Інформація, що наразі ведуться проектні роботи, а проектуванням каналу займається організація «Укргідропроект», не відповідає дійсності[2][3] і є першоквітневим жартом[2][4], який поширив у 2015 році сайт «20 хвилин»[5].
Мета створення
Азово-Чорноморський судноплавний канал дозволив би напряму з'єднати порти Чорного та Азовського морів, чим значно спростив би морські перевезення, що нині ускладнені російською блокадою Азовського моря. Також канал став би перешкодою для потенційного російського сухопутного наступу з Кримського напрямку.[6]
Ідея побудувати новий перекопський канал існує щонайменше з часів СРСР. Наприклад, у 1977 році кандидат технічних наук Володимир Колесников пропонував спорудити цей канал у комплексі з Азовсько-Каспійським каналом[ru] та з дамбами на Босфорській і Керченській протоках. Разом з тим він визнавав, що така ідея не узгоджується з наявністю на перешийку іригаційного Північнокримського каналу.[8]
Розробка сучасного проекту каналу приписувалась журналістами ПАТ «Укргідропроект». І хоча «Укргідропроект» не є розробником цього проекту, на думку Сергія Осадчого, заступника генерального директора цієї організації, пропонований канал довжиною 120 км, шириною 100 м і глибиною 10-15 м є технічно можливим і був би корисним. Він дав би українським суднам змогу здійснювати свою діяльність незалежно від Кримського моста, 40-метрова арка котрого блокує 60-метрові баржі. Проте такий проект зіставний зі Суецьким каналом і потребує мільярдних витрат.[9]
За підрахунками Ініціативної фахової групи міста Генічеська, траса майбутнього каналу складатиме 112 км, 128 км або 142 км, в залежності від обраного шляху. В останньому варіанті 55 км проходитимуть суходолом, а решта 87 км це створення фарватеру в акваторії Сиваша.
На суходільній частині каналу потрібно буде спорудити два дюкери для Північнокримського каналу, а також п'ять розвідних мостів і щонайменше три шлюзи для врегулювання рівня води Чорного й Азовського морів та озера Сиваш. Траса каналу проходитиме дуже близько до кислотного відстійника заводу «Титан».
Очікувані максимальні габарити судна, що зможе пройти каналом: довжина — 160 м, ширина — 31 м, осадка — 7 м. Щоб пропустити такі судна, канал має бути завширшки 46,5-50 м, а на поворотних ділянках — 80,6-85 м.
При будівництві на суходільних ділянках пропонується використовувати технологію спрямованого вибуху з зачищенням і формуванням профілю каналу, на що піде приблизно 1,5 тисячі тонн вибухівки. Водні ж ділянки пропонується будувати за допомогою земснарядів.
На спорудження Азово-Чорноморського каналу має піти близько 2,5 років та 2 мільярдів доларів. Частину на суходолі можливо побувати за 8-9 місяців. Термін окупності будівництва становитиме приблизно 7,5-8 років, термін експлуатації каналу — не менше 100 років.[12]
Альтернативні варіанти вирішення проблеми доступу до Азовського моря
Каховська зрошувальна система.
Наступні ідеї вирішення проблеми доступу до Азовського моря є варіацією замороженного проєкту великої будови комунізму Південно-Українського магістрального каналу, який повинен був зʼєднати Дніпро з Азовським морем.
Найдешевшою альтернативою Перекопському судноплавному каналу є побудова Каховсько-Кирилівського судноплавного каналу на базі зрошувального Каховського магістрального каналу з випрямленням вздовж лінії автодороги «Каховка-Генічеськ». Загальна довжина ККСК з урахуванням випрямлення становитиме близько 120—125 км.[13] На Каховському каналі можна побудувати від 4 до 6 здвоєних шлюзів у дві лінії зі стандартними призначеними для самохідних барж габаритами камер (145 м на 18 м). Канал дозволить українським бронекатерами діставатися Азовського моря за 2-3 години (без урахування часу на шлюзування).[14]
Побудова каналу може непередбачуваним чином вплинути на екологію регіону. Зокрема, на думку кримських екологів, канал призведе до зменшення популяції риби в Азовському морі, а це в свою чергу викличе міграцію птахів. Також канал може створити загрозу Чорноморському біосферному заповіднику. Найбільшою ж загрозою вони вважають опріснення води з 19 проміле солоності до 11 проміле. На їхню думку, будівництво такого каналу буде порушенням Конвенції про біологічне різноманіття.[15]
Також спорудження каналу матиме політичні наслідки. Воно могло би трактуватись так, що Україна відмежовується від Криму та змирилася з існуванням Кримського мосту. Існування альтернативного проходу між Чорним та Азовським морями може послабити аргументацію України у міжнародних судах щодо блокування Росією проходу через Керченську протоку.
Пов'язане руйнування Північнокримського каналу дозволило б РФ перекласти провину за проблеми з водопостачанням на півострові на Україну та на міжнародному рівні звинуватити її у влаштуванні гуманітарної катастрофи.[2]
↑Сергей Базанов (1 квітня 2019). Остров Крым: История одного фейка [Острів Крим: Історія одного фейку]. «20 хвилин» (ru) . Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 1 квітня 2019.
.JPG)
