«Аффинаж» (укр. Афінаж) — російський музичний гурт, який працює у власному стилі нуар-шансон. Заснований в Санкт-Петербурзі автором текстів, вокалістом і гітаристом Михайлом Калініним (псевдонім — Ем Калінін) і басистом Сергієм Шиляєвим (псевдонім — Сєргєіч). Днем народження гурту вважається 13 березня 2012 року[1]. Згодом до колективу приєдналися баяніст Олександр Корюковець і тромбоніст Олександр Євдокимов (псевдонім — Саша Ом).
Від моменту створення гурт випустив шість повноформатних альбомів і вісім міні-альбомів, бере участь у популярних фестивалях[2][3][4][5][6][7][8][9][10][11], активно гастролює. Пісні колективу звучать в ефірі радіостанцій[12][13][14], музиканти неодноразово потрапляли до хіт-параду і номінувалася на премію «Чартова Дюжина»[15][16][17][18][19][20].
У колективу немає і ніколи не було продюсерів, лейблів або великих спонсорів[21][22].
До створення гурту «Аффинаж» його учасники провадили окрему творчу діяльність. Саша Ом займався однойменним проектом «Саша Ом», Сергій Шиляєв грав у постпанк-групі «Her Cold Fingers», Ем Калінін писав вірші, працював над сольним проектом «(а)СПИД». Окрім того, баяніст колективу Олександр Корюковець і тромбоніст Саша Ом мають музичну освіту і є професійними музикантами. Ем і Сєргєіч навчалися музиці самостійно[1].
Михайло Калінін і Сергій Шиляєв познайомилися у Вологді у 2007 році[23]. Там само мали знайомство і Саша Ом з Олександром Корюковцем. У 2011 році Шиляєв і Калінін переїхали до Санкт-Петербургу, де разом спробували заснувати «звичайний рок-гурт», однак після кількох місяців безуспішних пошуків музикантів вирішили сконцентруватися на акустичному дуеті, який спочатку планували назвати «Я и Мёбиус едем в Шампань». Перша репетиція дуету відбулася 13 березня 2012 року. Через кілька місяців музиканти познайомилися з баяністом Олександром Корюковцем[1]. До виходу дебютного міні-альбому тепер уже тріо «Аффинаж» багато репетирувало і грало живі концерти. 21 вересня 2012 року відбувся перший виступ групи — у клубі «Байконур» (Санкт-Петербург)[23], а восени 2012 року учасники познайомилися з тромбоністом Сашею Омом, який незабаром також приєднався до колективу[1].
Афінаж (франц. Affinage, від affiner — очищати) — це металургійний процес одержання благородних металів високої чистоти шляхом відокремлення забруднюючих домішок[24].
Група існує в діапазоні від легкого інді до екстремальних напрямків, від поп-року до дарк-фолку, але при цьому зберігає «обличчя», свій неповторний звук. Вважається самобутньою і однією з найбільш автентичних в Росії. Багатошаровий потужний баян, витіюваті басові лінії, мелодійний тромбон, акустична гітара, вокал, що варіюється від ніжного напівшопоту до емокорного надриву, загальна поліфонія — часом колектив звучить як повноцінний оркестр[12].
Від початку створення гурту учасники постулювали, що музично вони працюють в синтетичному стилі нуар-шансон, який містить відсилки до безлічі жанрів поп- і рок-музики ХХ століття: класичної міської пісні, альтернативного року 90-х, російської рок-традиції, фольклору, західного дарк-фолку, сучасного інді-звучання[25]. В інтерв'ю Олексію Пєвчєву 2018 року Сергій Шиляєв розповів, що термін «нуар-шансон» був спробою відмежуватися від існуючих тегів, мати своє обличчя не лише музично, але й формально — позначитися новим визначенням[21]. Натомість музичний оглядач «Российской газеты» Олександр Алєксєєв вважає, що група виконує «акустичний рок, з віяннями привільного фолку, театральним драматизмом і вишуканістю бунтівних аранжувань, яка більше властива іскрометному фрі-джазу»[26]. «Афіша Daily» визначає «Аффинаж» як драматичний акустичний російський рок з баяном і тромбоном[27]. Оглядач Colta.ru зазначає, що звучання гурту незвичне і надає пісням «відмінне почуття нестабільності, розбалансування»[28].
Музикант і письменник, учасник першого складу гурту «Кино» Олексій Рибін використав пісні «Аффинаж» ( «Нравится», «Содом и Гоморра», «Саша») як саундтрек для свого дебютного повнометражного художнього фільму «Скоро всё кончится» (2017), який потрапив в основний конкурс кінофестивалю «Кінотавр»[29][30], а також був нагороджений призом «Российской газеты» і її онлайн-фестивалю «Дубль дв@»[31]. Сам Рибін говорить, що пісні, використані у фільмі, не випадкові і підбиралися майже рік. Вони несуть смислове навантаження, «сприймаються як внутрішні монологи героїв»[32]. Композиції «Аффинаж» привернули увагу, за словами Рибіна, ще й тим, що в них не використовується ритм-секція[33]. Кінокритик Олена Стішова зазначила, що «проходи під саундтрек викликають асоціації з фільмами Балабанова»[32].
Рецензуючи альбом колективу «Русские песни», оглядач Colta.ru резюмує, що «пітерський колектив «Аффинаж» явно хоче завести серйозну розмову про те, що ж буде з Батьківщиною і з нами» і здатний «відповідати своїй самовпевненій заявці стати новим «ДДТ»[28].
На думку рецензентів з «Афиши-Daily», учасники групи «звучать вельми гідно — завдяки неочевидному інструментальному складу, непоганим мелодійним хукам, почуттю стилю»[27].
Євген Хакназаров з «Фонтанки.ру» охарактеризував «Аффинаж» як «бродячий оркестрик, що виконує «чорний» шансон. Ностальгія, внутрішній неспокій, туга за далеким дитинством — ось їх тематика»[34].
На думку редактора журналу «Рубель» Антона Ліна, «Аффинаж» — це «нова російська музика, за яку не соромно», проте такий продукт «не зовсім для масового споживача»[35].
Музичний оглядач «Российской газеты» Олександр Алєксєєв зазначає, що «якби рок народився не в Англії, а в Росії, то, напевно, відразу б став таким, як грають цю музику «Аффинаж»[26].
Оглядач Ілля Зінін зарахував «Аффинаж» до нової гітарної сцени і назвав «околофолковою групою», яка «пройшла взагалі під радарами музичної преси», але при цьому має велику популярність серед слухачів[36].
Студійні альбоми
Сингли
Спільні релізи
Кавер-версії
Відеокліпи