Базиліка святого Петра в золотому небі (італ.Basilica di San Pietro in Ciel d’Oro) — храм романської доби у місті Павія, що був катедральним собором міста і орденською церквою. Відновлений у 19 столітті.
Рання історія
Первісна церква на цьому місці відома з 604 року. На початку 720-х років її перебудували за наказом короля Луітпранда, а по смерті короля його тут і поховали. З його діяльністю також пов'язують перевезення у храм мощей св. Августина, тобто церква виконувала функцію катедрального собору.
1327 року у зв'язку з проектом будівництва нового катедрального собору церкву передали ордену оо. августинців. 1632 року ченці замовили для мощей святого нову раку, виконану в готичному стилі. Раку вважають шедевром доби італійської готики.
1700 року августинці були вимушені покинути храм і вивезли з собою раку з мощами св. Августина. Храм почав занепадати.
Відновлення у 19 ст
На початок 19 т. храм стояв пусткою. Під час військового захоплення Ломбардії армією Наполеона Бонапарта церква св. Петра використовувалась як військовий склад.
Життя у старовину церкву вирішив повернути місцевий кардинал лише наприкінці 19 століття. Церкву відремонтували. Під церквою створили крипту, тобто вона пізня. Головне — над вівтарем у абсиді створили наново мозаїку з Христом на троні, янголами і св. Петром та святими на золотому тлі, що повернуло до життя і назву церкви.
Shanon Dale, 2001. «A house divided: San Pietro in Ciel d'Oro in Pavia and the politics of Pope John XXII», in JMH 27, p. 55
Harold Samuel Stone, 2002. St. Augustine's Bones: A Microhistory (Studies in Print Culture and the History of the Book) (Amherst: University of Massachusetts Press) 2002.