр 04» (нім. Bayer 04 Leverkusen Fußball GmbH) — німецький професіональний футбольний клуб з міста Леверкузен, Північний Рейн-Вестфалія. Виступає в Бундеслізі, найвищому дивізіоні в системі футбольних ліг Німеччини. Домашні матчі проводить на стадіоні «БайАрена».

Клуб заснований 1904 року співробітниками німецької фармацевтичної компанії Bayer, штаб-квартира якої знаходиться в Леверкузені, звідки клуб і отримав свою назву. Кольорами клубу є чорний і червоний, обидва використовуються як основні кольори для футбольних форм. Місцевими суперниками є «Кельн», «Боруссія» (Менхенгладбах) і «Фортуна» (Дюссельдорф).

1979 року «Баєр 04» вперше піднявся до Бундесліги, а 1988 року здобув свій перший трофей – Кубок УЄФА. 2002 року клуб зайняв друге місце в трьох турнірах, включаючи Лігу чемпіонів УЄФА. Після понад 20 років без срібних медалей 2024 року «Баєр 04» вперше здобув титул Бундесліги, ставши першою німецькою командою, якій це вдалося без поразок, а також встановивши європейський рекорд за кількістю безпрограшних ігор поспіль – 51 гра без поразок до матчу з «Аталантою» у фіналі Ліги Європи УЄФА, який завершився з рахунком 3:0.

Історія

Історія команди з Леверкузена тісно пов'язана з хімічним концерном-гігантом (колись фабрикою) Німеччини. Від своїх зародків, клуб та хіміки йдуть нога в ногу^[2], зрештою, сам спортивний клуб задумувався, як спортивне товариство заради гуртування робітників заводу з метою задоволення їх фізичних та культурних потреб поза виробництвом^[3]. А вже з роками, коли навички спортовців перейшли до рівня професійного, клуб набув форм осередку фізичного виховання та дозвілля всіх мешканців міста та округи, що культивував різні спортивні та культурні програми. Головним спортивним клубом осередку стала футбольна команда «Баєр-04» в якій зараз грають футболісти-професіонали зі всієї Німеччини та багатьох країн світу.

Передісторія

В 1903 році власники одного леверкузенського заводу отримали листа з проханням допомогти зорганізувати спортивне товариство. Саме в лютому (за іншими даними в листопаді) 1903 року, колишній секретар (тогочасний керівник) Вуппертальської гімнастичної асоціації, Вільгельм Гауссхілд зібрав підписи 170 робітників й звернувся з проханням до управлінців фабрики «Малярська фабрика Фрідріха Баєра і Ко.» (нім. Farbenfabriken vormals Friedrich Bayer & Co.) щодо створення гімнастично-ігрового клубу (нім. Turn-Spielvereins). І лише через рік, у липні 1904 року було засновано найдавніший німецький робітничий спортивно-ігровий клуб, що носив назву «Turn— und Spielverein der Farbenfabriken vorm. Friedr Bayer & Co», який отримав свою скорочену назву — «ТуС 04» (нім. TuS 04).

На самих початках головним-профілюючим видом стала гімнастика, яка в ті часи була найпопулярнішим спортивним та відпочинковим видом змагань чи дозвілля, як у Німеччині^[4] так і в усій Європі. Водночас, частина робітників приходили до клубу поганяти м'яча — це були, в основній масі, молоді робітники чи мешканці міста. Проте, з кожним роком все більше захоплення та заохочення до футболу отримували городяни-фабриканти, тому й у клубі їх чисельність неухильно зростала, що дуже суттєво не сприймалося гімнастичним осередком клубу. Та 15 червня 1904 року «навічно залишиться в скрижалях спортивної історії Леверкузена», про що говорив доктор Альберт Мандел (нім. D. Albert Mandel), перший голова спортивної асоціації Леверкузена та управляючий малярської фабрики^[5].

З кожним роком росла прихильність леверкузенців до цієї спортивної асоціації й все більше їх відпочивало та займалося в клубі. На той час світова популярність футболу добралася й до Леверкузена і в його спортивній команді неухильно зростала кількість учасників футбольного гуртка. Через це учинялися конфліктні ситуації, так як йшла мова про фінансування видів спорту, і як наслідок — компромісу так і не вдалося досягти. Тому в 1907 році суперечки ще більше посилилися, коли футболісти в травні зорганізувалися в окрему команду й перестали брати участь у гімнастичних акціях-показах. Через це в липні-серпні цього ж року було зібрано загальні збори й остаточно проведено розподіл на Гімнастичний (176 спортовців) та Футбольно-ігровий клуби (27 спортовців).

З того часу фабричні футболісти почали проводити суттєві (як на той час) виставкові ігри, а в знак солідарності з своїми засновниками — вони взяли собі за кольори і герб клубу, саме відзнаки «малярської фабрики Баєрів». Зрештою, саме до цієї ігрової асоціації приставали спортовці інших видів спорту: боксу, легкої атлетики і попередників гандболу та волейболу. А в серпні 1907 року «червоно-чорні» провели свій перший офіційний товариський поєдинок, вийшовши на поле, у футболках з «баєровським левом» на грудях, проти футболістів з Манфорта (нім. Manfort Ball Games Club).

Початки футбольного клубу

Розподіл на окремі, гімнастичну та ігрову, спортивні гілки пішов на користь гравцям, незважаючи на складні для них фінансові та інфраструктурні умови. Незначна кількість футболістів не могла давати великих фінансових дивідендів (членських внесків), тому лише підтримка малярської фабрики та ентузіазм спортовців рухав цим колективом. Ще однією проблемою стала відсутність свого власного приміщення, оскільки при розподілі довелося залишити гімнастам надану фабрикою будівлю, а прилеглу обладнану територію доводилося спільно ділити з іншими спортовцями (і знову передусім гімнастами)^[6].

Але такі умови не завадили заявити команду 4 лютого 1907 року в регіональній лізі «Кельн Безірксліга» (нім. Kolner Bezirksliga). Та перші кроки колективу були доволі кволими й, інколи, доводилося пропускати певні ігри, а то й цілі сезони. Хоча, слід відмітити, що суттєвим чинником у такій ситуації стала Перша світова війна, яка суттєво вплинула на людський ресурс та відчувалися певні обмеження для проведення масових акцій.

Лише після війни справи у футбольній команді поліпшилися — повернулася частина футболістів, до спорту навернулося багато мешканців міста та керівництво фабрики стимулювало залучення робітників до спорту. Після війни доволі суттєво своїми позиціями поступилася гімнастика, багато нових видів спорту пізнали леверкузенці. До того ж, ігровикам вдалося нарешті віднайти й добитися від муніципалітету дозволу на експлуатацію та облаштування великої території в міському парку поблизу Дуннау в Леверкузен-Весдорфі (нім. Dhunnaue in Leverkusen-Wiesdorf)^[7].

Та в 1923 році сталися чергові суперечності між гімнастами та ігровиками, що призвело до остаточного розриву їх стосунків у межах проекту «TuS 04», бо гімнасти заявили про ліквідацію футбольної гілки в клубі. Оскільки ті суперечності стали визначально-концептуальними, гімнасти наполягали на культивуванні фізкультурного оздоровчого руху, тоді як ігровики дотримувалися спортивної доктрини. Як історичні правонаступники «ТуС 04», гімнасти залишили за собою цю назву та початкове приміщення і змінили свої кольори на синьо-жовті.

Натомість, ігровикам довелося започатковувати іншу спортивну структуру, яка отримала наймення «Спортивна асоціація Баєр 04 Леверкузен» (нім. Sportvereinigung Bayer 04 Leverkusen). Основними її членами стали любителі поганяти м'яча (близько 150 робітників «фабрики Баєра»), які й сформували футбольну команду «Футбольний клуб 04 Леверкузен» (нім. Fussballverein 04 Leverkusen). Окрім футболістів, від початків формації асоціації були ще боксери та волейболісти. Впродовж послідуючих 5 років у цій спортивній асоціації почали культивувати ще кілька спортивних видів, які згодом сформували в окремі відділи: боксу, гандболу, волейболу, регбі, боротьби та легкої атлетики.

1930-ті роки

Наприкінці 1920-х і початку 1930-х років «Футбольний клуб 04 Леверкузен» грав у регіональних лігах — третій і четвертій лізі Німеччини, поки вони не досягли успіху в 1936 році, пробившись до 2-ї Ліги, що носила назву «Ліга Захід» (нім. Liga West).

А загалом, з 1931 року почалося успішне сходження леверкузенських футболістів по футбольних щаблях країни. Так фінальна перемога над командою з Лангенфельда (нім. Langenfeld) з рахунком 3:1 дозволила їм піднятися класом вище — до 1-ї Ліги «Кельн Безірксліги» (нім. Kolner Bezirksliga). А вже наступний сезон команда окрім підвищення в класі, ще й покинула старий свій ігровий майданчик у Дуннау з Леверкузен-Весдорфа і перебралася на новооблаштований стадіон «Ам Стадпарк» (нім. Am Stadtpark), який залишився рідним для команди аж до середини 1950-х років.

Та найвизначальнішим для команди став 1936 рік, коли вона здобула перемогу в своїй регіональній лізі та в перехідних іграх добилася підвищення в класі — до 2-ї ліги країни. Слід відмітити, що цей успіх був примітний ще й тим, що він стався на фоні значного футбольного підйому в країні й тим цінніший цей успіх здобутий у значній та жорсткій конкуренції. Тому ці успіхи були підтримані громадою Леверкузена і не пройшли повз увагу власників «малярської фабрики» (яка вже носила назву «хімічний комбінат»), які вирішили, у своєму спонсорстві, остаточно стати на сторону футбольного клубу та самої асоціації ігровиків. Отримавши таку значну підтримку команда була на підйомі, а на знак наступництва та відзнаки своїх засновників у травні цього ж року, на футболках футболістів та спортовців асоціації були вишиті Баєр Хрести (нім. Bayer-Kreuz) — символи хімічного комбінату Friedrich Bayer & Co. та його власників, що вважається однією з перших реклам-логотипів в історії німецького футболу^[8].

Хоча команда отримала суттєву фінансову підтримку та надихалася чисельністю своїх прихильників у Леверкузені і на спортивних майданчиках — успішних результатів довелося ще зачекати. Новачку ліги довелося сутужно через суттєві й тривалі роз'їзди та суттєвий аматорський рівень робітників-футболістів. Команда кілька сезонів балансувала в середині чи внизу турнірних таблиць, саме з такими невтішними результатами футболісти ввійшли в часи Другої світової війни.

1940-ві роки

Військова кампанія Німеччини в Другій світовій війні суттєво відобразилася на спортивному житті країни: поріділи лави футболістів, зменшилась кількість команд, ігри в регулярних першостях різних ліг відбувалися не завжди. Внаслідок тих факторів системну оцінку результатів «команди фарбників» було важко визначити. На фоні значної уваги більшості громадян до змагань, так як футбольні матчі ставали святом та віддушиною для громади міста, спортивного прогресу не відбувалося. А от інфраструктура клубу продовжувала розширюватися — у цей час на погано обладнаному спортивному майданчику було вперше побудовано першу трибуну в Леверкузені й від тих часів та галявина отримала повноцінну назву — Стадіон.

Чим ближче ставав кінець війни — тим складніше ставало проводити повноцінні футбольні турніри в Німеччині і, як наслідок, вони були припинені в усіх лігах. Зрештою, не так багато футболістів залишилося в Леверкузені — більшість дорослого чоловічого населення було мобілізовано до лав військовиків 3-го Рейху. Лише кінець війні та відновлення управління в країні поновили більшість сфер життя, а футбол знову став головним святом для Леверкузенців.

Післявоєнний період для команди розпочався знову з регіональної першості — 1-ї Ліги «Кельн Безірксліги». Тепер вони вже були там домінуючою командою-лідером, але кілька років поспіль їм не вдавалося в фінальній серії добитися підвищення в класі. Лише наприкінці 1940-х років команді вдалося здобути свій перший трофей.

В 1949 році леверкузенці вибороли 1-ше місце в регіональній першості й здобули таким чином свій перший післявоєнний трофей-приз. А для підвищення в класі їм довелося знову здолати своїх тогочасних одвічних опонентів — «1 ФК Кельн» (нім. 1 FC Koln). У першій виїзній грі на «Кельнському треку» (нім. Kolner Radrennbahn) перед очима 25 000 вболівальників міста Кельн гравці з Леверкузена добилися сенсаційної перемоги з рахунком 2:0. Матч відповідь у Леверкузені зібрав ще більшу кількість глядачів, які заполонили «Ам Стадпарк» в передчутті перемоги своєї команди. Але їх спочатку чекало велике розчарування: уже на початок другого тайму гості перемагали з рахунком 2:0, проте підтримувані своїми вболівальниками чорно-червоні «леви» відіграли один м'яч, та невдовзі гості забили третього гола й ще більше загострили атмосферу в матчі. Кінець гри леверкузенці проводили в атаках на ворота гостей, а ті з останніх зусиль відбивалися й таки дотрималися — остаточний рахунок гри залишився 1:3, і цього не вистачило «левам» для сумарної перемоги.

Проте цього разу доля посміхнулася червоно-чорним — наприкінці 1949 року було озвучено реорганізацію футбольних ліг у Німеччині. «СВ Баєр 04 Леверкузен» (в 1948 році змінивши назву та статус — на професійний) подав заявку, яку було підтримано і їх кваліфіковано до «2-го Дивізіону Обер-Ліги Захід» (нім. 2 Division der Oberliga West), яка за статусом була другою по значимості лігою країни. Останній у 40-х роках сезон 1949/1950 команда, новачок таких змагань, провела дуже успішно — посівши 5-те місце в турнірній таблиці, показавши змістовну гру. Особливо відмічали надійну гру воротаря та захисну ланку. Такий успішний старт та досвід сприяли подальшим успішним виступам команди в 2- Дивізіоні Обер-Ліги та самій Обер-Лізі «Захід».

1950-ті роки

Період 1950-х років сформував перші футбольні легенди леверкузенського футболу, саме цей час пам'ятний для вболівальників успіхами їх команди в 2 Дивізіоні та самій Обер-Лізі, а також неочікуваним пониженням у класі.

Уже 1951 рік приніс для Леверкузена неочікуване свято — їх команда перемогла в другому Дивізіоні Оберліги. Запорукою їх успіху знову стала уміла гра в захисті — команда пропустила найменше голів і здобула 47 очок. До цього успіху команду привели два тренери: спочатку був Лорі Польстен, якого посеред сезону замінив Раймонд Шваб. Такий результат приніс команді очікуване підвищення в класі.

Сезон 1951/1952 років команда починала новачком Обер-Ліги «Захід», а також отримала нового тренера — Франца Штрегле, який привів з собою кількох футболістів, що мали досвід виступів у найвищих професійних лігах країни. Завдяки успішним напрацюванням попередників, особливо в захисних діях, та якісною грою новосформованого колективу, «червоно-чорним левам» вдалося, у своєму першому та другому сезонах, закріпитися в середині турнірної таблиці посівши 6-те та 10-те місця.

На сезон 1953/1954 років команду прийняв відомий у 20—30 роках футболіст та успішний тренер Ганс-Йозеф Кречманн. Цьому відомому тренеру вдалося привнести в гру команди нові тактичні схеми та розкрити талант її гравців. Уже в першому ж сезоні команді вдалося піднятися на сьому сходинку, поступившись 4-му місцю всього 2 очками. А ось наступний сезон приніс вболівальникам море позитивних емоцій — команда йшла впродовж сезону в лідерах першості і лише наприкінці турніру їм не вистачило досвіду. Леверкузенці не добрали 3 очки аби посісти 2-ге місце й спробувати себе в фінальному двобої. Попри це місто «Баєр-хіміків» пам'ятає і досі першу свою футбольну плеяду: Тео Кірхберг (нім. Theo Kirchberg), Гейнц Папенгофф (нім. Heinz Papenhoff), Фреді Муц (нім. Fredy Mutz) та Еміль Бекс (нім. Emil Becks).

Окрилені таким успіхом вболівальники покладали великі надії на наступний сезон, проте їх чекало фіаско. Отримавши значну порцію слави частина гравців знизила до себе вимоги, а ще кілька перед початком сезону подалися в інші клуби і як наслідок, команда безславно опустилася на дно турнірної таблиці. Свій 5-й сезон у вищій лізі німецького футболу команда провалила, посівши передостаннє місце в турнірній таблиці. Як підсумував Йозеф Кречманн — йому так і не вдалося привити команді гостроатакуючий футбол, і саме брак якісних гравців в атакуючій ланці призвів до такого плачевного результату.

Повернення до 2-го Дивізіону Обер-Ліги «Захід» було доволі болючим, та керівництво мало намір у найкоротші терміни повернутися до вищого класу. Саме тому в 1958 році почато будову клубного стадіону — Ульріх-Хаберланд-Стедіон (нім. Ulrich-Haberland-Stadion), який мав стати окрасою міста та символом повернення команди до Обер-Ліги. Але наче якийсь злий рок переслідував команду, яка впродовж трьох наступних сезонів посідала 4-те місце, а в 1959/1960 році залишилася 5-ю в загальному заліку. Команду тренували і відомі тренери Еміль Мельхер, колишні гравці Тео Кірхберг і навіть тренер збірної Німеччини та виходець з Леверкузена Едмунд Конен, але її особливість — мала результативність, зводила нанівець всі їх намагання.

1960-ті — 2010-й

2010-ті роки

Розпочався період 2010-х у Леверкузені приходом влітку 2009 року до команди відомого у світі футбольного тренера та доволі досвідченого й успішного фахівця — Юппа Гайнкеса. Оскільки попередній фахівець не впорався з поставленими завданнями на сезон, а команда не спромоглася кваліфікуватися до жодного європейського турніру, необхідні були зміни. У першому ж своєму сезоні Юппу вдалося добитися неочікуваного результату — посісти 4-те місце. Клубу не вистачило 2 очок щоб пробитися в число учасників Ліги чемпіонів. Головним чинником такого результату став тренерський хист та уміння футболістів, адже Юпп змінив перед сезоном пів складу команди, та ще й суттєво омолодив її. Гейнкес змінив тактичну схему гри в команді та зумів відлагодити захисну ланку колективу, через яку були найбільші проблеми в минулих сезонах, а вміла ротація сприяла фізичному відновленню колективу.

Сезон 2010/2011 команда проводить уже на два фронти — граючи в першості країни та виступаючи в Лізі Європи, причому в обох турнірах доволі успішно. Тепер уже необстріляна молодь стала справжнім рушієм колективу й відома та затребувана багатьма футбольними фахівцями. До того, аж 8 гравців є кандидатами до збірної країни. Збалансований в усіх ланках та зіграний колектив був одним із претендентів на «Срібну салатницю», а керівництво клубу після вдалого старту на євроарені вимагало в команди фіналу Ліги Європи. Всю турнірну дистанцію команда йшла другою, але їй так і не вдалося наздогнати дортмунську «Борусію», яка впевнено здобула першість, а леверкузенцям залишилося утримати другу сходинку й вдало представитися в Лізі Європи (але й тут їх спіткав брак фізичних кондицій й на стадії 1/8 фіналу вони вибули з турніру). На додачу до чергової прикрої історичної віхи — знову «вічно другі» дізналися про перехід їх головного тренера та натхненника до Мюнхена — на цьому й закривається сторінка Юппа Гейнкеса та його молодої команди в Леверкузені.

Сезон 2011/2012 розпочинатиме з командою Робін Дутт, який успішно пропрацював з «Фрайбургом» (символічно, що остання гра в сезоні відбулася між «Баєром» та «Фрайбургом» — на якій обидва тренери прощалися зі своїми колективами)

Стадіон

За всю свою 100 річну історію команда мала 4 домашніх арени. Якщо, ще врахувати спортивний майданчик, який доводилося ділити з гімнастами та іншими спортовцями «на зорі» футболу Леверкузена — то таких арен буде 5. З цих п'яти спортивних майданчиків лише три можна вважати повноцінними стадіонами. Оскільки перші два більше походили на відведені майданчики для спортивних ігор, які не мали відповідних меж, відповідного газону та трибун. І лише з середини 20-х років почали влаштовувати тимчасові лави та «гірки» для можливості спостерігати за футбольними чи спортивними подіями. Так, перші глядацькі місця були облаштовані на одному з природних підвищень майданчика в Дуннау. Зрештою, незважаючи на необлаштованість, значна частина ігор проходила при великому скупченні народу (інколи доходило й до 20 тисяч осіб).

Спортивні арени футбольної команди Баєр 04 Леверкузен

1903—1919 роки — спортивний майданчик у робітничому кварталі у парковій зоні (необлаштований).
1919—1936 роки — майданчик Дуннау в Леверкузен-Весдорфі (Dhunnaue in Leverkusen-Wiesdorf) в парковій зоні. З 1920-х років частково облаштований тимчасовими лавами й трибунами.
1932—1956 роки — «Ам Стадпарк» (нім. Am Stadtpark) — стадіон з відповідною на той час інфраструктурою.
1958—1998 роки — «Ульріх-Хаберланд-Стадіон» (нім. Ulrich-Haberland-Stadion) — стадіон з повноцінною інфраструктурою. Вмістимість до 20 000 чоловік.
З 1998 року — «БайАрена» (нім. BayArena) — реконструйований стадіон «Ульріх-Хаберланд-Стадіон» з повною інфраструктурою. Вмістимість 30 200 місць.

Окрім стадіону, клуб має в своєму розпорядження добре облаштовану тренувально-відновлювальну базу. А також, завдяки своєму спонсору, хімічному концерну, вдалося вибудувати цілий спортивно-тренувальний комплекс для різних видів спорту та додаткових служб при клубі.

Атрибути

Атрибути клубу тісно пов'язані з кольорами та ознаками хімічного Концерну — основного спонсора та засновника клубу, які лише з роками частково видозмінювалися.

Назва

За всю свою історію футбольний клуб носив такі офіційні назви:

1 липня 1904 року — засновано як «ТуС Фрідріх Баєр & Co 1904 Леверкузен» (нім. TuS Friedrich Bayer & Co 1904 Leverkusen)
31 травня 1907 року — однойменна Футбольна команда «ТуС Фрідріх Баєр & Co 1904 Леверкузен» (нім. TuS Friedrich Bayer & Co 1904 Leverkusen)
1923 — перейменовано в «ФВ 04 Леверкузен» (нім. FV 1904 Leverkusen)
1928 — об'єднання з «Товариство боксу Вейсдорфа» (нім. Box-Verein Wiesdorf) в «СВ 4 Леверкузен» (нім. SV 04 Leverkusen)
1935 — перейменовано в «СВ Баєр 04 Леверкузен» (нім. SV Bayer 04 Leverkusen)
1938 — об'єднання «ТуС Фрідріх Баєр & Co 1904 Леверкузен» (нім. TuS Friedrich Bayer & Co 1904 Leverkusen) в «БСВ 04 Леверкузен» (нім. BSG 04 Leverkusen)
1943 — перейменовано в «СВ Баєр 04 Леверкузен» (нім. SV Bayer 04 Leverkusen)
1945 — перейменовано в «СВ 04 Леверкузен» (нім. SV 04 Leverkusen)
1948 — перейменовано в «СВ Баєр 04 Леверкузен» (нім. SV Bayer 04 Leverkusen)
1974 — об'єднання з «ТуС 04 Леверкузен» (нім. TuS 04 Leverkusen) в «ТСВ Баєр 04 Леверкузен» (нім. TSV Bayer 04 Leverkusen)
Від 1974 — «ТСВ Баєр 04 Леверкузен» (скорочено «Баєр 04»)

Гімн

Офіційним гімном вважається пісня «Bayer 04, Wir Stehen Zu Dir» [Архівовано 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.], а з 2000-х років він отримав нову інтерпретацію.

Текст пісні-гімну «Bayer 04, Wir Stehen Zu Dir»

Du bist für uns die beste Mannschaft auf der Welt.
Deine Fans sind immer bei Dir.
Wenn hier ein Spiel beginnt,
gibt es nur einen der gewinnt: Bayer 04.

Du hast uns schon soviel gegeben,
darum sind wir so gerne hier.
Wir schwenken unsere Fahnen in jedem Stadion.
Wir schwenken sie für Bayer 04.

Bayer, Bayer 04, wir stehen zu Dir
Bayer, Bayer 04, wir stehen zu Dir
Bayer, Bayer 04, wir stehen zu Dir

Wir haben den Uefa-Cup
und den DFB-Pokal
und Deutscher Meister werden wir beim nächsten Mal.

Wir sind unzertrennlich, gemeinsam sind wir stark.
Wir spielen mit als 12. Mann.
Wir freuen uns auf jedes Spiel.
Egal wer kommen mag und feuern unsere Mannschaft an.

Du hast uns schon soviel gegeben,
darum sind wir so gerne hier.
Wir schwenken unsere Fahnen in jedem Stadion.
Wir schwenken sie für Bayer 04.

Bayer, Bayer 04, wir stehen zu Dir
Bayer, Bayer 04, wir stehen zu Dir
Bayer, Bayer 04, wir stehen zu Dir

Und wenn es einmal nicht so läuft,
ist eins doch allen klar.
Wir sind dir treu und siegen dann das nächste Mal.

Наразі, багато виконавців не дотримуються детального відтворення тексту гімну, а вставляють інші текстівки, тим самим усучаснюючи його, залишаючи мелодію незмінною. Нарівні гімну клубу є популярною і пісня стадіону/вболівальників, яку співають фани команди нарівні з гімном — «Ab ins Stadion». Окрім того у фанатському середовищі та в ЗМІ послуговуються й іншими музичними творами написаними в підтримку команди.

Текст пісні стадіону «Ab ins Stadion» футбольного клубу Баєр 04 Леверкузен

Hab' schon heut genug getan
und ich hab' noch keinen Plan
wo der Tag nun enden soll
an der Theke ist nicht toll
keine Lust noch mehr zu tun
keine Lust mich auszuruh'n
denn die Karte hab ich schon
jetzt geht's ab ins Stadion.

Heut musst du mit zum Bayer geh'n
mit mir auf der Tribüne steh'n
der Bayer ist der grosse Hit
bei Bayer machen alle mit
Heut musst du mit zum Bayer geh'n
da kann man guten Fussball seh'n
den Ball nach vorn der Sturm ist da
Flanke — Tor — Hurra Hurra
Bayer 04 eins ist doch klar,
wenn du spielst sind wir alle da
Bayer 04 eins ist doch klar,
wenn du spielst sind wir alle da

Die Tore auf, man strömt herein
auf dem Feld spielt man sich ein
Wir hör'n das Stadionmikrofon,
der Fanclub schwenkt die Fahnen schon
Wir feuern uns're Mannschaft an,
der Trainer schreit so laut er kann
der Schiri pfeift, das Spiel beginnt,
jeder weiss, wer hier gewinnt

Heut musst du mit zum Bayer geh'n
mit mir auf der Tribüne steh'n
der Bayer ist der grosse Hit
bei Bayer machen alle mit
eut musst du mit zum Bayer geh'n
da kann man guten Fussball seh'n
den Ball nach vorn der Sturm ist da
Flanke — Tor — Hurra Hurra
Bayer 04 eins ist doch klar,
wenn du spielst sind wir alle da
Bayer 04 eins ist doch klar,
wenn du spielst sind wir alle da

Досягнення

Бундесліга:

Чемпіони (1): 2024
Срібний призер (5): 1997, 1999, 2000, 2002, 2011
Бронзовий призер (6): 1994, 1998, 2004, 2013, 2016, 2022

Кубок Німеччини:

Володар (2): 1993, 2024
Фіналіст (3): 2002, 2009, 2020

Суперкубок Німеччини:

Володар (1): 2024

Ліга Європи:

Володар (1): 1987—88
Фіналіст (1): 2023—24

Ліга чемпіонів УЄФА:

Фіналіст (1): 2001—02

Склад команди

Станом на 22 травня 2024

№	Поз.	Гравець
1	ВР	Лукаш Градецький (капітан)
2	ЗХ	Йосип Станішич (в оренді з «Баварії»)
3	ЗХ	П'єро Інкап'є
4	ЗХ	Джонатан Та (віце-капітан)
6	ЗХ	Оділон Коссуну
7	ПЗ	Йонас Гофманн
8	ПЗ	Роберт Андріх
9	НП	Борха Іглесіас (в оренді з «Реал Бетіс»)
10	ПЗ	Флоріан Віртц
12	ЗХ	Едмонд Тапсоба
13	ЗХ	Артур
14	НП	Патрік Шик
17	ВР	Матей Коварж
18	ПЗ	Ноа Мбамба

№	Поз.	Гравець
19	ПЗ	Натан Телла
20	ЗХ	Алехандро Грімальдо
21	ПЗ	Амін Адлі
22	НП	Віктор Боніфейс
23	НП	Адам Гложек
24	ЗХ	Тімоті Фосу-Менса
25	ПЗ	Есек'єль Паласіос
30	ЗХ	Жеремі Фрімпонг
31	ЗХ	Маді Монамай
32	ПЗ	Густаво Пуерта
34	ПЗ	Граніт Джака
36	ВР	Ніклас Ломб
38	НП	Кен Ізекор
47	ПЗ	Айман Аурір

Статистика

За свою столітню історію команда брала участь у багатьох футбольних турнірах. Найтриваліше вона виступала в найпрестижнішому турнірі Німеччини — Першості країни (''Бундесліга'') та Кубку Німеччини. На європейській арені команда грала в Лізі Чемпіонів, Лізі Європи — Кубку UEFA, Кубку Володарів Кубків UEFA та Кубку Інтертото.

Слід відмітити, що команда провела певний (тривалий) період своєї історії (на початках) в нижчих лігах німецького футболу. Будучи відомим колективом, команда з середини 20 століття доволі часто запрошувалася на численні товариські турніри та зустрічі, як у Німеччині, так й на міжнародній арені.

Статистика виступів на Євроарені

Турнір/сезон	Раунд	Команда	Результати
Кубок УЄФА 1986/87	1 раунд	«Кальмар»	4-1, 3-0
	2 раунд	«Дукла» (Прага)	0-0, 1-1
Кубок УЄФА 1987/88	1 раунд	«Аустрія» (Відень)	0-0, 5-1
	2 раунд	«Тулуза»	1-1, 1-0
	1/8	«Феєнорд»	2-2, 1-0
	1/4	«Барселона»	0-0, 1-0
	1/2	«Вердер»	1-0, 0-0
	Фінал	«Еспаньйол»	0-3, 3-0 (3-2 пен.)
Кубок УЄФА 1988/89	1 раунд	«Белененсеш»	0-1, 0-1
Кубок УЄФА 1990/91	1 раунд	«Твенте»	1-0, 1-1
	2 раунд	ГКС (Катовіце)	2-1, 4-0
	1/8	«Брондбю»	0-3, 0-0
Кубок Кубків 1993/94	1 раунд	«Бобі» (Брно)	2-0, 3-0
	1/8	«Панатінаїкос»	4-1, 1-2
	1/4	«Бенфіка»	1-1, 4-4
Кубок УЄФА 1994/95	1 раунд	ПСВ	5-4, 0-0
	2 раунд	«Гонвед»	2-0, 5-0
	1/8	ГКС (Катовіце)	4-1, 4-0
	1/4	«Нант»	5-1, 0-0
	1/2	«Парма»	1-2, 0-3
Кубок Інтертото 1995	Група	ОФІ	1-0
	Група	«Неа Саламіна»	2-0
	Група	«Будучност»	3-0
	Група	«Тервіс»	6-1
	1/8	«Оденсе»	5-2
	1/4	«Тіроль»	2-2 (3-5 n.p.)
Ліга чемпіонів 1997/98	3 кв. раунд	«Динамо» (Тбілісі)	6-1, 0-1
	Група	«Льєрс»	1-0, 2-0
	Група	«Монако»	0-4, 2-2
	Група	«Спортінг» (Лісабон)	2-0, 4-1
	1/4	«Реал» (Мадрид)	1-1, 0-3
Кубок УЄФА 1998/99	1 раунд	«Удінезе»	1-1, 1-0
	2 раунд	«Рейнджерс»	1-2, 1-1
Ліга чемпіонів 1999/00	Група 1	«Лаціо»	1-1, 1-1
	Група 1	«Марибор»	2-0, 0-0
	Група 1	«Динамо» (Київ)	1-1, 2-4
Кубок УЄФА 1999/00	3 раунд	«Удінезе»	1-0, 1-2
Ліга чемпіонів 2000/01	Група 1	«Спартак» (Москва)	0-2, 1-0
	Група 1	«Спортінг» (Лісабон)	3-2, 0-0
	Група 1	«Реал» (Мадрид)	2-3, 3-5
Кубок УЄФА 2000/01	3 раунд	АЕК (Афіни)	4-4, 0-2
Ліга чемпіонів 2001/02	3 кв. раунд	«Црвена Звезда»	0-0, 3-0
	Група 1	«Ліон»	1-0, 2-4
	Група 1	«Барселона»	2-1, 1-2
	Група 1	«Фенербахче»	2-1, 2-1
	Група 2	«Ювентус»	0-4, 3-1
	Група 2	«Депортіво» (Ла-Корунья)	3-0, 3-1
	Група 2	«Арсенал» (Лондон)	1-1, 1-4
	1/4	«Ліверпуль»	0-1, 4-2
	1/2	Манчестер Юнайтед	2-2, 1-1
	Фінал	«Реал» (Мадрид)	1-2

Турнір/сезон	Раунд	Команда	Результати
Ліга чемпіонів 2002/03	Група 1	«Олімпіакос» (Пірей)	2-6, 2-0
	Група 1	Манчестер Юнайтед	1-2, 0-2
	Група 1	«Маккабі» (Хайфа)	2-0, 2-1
	Група 2	«Барселона»	1-2, 0-2
	Група 2	«Інтер»	2-3, 0-2
	Група 2	Ньюкасл Юнайтед	1-3, 1-3
Ліга чемпіонів 2004/05	3 кв. раунд	«Банік» (Острава)	5-0, 1-2
	Група	«Реал» (Мадрид)	3-0, 1-1
	Група	«Динамо» (Київ)	2-4, 3-0
	Група	«Рома»	3-1, 1-1
	1/8	«Ліверпуль»	1-3, 1-3
Кубок УЄФА 2005/06	1 раунд	ЦСКА (Софія)	0-1, 0-1
Кубок УЄФА 2006/07	1 раунд	«Сьйон»	0-0, 3-1
	Група	«Брюгге»	1-1
	Група	«Тоттенхем Хотспур»	0-1
	Група	«Динамо» (Бухарест)	1-2
	Група	«Бешикташ»	2-1
	3 раунд	«Блекберн Роверз»	3-2, 0-0
	1/8	«Ланс»	1-2, 3-0
	1/4	«Осасуна»	0-3, 0-1
Кубок УЄФА 2007/08	1 раунд	«Лейрія»	3-1, 2-3
	Група	«Тулуза»	1-0
	Група	«Спартак» (Москва)	1-2
	Група	«Спарта» (Прага)	1-0
	Група	«Цюрих»	5-0
	3 раунд	«Галатасарай»	0-0, 5-1
	1/8	«Гамбург»	1-0, 2-3
	1/4	«Зеніт» (Санкт-Петербург)	1-4, 1-0
Ліга Європи 2010/11	4 кв. раунд	«Таврія» (Сімферополь)	3-0, 3-1
	Група	«Атлетіко» (Мадрид)	1-1, 1-1
	Група	«Русенборг»	4-0, 1-0
	Група	«Аріс» (Салоніки)	0-0, 1-0
	2 раунд	«Металіст» (Харків)	4-0, 2-0
	2 раунд	«Вільярреал»	2-3, 1-2

Тренери

У часі існування команди її тренували тренери, здебільшого, німецькі, та було кілька іноземців. Маючи суттєві фінансові можливості (спонсори команди) — керівництво могло залучати відомих та успішних тренерів.

Тренер	Прийшов до команди	Залишив команду	Примітки
Лорі Польстер (Lori Polster)	1950	1950
Раймонд Шваб (Raimond Schwab)	1950	1951
Франц Штрегле (Franz Strehle)	1951	1953
Ганс-Йозеф Кречманн (Hans-Josef Kretschmann)	1953	1956
Еміль Мельхер (Emil Melcher)	1956	1957
Едмунд Конен (Edmund Conen)	1957	1959
Тео Кірхберґ (Theo Kirchberg)	1959	1960
Еріх Ґарске (Erich Garske)	1960	1962
Фріц Пліска (Fritz Pliska)	1962	1965
Тео Кірхберґ (Theo Kirchberg)	1965	1971
Ґеро Брізанц (Gero Brisanz)	1971	1973
Фрідгельм Ренно (Friedhelm Renno)	1973	1974
Манфред Рюммель (Manfred Rummel)	1974	10.02.1976
Радослав Момирськи (Radoslav Momirski)	11.02.1976	29.03.1976	Interimstrainer
Вілліберт Кремер (Willibert Kremer)	1.04.1976	22.11.1981	entlassen
Ґерд Кенчке (Gerd Kentschke)	23.11.1981	30.06.1982	Vertrag beendet
Деттмар Крамер (Dettmar Cramer)	1.07.1982	30.06.1985	Vertrag beendet
Еріх Ріббек (Erich Ribbeck)	1.07.1985	30.06.1988	Vertrag beendet
Рінус Міхелс (Rinus Michels)	1.07.1988	13.04.1989	entlassen
Юрґен Ґельсдорф (Jürgen Gelsdorf)	13.04.1989	31.05.1991	entlassen
Петер Германн (Peter Hermann)	31.05.1991	30.06.1991	Interimstrainer
Рейнгард Зафтіґ (Reinhard Saftig)	1.07.1991	4.05.1993	entlassen
Драгослав Степанович (Dragoslav Stepanović)	4.05.1993	7.04.1995	entlassen
Еріх Ріббек (Erich Ribbeck)	10.03.1995	27.03.1996	entlassen
Петер Германн (Peter Hermann)	28.03.1996	30.06.996	Interimstrainer
Крістоф Даум (Christoph Daum)	1.07.1996	21.10.2000	entlassen
Руді Феллер (Rudi Völler)	21.10.2000	11.11.2000	Interimstrainer
Берті Фоґтс (Berti Vogts)	12.11.2000	20.05.2001	entlassen
Клаус Топпмеллер (Klaus Toppmöller)	1.07.2001	15.02.2003	entlassen
Томас Герстер (Thomas Hörster)	16.02.2003	10.05.2003	Interimstrainer
Клаус Аугенталер (Klaus Augenthaler)	13.05.2003	16.09.2005	entlassen
Руді Феллер (Rudi Völler)	16.09.2005	9.10.2005	Interimstrainer
Міхаель Скіббе (Michael Skibbe)	9.10.2005	21.05.2008	entlassen
Бруно Лаббадіа (Bruno Labbadia)	1.07.2008	5.06.2009	розірвали контракт
Юпп Гайнкес (Jupp Heynckes)	5.06.2009	30.07.2011	припинили контракт
Робін Дутт (Robin Dutt)	1.07.2011

Відомі гравці

Починаючи з 80-х років 20 століття за збірну Німеччини виступали:

Герберт Вас (Herbert Waas)
Олівер Нойвілль (Oliver Neuville)
Крістіан Шреєр (Christian Schreier)
Міхаель Баллак (Michael Ballack)
Вольфганг Рольфф (Wolfgang Rolff)
Йорґ Бутт (Jörg Butt)
Томас Герстер (Thomas Hörster)
Бернд Шнайдер (Bernd Schneider)
Алоїс Райнгардт (Alois Reinhardt)
Томас Брдарич (Thomas Brdaric)
Кнут Райнгардт (Knut Reinhardt)

Даніель Бірофка (Daniel Bierofka)
Крістіан Вернс (Christian Wörns)
Ханно Баліч (Hanno Balitsch)
Бернд Шустер (Bernd Schuster)
Руді Феллер (Rudolf Völler)
Гейко Шольц (Heiko Scholz)
Пауль Фраєр (Paul Freier)
Андреас Том (Andreas Thom)
Штефан Кіслінг (Stefan Kießling)
Ульф Кірстен (Ulf Kirsten)

Сімон Рольфес (Simon Rolfes)
Єнс Новотний (Jens Nowotny)
Мануель Фрідріх (Manuel Friedrich)
Штефан Бейнліх (Stefan Beinlich)
Гонсало Кастро (Gonzalo Castro)
Карстен Рамелов (Carsten Ramelow)
Патрік Гельмес (Patrick Helmes)
Пауло Рінк (Paulo Rink)
Рене Адлер (René Adler)
Норберт Ціґлер (Norbert Ziegler)

Серед гравців-легіонерів «Баєра», що виступали за свої збірні:

Арне Ларсен Окланд (Arne Larsen Ökland)
Бент Скаммельсруд (Bent Skammelsrud)
Чха Бом Ґин (Bum-Kun Cha)
Борис Живкович (Boris Zivkovic)
Анджей Бунцоль (Andrzej Buncol)
Зоран Мамич (Zoran Mamic)
Тіта (Tita)
Зе Роберто (Zé Roberto)
Андерс Ґіске (Anders Giske)
Мегді Пашазаде (Mehdi Pashazadeh)
Марек Лесняк (Marek Lesniak)
Френкі Гейдук (Frank Hejduk)
Жоржиньо (Jorginho)
Адам Матисек (Adam Matysek)
Йоан Лупеску (Ioan Lepescu)
Роберт Ковач (Robert Kovac)
Павел Гапал (Pavel Hapal)
Мирослав Спішак (Miroslav Spizak)
Пауло Сержіо (Paulo Sergio)
Алі Мусаві (Seyedali Mousavi)
Томас Дулі (Thomas Dooley)
Паскаль Оїґве (Pascal Ojigwe)

Клаудіо Рейна (Claudio Reyna)
Паскаль Цубербюлер (Pascal Zuberbühler)
Родріго Чаґас (Rodrigo Chagas)
Емерсон (Emerson)
Мануель Кардоні (Manuel Cardoni)
Лендон Донован (Landon Donovan)
Ян Гайнце (Jan Heintze)
Димитар Бербатов (Dimitar Berbatov)
Зе Еліаш (Zé Elias)
Лусіу (Lucio)
Роберт Ковач (Robert Kovač)
Даріуш Яздані(Dariush Yazdani)
Нико Ковач (Niko Kovac)
Дієго Пласенте (Diego Placente)
Адам Ледвон (Adam Ledwon)
Юріца Враньєс (Jurica Vranjes)
Марко Бабич (Marko Babic)
Їлдирай Баштюрк (Yıldıray Baştürk)
Емануель Поґатец (Emanuel Pogatetz)
Франса (Franca)
Ян Шимак (Jan Simak)
Кріс (Cris)

Жуан (Juan)
Радослав Калужний (Radoslav Kaluzny)
Андрій Воронін
Тедді Лучіч (Teddy Lucic)
Роке Жуніор (Roque Junior)
Яцек Кшинувек (Jacek Krzynówek)
Атірсон (Athirson)
Ахмед Мадуні (Ahmed Madouni)
Транквілло Барнетта (Tranquillo Barnetta)
Фредрік Стенман (Fredrik Stenman)
Ассіміу Туре (Assimiou Touré)
Сергей Барбарез (Sergej Barbarez)
Теофаніс Гекас (Theofanis Gekas)
Карім Хаґґі (Karim Haggui)
Артуро Відаль (Arturo Vidal)
Вратіслав Грешко (Vratislav Greško)
Дмитро Буликін
Ренато Ауґусто (Renato Augusto)
Констан Джакпа (Constant Djakpa)
Енріке (Henrique)
Міхал Кадлець (Michal Kadlec)

Клубна інфраструктура

Від своїх зачатків команда перебуває під опікою відомого в Німеччині хімічного концерну Bayer (в до- і післявоєнний періоди хімфабрика) — тому саме його власники були власниками команди (під різними юридичними реєструваннями). Наразі, з початку XXI століття футбольний клуб є Акціонерне товариство Баєр 04 Леверкузен (Bayer 04 Leverkusen GmbH) в сферу інтересів якого входить не тільки футбольна команда, але й інші спортивгні підрозділи чи навколоспортивні і, обслуговуючі їх, структури. Одначе, власники концерну й надалі виступають головними акціонерами клубу.

Окрім головного спонсора, який є й головним акціонером клубу, у команди були й є інші спонсори та комерційні чи рекламні партнери, найбільші з яких мали змогу виступати як генеральний спонсор:

1904—1992: Bayer AG
1992—1995: «Talcid» (продукт концерну Bayer AG)
1995—1997: «Alka-Seltzer» (продукт концерну Bayer AG)
1997—2000: «Aspirin» (продукт концерну Bayer AG)
2000—2001: енергетичний монополіст «RWE»
2001—2007: «RWE»
З кінця 2007: «TelDaFax ENERGY»

Керівництво

Управління клубу веде центральний офіс з численними відділами та структурами. Керівний склад офісу:

Генеральний директор — Вольфґанґ Гольцгойзер
Спортивний директор — Руді Феллер
Фінансовий директор — Фабіан Отто
Директор маркетингу та управління — Майнольф Спрінк

1 березня 2007 року було утворено Комітет акціонерів клубу з числа його головних акціонерів.

Спортивна інфраструктура

Окрім головного виду спорту (футболу) в спортивному клубі культивуються ще й інші види спорту, у яких спортовці «Баєра» добивалися значних спортивних успіхів у різних турнірах-змаганнях:

Легка атлетика: (Dieter Baumann) олімпійський чемпіон 1992 року на дистанції «5 000 метрів», Данні Еккер стрибки з жердиною, олімпійський чемпіон 1972 року стрибки в довжину семиборство), Гайке Генкель олімпійський чемпіон 1992 року Стрибки у висоту, Ульріке Мейфарт (Ulrike Meyfarth) олімпійський чемпіон 1972 і 1984 років Стрибки у висоту), Курт Бендлін бронзовий медаліст олімпіади 1968 року десятиборство, Штеффі Неріус срібний медаліст олімпіади 2004 року метання списа, Інго Шульц.
Баскетбол (чоловіки): представлена командою вищого дивізіону Баєр Джайнтс Леверкузен (Bayer Giants Leverkusen),
Бокс: численні перемоги в турнірах та чемпіонатах низки боксерів клубу, особливо: Райнгард Скрицек — бронза олімпіади 1976, Орхан Делібаш — срібло олімпіади 1992 року, Ян Кваст і Арнольд Вандерліде — бронза олімпіади 1992 року.
Футбол (жінки): виступає з поперемінними успіхами в 1-й і найвищій лігах країни
Гандбол (жінки): 8-разовий чемпіон країни
Волейбол (жінки): пробилися до найвщої ліги країни

Загалом у клубі культивують, на професійному рівні, більше 14 видів спорту.

«Баєр 04» і Україна

Команда «Баєр» (Леверкузен) 12 разів зустрічалася з українськими командами в офіційних матчах на євроарені.

Турнір/сезон	Раунд	Команда	Результати
Ліга чемпіонів 1999/00	Груповий етап	Динамо (Київ)	1-1, 2-4
Ліга чемпіонів 2004/05	Груповий етап	Динамо (Київ)	2-4, 3-0
Ліга Європи 2010/11	4Q	Таврія (Сімферополь)	3-0, 3-1
Ліга Європи 2010/11	2-й кваліфікаційний раунд	Металіст (Харків)	4-0, 2-0
Ліга Європи 2012/13	Груповий етап	Металіст (Харків)	0-0, 0-2
Ліга чемпіонів 2013/2014	Груповий етап	Шахтар (Донецьк)	4-0, 0-0

У клубі грав вихованець українського футболу Андрій Воронін. З 2004 року нападник провів 3 сезони в команді (2004/05; 2005/06 та 2006/07), зігравши за клуб понад 100 офіційних матчів — а в Бундеслізі в 92 іграх забив 32 голи.

У 2014 році до «Баєра» перейшов вихованець «Шахтаря» Владлен Юрченко.