Анрі-П'єр Піку

Анрі-П'єр Піку
фр. Henri-Pierre Picou
Народження	27 лютого 1824(1824-02-27)[1][2]^[…] Нант
Смерть	16 липня 1895(1895-07-16)[4] (71 рік)
	Нант
Країна	Франція[1]
Жанр	історичний живопис, міфологічний живопис, алегорія^[d] і релігійний живопис^d
Навчання	Національна вища школа красних мистецтв
Діяльність	художник
Напрямок	Неогрек і символізм[5]
Вчитель	Шарль Глейр і Поль Деларош
Твори	The birth of Pindar^d, Good adventure^d і The Miraculous Draught^d
Роботи в колекції	Клівлендський музей мистецтв, Музей д'Орсе, Dahesh Museum of Art^d, Нантський музей образотворчого мистецтва, Барджелло і Реннський музей образотворчого мистецтва
Нагороди	Римська премія (1853)
Анрі-П'єр Піку у Вікісховищі

Клеопатра й Антоній на річці Кідн — шедевр художника. Естамп 1891 з оригіналу 1848 року

Анрі́-П'єр Піку́ (фр. Henri-Pierre Picou, 27 лютого 1824, Нант — 17 липня 1895, там само) — французький живописець^[6][7]. Почавши з портретів і робіт на класичну тему, пізніше зайнявся живописом на алегоричні та міфологічні сюжети^[8].

Навчався у Поля Делароша і Шарля Глейра, вплив останнього помітний в творчості Піку. Разом з іншими учнями Делароша і Глейра — Гюставом Буланже, Жаном-Леоном Жеромом і Жаном-Луї Гамоном^[fr], Піку є одним зі засновників школи стилю неогрек в живопису. На відміну від своїх товаришів, що приділяли увагу переважно класичним і міфологічним сюжетам, Анрі-П'єр займався і монументальним живописом, малював фрески, у тому числі у церкві Святого Роха (Сен-Рош)^[9].

Перша виставка його картини відбулася в 1847 році в Паризькому салоні. Наступного року він був нагороджений медаллю ІІ ступеня за картину «Клеопатра й Антоній на річці Кідн» (Cléopâtre et Antoine sur le Cydnus), яку вважають шедевром художника.

Піку тримав майстерню на Бульварі Маджента. Він став одним з найвідоміших художників Франції і в 1853 році отримав другу Римську премію за полотно «Ісус виганяє торгівців з Храму» (Jésus chassant les vendeurs du Temple) і ще одну медаль другого ступеня на Салоні в 1857. Починаючи з 1847 року, виставки його робіт у Салоні відбуваються майже щорічно і тривають до 1893 року^[8]. Художня критика вважала Анрі-П'єра Піку найбільш модним художником Франції часів Другої імперії. Картини зберігаються в музеях Нанта, Ам'єна та інших міст Франції^[10].

Галерея

• 
  Ангел кохання (1884)
• 
  Молоді жінки в лазні (1879)
• 
  Морські німфи (1871)
• 
  Муза забавляється (La Muse s'amuse, 1881)
• 
  Біля джерела (1880)
• 
  Портрет Сефізи Піку (Céphise Picou), сестри художника (1846)
• 
  Чудесний улов (1850-ті роки)

Посилання

Примітки

1. RKDartists
   d:Track:Q17299517
2. Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
   d:Track:Q217595d:Track:Q24255573d:Track:Q1547776
3. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. http://www.archives.nantes.fr/PAGES/ENLIGNE/etat_civil/etat_civil.htm
5. RKDartists
   d:Track:Q17299517
6. Bryan, Michael (1904). Bryan's Dictionary of Painters and Engravers. Т. IV. London: The Macmillan Company. с. 115. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 15 липня 2016.
7. Artist name. Процитовано 26 червня 2010.^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
8. Vapereau, Gustave (1893). Dictionnaire universel des contemporains: contenant toutes les personnes notables de la France et des pays étrangers (фр.) (вид. Sixième). Paris: Librairie Hachette. с. 1249—1250.
9. ART / 4 / 2DAY. Архів оригіналу за 24 січня 2010. Процитовано 26 червня 2010.
10. Піку Анрі П'єр (Picou Henri Pierre), 1824—1895. Архів оригіналу за 25 травня 2018. Процитовано 15 липня 2016.

Біографії   Мистецтво   Живопис   Франція