PROFILBARU.COM

**Альфред I Великий**
давн-англ. *Ælfrēd Micela*
Альфред I Великий; давн-англ. Ælfrēd Micela
	Король англосаксів
Правління	23 квітня 871 — 26 жовтня 899
Попередник	Етельвульф
Наступник	Едуард Старший
Біографічні дані
Імена	Alfred, son of Æthelwulf (Альфред, син Етельвульфа)
Релігія	християнство
Народження	849[…]; Беркшир, Англія
Смерть	26 жовтня 899; Вінчестер, Гемпшир, Англія
Поховання	Вінчестер
Дружина	Еальсвіт
Діти	Ельфтріт; Етельфледа; Етельґіва; Едуард Старший; Етельвард
Династія	Вессекси
Батько	Етельвульф
Мати	Осбурґа
Медіафайли у Вікісховищі

Альфре́д I Великий (давн-англ. Ælfrēd, Ælfrǣd ælfreːd ælfræːd; англ. Alfred the Great, 849—899) — король англосаксонського королівства Вессекс (871—899). Святий католицької та англіканської церков. Національний герой Англії^[5].

Життєпис

Народився в сім'ї короля Вессексу Етельвульфа і його дружини Осбурги.Став королем по смерті брата Етельреда I, який був смертельно поранений у битві з вікінгами у квітні 871 року. Альфред не вирізнявся фізичною силою, ймовірно маючи хворобу Крона. По смерті брата уклав мир із вікінгами, заплативши їм.

6 січня 878 року вікінги під керівництвом Ґутрума порушили мир і напали на невеликий загін короля біля міста Чіппенхем, змусивши його втікати у болота Сомерсет, де його армія вела партизанську війну проти вікінгів. Увесь цей час загони короля жили завдяки підтримці місцевого населення.

Зрештою зібравши 3000 бійців він атакував вікінгів у травні 878 року в битві при Етандуні. У підсумку перемогу здобуло військо короля Альфреда. Зазнавши дуже тяжких втрат, вікінги відступили до свого табору, який був обложений вессексцями. Облога тривала 14 днів, але тільки після того як серед вікінгів почався голод, Ґутрум вступив у переговори з Альфредом Великим. Король Вессексу висунув умови перемир'я з данами: видача йому заручників на його розсуд і хрещення Ґутрума. Після того, як дани дали відповідні клятви, Альфред відвів своє військо від їхнього табору.

30 червня полонених вікінгів похрестили. Король Альфред став хрещеним Ґутрума. Ці події призвели до укладення Ведморського договору, який визначав стосунки з вікінгами на тривалий час.^[6]

Альфред об'єднав під своєю владою сусідні англійські королівства. Він провадив реформи, аби облаштувати своє королівство та підготуватися до боротьби з данами, завів адміністративний поділ на графства, заснував перший англійський флот, будував прикордонні укріплення. Успішно відбивав напади данів, які захопили північно-східну частину Англії. За його врядування відбудовувалися міста, серед них і Лондон. Сприяв розвитку торгівлі, ремесел та освіти, видав перший загальноанглійський збірник законів — «Правду короля Альфреда» (близько 890), до якої увійшли як усі старі англосаксонські закони, так і нові королівські укази.

Об'єднання Англії за Альфреда було пов'язане з ідейним та культурним піднесенням, розвитком шкіл, освіти та літератури. Вивчивши латину, Альфред переклав англосаксонською латинські твори філософського, теологічного та історичного характеру. Заохочував до перекладів членів невеликого гуртка наближених до себе освічених людей, що було подобою Академії Карла Великого. За традиційним твердженням переклав трактат Боеція «Про втіху філософією» — один із найпопулярніших творів європейського Середньовіччя. За Альфреда було відновлено багато монастирських шкіл, зруйнованих під час данського нашестя і створено нові, серед них і світські. Альфред Великий справив великий вплив на сучасну йому аналітику. Деякі частини Вессекської «Англосаксонської хроніки» відображуюють погляди самого короля, його просвітницькі ідеї та літературні праці.

Альфред Великий підтримував активні політичні зв'язки з володарями багатьох іноземних держав. Його цікавість щодо інших країн показують також письмові вставки, які він зробив у своєму перекладі Орозія. Він листувався з Іллею III, Патріархом Єрусалимським, і направив місію до Індії на честь святого Апостола Фоми, могила якого, як вважали, знаходилась у цій країні. Вступив у переговори з халіфом Багдаду. Направляв посольства до Рима. Передачі «англійської милостині» Папам були досить частими. Близько 890 року здійснив подорож із Хедебю у Ютландії вздовж Балтійського моря до прусського торгового міста Трусо.

Опис північнослов'янських земель, зроблений Альфредом у примітках до твору Орозія «Сім історичних книг проти поганства» (Historiarum adversus paganos libri VII), — важливе історичне джерело.

У культурі

ТБ

Дитинство короля зображено у псевдоісторичному серіалі «Вікінги». Там він зображається байстрюком дружини короля Вессекса Юдит від ченця Етельстана^[7].
Король Альфред I — один із центральних персонажів британського телесеріалу «Останнє королівство», знятого за серією романів Бернарда Корнвелла «Саксонські хроніки»^[8].

Відеоігри

Assassin's Creed Valhalla (2020)

Цікаві факти

Існує легенда, що Альфред під час переховування від вікінгів оселився у селянській хаті. Жінка пастуха попросила короля постерегти випікання тістечок, але Альфред заглибився у роздуми і вони згоріли, за що селянка на нього нагримала. За цією легендою названо гриб Дальдінія концентрична — «тістечко короля Альфреда» (англ. King Alfred's cake)^[6].

Родинне Дерево

Еалмунд

Втрачено

Еґберт

Редбурґа

Ослак

Втрачено

Етельвульф

Осбурґа

Альфред І Великий

Примітки

↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118637681 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ Альфредъ Великій — 2010.
d:Track:Q29861311
↑ Альфредъ Великій // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 55–56.
d:Track:Q21282453 d:Track:Q4532135 d:Track:Q656 d:Track:Q23781441
↑ Blair P. H. An Introduction to Anglo-Saxon England 2nd ed. — 2 — 1977. — С. 80.
d:Track:Q7174797 d:Track:Q42327852
↑ Seal, Graham. Encyclopedia of Folk Heroes. ABC-CLIO, 2001. (англ.)
↑ ^а ^б King Alfred and the Cakes. www.historic-uk.com. Процитовано 21 травня 2017.
↑ Alfred. Vikings Wiki (англ.). Процитовано 21 травня 2017.
↑ Movies tape.

Джерела

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Средневековый мир в терминах, именах и названиях: словарь-справочник / Е. Д. Смирнова; Л. П. Сушкевич; В. А. Федосик. — Минск : Беларусь, 1999. — 383 с. — ISBN 985-01-0151-2. (рос.)