Ісраель Кац

Ісраель Кац
івр. ישראל כ"ץ
Міністр оборони Ізраїлю
Нині на посаді
На посаді з	5 листопада 2024
Міністр закордонних справ Ізраїлю
1 січня 2024 — 5 листопада 2024
Міністр енергетики Ізраїлю
29 грудня 2022 — 1 січня 2024
Міністр фінансів Ізраїлю
17 травня 2020 — 13 червня 2021
Міністр закордонних справ Ізраїлю
17 лютого 2019 — 17 травня 2020
Міністр розвідки Ізраїлю
14 травня 2015 — 17 травня 2020
Міністр транспорту і безпеки шляхів Ізраїлю
18 березня 2013 — 17 червня 2019
Міністр транспорту, національної інфраструктури і безпеки шляхів Ізраїлю
31 березня 2009 — 18 березня 2013
Міністр сільського господарства і аграрного розвитку Ізраїлю
28 лютого 2003 — 14 січня 2006
Народився	21 вересня 1955(1955-09-21)[1] (69 років) Ашкелон, Південний округ, Ізраїль[1]
Відомий як	політик
Країна	Ізраїль
Alma mater	Єврейський університет
Політична партія	Лікуд
Релігія	юдаїзм
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Ісраель Кац (івр. ישראל כץ, нар. 21 вересня 1955(19550921), Ашкелон) — ізраїльський політик і державний діяч. Міністр сільського господарства Ізраїлю (2003—2006), Міністр транспорту Ізраїлю (2009—2019), Міністр енергетики, інфраструктури та вод Ізраїлю (2022—2023), Міністр закордонних справ Ізраїлю (2019—2020, у 2024 році), Міністр оборони Ізраїлю (з 2024 року)^[2].

Біографія

Ісраель Кац народився 21 вересня 1955 року в місті Ашкелон. Закінчив військову службу в чині капітана. Політичну діяльність розпочав у рядах партії Херут. Був спеціальним помічником Аріеля Шарона. У листопаді 1998 року обраний в Кнесет у списку Лікуда, замість вибулого Ехуда Ольмерта, який не міг суміщати пост мера Єрусалиму з парламентською діяльністю.

2003 року, після виборів до Кнесету 16-го скликання, Кац призначений міністром сільського господарства де пропрацював три роки.

Після сформування уряду Біньяміном Нетаньягу, 31 березня 2009 року призначений міністром транспорту.

У лютому 2010 року Верховний суд зобов'язав Каца видати інструкції на основі висновків комітету про те, що гендерна сегрегація в громадських автобусах є незаконною і що роздільне сидіння не може бути примусовим, як це робила організація «Харедіс». Кац, взявши на себе зобов'язання виконати рекомендації, відповів, що автобуси можуть містити знаки, які вказують на те, що гендерна сегрегація є добровільною. Спільнота хареді вважала цю відмову від примусу перемогою ^[3][4]. Судді Верховного суду розкритикували рішення Каца дозволити подальшу експлуатацію автобусів, розділених за статевою ознакою ^[5].

У липні 2011 року Кац підтвердив, що держава субсидує автобусні квитки в межах поселень на Західному березі, що робить їх дешевшими, ніж квитки на поїздки в межах «зеленої лінії». За словами Каца, цей крок мав на меті стимулювати поселенців користуватися броньованим громадським транспортом у межах Західного берега, що нібито зменшило б державні витрати на утримання військового та охоронного супроводу для неброньованих приватних транспортних засобів ^[6].

Кац був переобраний у 2013 році і залишився міністром транспорту в новому уряді. Після того, як він посів четверте місце в списку Лікуду, він був переобраний у 2015 році, після чого був призначений міністром розвідки в новому уряді, а також залишився міністром транспорту ^[7].

У лютому 2019 року Кац обійняв посаду міністра закордонних справ ^[8].

17 травня 2020 року Кац став міністром фінансів, коли був приведений до присяги тридцять п'ятий уряд Ізраїлю ^[9][10].

1 січня 2024 року Кац вдруге обійняв посаду міністра закордонних справ після того, як Кнесет схвалив угоду про розподіл влади, що призвело до заміни Елі Коена ^[11].

У липні 2024 року він взяв участь у саміті НАТО 2024 року у Вашингтоні, округ Колумбія^[12]. Кац попередив про ірано-російський альянс і небезпеку, яку становлять Іран і Китай, а також зустрівся з міністрами закордонних справ Данії, Нідерландів, Чехії, США, Німеччини, Південної Кореї і Канади ^[13].

Кримінальні переслідування

У 2007 році поліція Ізраїлю звинуватила Каца в шахрайстві та порушенні громадської довіри^[14]. У 2009 році прокуратура закрила справу^[15].

Особисте життя

Ісраель Кац живе в мошаві Кфар-Ахім. Одружений, має двох дітей.

Див. також

• 37-й уряд Ізраїлю

Посилання

• Профіль політика на сайті Кнесету [Архівовано 2 листопада 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

Примітки

1. חה"כ ישראל כץ — Кнесет.
   d:Track:Q133396
2. Прем’єр Ізраїлю звільнив міністра оборони Галанта. //Букви. 6 листопада 2024. Процитовано 6 листопада 2024.
3. Sztokman, Elana Maryles (16 вересня 2014). The War on Women in Israel: A Story of Religious Radicalism and the Women Fighting for Freedom (англ.). Sourcebooks, Inc. ISBN 978-1-4022-8886-9.
4. Meydani, Assaf (24 березня 2014). The Anatomy of Human Rights in Israel: Constitutional Rhetoric and State Practice (англ.). Cambridge University Press. ISBN 978-1-139-86820-4.
5. Court slams Katz for his approach to sex-segregated buses. The Jerusalem Post | JPost.com (англ.). 5 лютого 2010. Процитовано 9 листопада 2024.
6. Lis, Jonathan (26 липня 2011). Israeli Minister Admits State Subsidizes Public Transportation for Settlers (англ.).
7. "Thirty-Fourth Government". www.knesset.gov.il. Процитовано 9 листопада 2024.
8. Netanyahu gives up role as Israel's foreign minister. 17 лютого 2019.
9. The ministers of Israel’s 35th government. 17 травня 2020.
10. Scheer, Steven (18 травня 2020). Israel Katz takes over as Israeli finance minister (англ.).
11. Israel Katz becomes Israel’s 22nd Foreign Minister. The Jerusalem Post | JPost.com (англ.). 1 січня 2024. Процитовано 9 листопада 2024.
12. FM Israel Katz meets Blinken and Austin at NATO Summit. 10 липня 2024.
13. Katz warns against Iran, China at NATO summit. The Jerusalem Post | JPost.com (англ.). 10 липня 2024. Процитовано 9 листопада 2024.
14. Ефрат Вайс. 7340, L-3380050, 00.html המשטרה: להעמיד לדין את ישראל כץ (Поліція переслідує Ісраеля Каца) (івр.). Ynet. Процитовано 29 січня 2012.
15. Закрыто кримінальну справу проти Ісраеля Каца. //7kanal.com. 23 вересня 2009. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 29 січня 2012.