67°58′11.47″ пд. ш. 63°51′55.34″ зх. д. / 67.9698528° пд. ш. 63.8653722° зх. д. / -67.9698528; -63.8653722
Антарктичні Анди[ 1] (англ. Antarctandes ; ісп. Antartandes ), відомий також як кордильєра Антарктичного півострова [ 2] Антарктичного півострова , в районах земель Ґреяма та Палмера Антарктиди і в деяких джерелах вважається, що може також продовжуватися через континент.
Карта рельєфу хребта Антарктичних Андів на Антарктичному півострові . Деякі геологи вважають Антарктичні Анди найпівденнішим продовженням системи хребтів Анд на території Антарктиди . Відповідно до цієї теорії Анди починаються на кордоні між Колумбією та Венесуелою ; продовжуються західною Південною Америкою ; занурюються в Атлантичний океан на схід від Сьєрра-дель-Фуего, щоб сформувати підводний гірський хребет Дуги Скоша ; періодично виникають на островах Шаг-Рок , Південна Джорджія та Південні Сендвічські острови , Південні Оркнейські острови та Південні Шетландські острови ; і, нарешті, продовжуються на півночі Антарктичного півострова . Чилі називає півострів Тірра-де-О'Гіггінс , а Аргентина Тірра-де-Сан-Мартин .
Найвища гора Антарктичних Анд — гора Надії (англ. Mount Hope , 3239 м) у хребті Вічності на Землі Палмер .[ 3]
На південному заході Антарктичні Анди продовжуються як гори Еллсворт , найвищий гірський масив Антарктиди і значно вкритий льодовиками в Землі Палмер ; переходять у гори Вітмора та хребет Королеви Мод . Звідти Антарктичні Анди йдуть західним узбережжям моря Росса до мису Адаре . Основна трансконтинентальна система Трансантарктичних гір розділяє райони мису Адаре та Королеви Мод з Антарктичними Андами, але потім повертає на схід уздовж східного узбережжя моря Ведделла . На південний схід від Антарктичного півострова Антарктичне плато поширюється до Південного полюсу . Таким чином, Антарктичні Анди утворюють зміїну дугу довжиною понад 5000 кілометрів уздовж південного краю Тихоокеанського вогняного кола .
Аргентинська Антарктида претендує на територію півостровів Антарктичних Анд, Чилі — на Чилійську Антарктичну територію , а Велика Британія — на Британську Антарктичну територію . Усі ці вимоги заморожені статтею 4 системи Договору про Антарктику 1960-х років.
.svg){kind=small}
