Ілька Пальмай

Ілька Пальмай
Ім'я при народженні	угор. Petráss Ilona
Народилася	21 вересня 1859(1859-09-21)[1], 20 вересня 1860(1860-09-20)[2] або 1859[3] Ужгород, Австрійська імперія
Померла	17 лютого 1945(1945-02-17)[1] Будапешт, Угорське королівство
Поховання	Керепеші
Громадянство	Угорщина
Діяльність	оперна співачка, акторка, поетеса, письменниця, співачка
IMDb	nm0701657
Ілька Пальмай у Вікісховищі

Ілька Пальмай (часто помилково Ілька фон Пальмай; уроджена Ілона Петраш; 21 вересня 1859(1859вересня21), Унгварі, Австрійська імперія — 17 лютого 1945, Будапешт, Угорське королівство) — співачка й актриса угорського походження. Дебютувала на сцені у 1880 році, а на початку 1890-х років виконувала провідні ролі в операх та оперетах в Театрі ан дер Він у Відні. На початку 1890-х років вийшла заміж за австрійського графа Ойгена Кінського.

1895 року почала виступати в Лондоні, а 1896 року виконала головну роль Джулії в опері Ґілберта і Саллівана «Великий князь, або законна дуель». 1897 року повернулася до Угорщини і провела більшу частину своєї довгої та успішної кар'єри в Угорщині й Австрії. Кар'єра тривала до 1928 року.

Життя і кар'єра

Народилася в Унгварі, Ужанська жупа Угорського королівства Австрійської імперії (нині Україна). Була двічі одружена, спочатку з актором-менеджером Йожефом Сіглігеті (з 1877 до 1886 року), а потім з австрійським графом Ойгеном Кінським з початку 1890-х років, який мав маєток в Альтгофені в Каринтії^[4]. На початку кар'єри її часто називали фон Пальмай, але вона пояснила журналу «Скеч», що приставка «фон» вживається в німецькій традиції. В Угорщині «y» в кінці імені означає те саме^[5].

Рання кар'єра

Почала сценічну кар'єру в Угорщині (зокрема Кашша, Будапешт і Коложшвар) до 1880 року і зіграла близько двох десятків ролей у 1880-х роках, серед них Серполетт у «Корневільських дзвонах»^[6]. На початку 1890-х років виступала в Театрі ан дер Він у Відні, де виконала головні ролі в «Продавці пташок» Карла Целлера (1891) та «Принцеса Нінетта» Йоганна Штрауса-сина (1893)^[7]. Невдовзі грала в Празі та в берлінському театрі Унтер ден Лінден. Там 1893 року її взяли на роль героя-тенора Нанкі-Пу в німецькій постановці «Мікадо», хоча Салліван марно намагався припинити виступи^[8]. Пізніше Пальмай з подивом дізналася, що жодна жінка ніколи не виходила на сцену театру Савой в чоловічому вбранні^[9].

Пізніше зіграла головну роль у «Чарівнйі Гелені» (Оффенбах); Ф'яметта в «Боккаччо» (фон Зуппе); Деніз у «Мадемуазель Нітуш» (Ерве); Івонну в «Королі піратів» (Планкет); Ям-ям у «Мікадо» (Салліван); головну роль у «Великій княгині Герольштейн» (Оффенбах); Лісбет у «Ріп Ван Вінкль» (Планкетт); і Броніслава в «Студент-жебрак» (Карл Міллекер)^[10].

У червні 1895 року вперше з'явилася на лондонській сцені як запрошена артистка у ролі Крістель у п'яти виставах «Продавця пташок» у театрі Друрі-Лейн. Вільям Швенк Ґілберт побачив її там і найняв зіграти головну роль Джулії Джелліко у «Великому князі», розширивши роль, щоб скористатися її комічним талантом^[9]. Пальмай отримала дуже схвальні відгуки критиків^[11]. Вона підписала дворічний контракт з оперною компанією D'Oyly Carte, але «Великий князь» протримався лише чотири місяці у 1896 році. Після його закриття вона виконала роль Феліс у «Його величності» в Савої навесні 1897 року. У цій постановці Пальмай проявила свої таланти як співачка балад, голосу оперного сопрано та комедійної артистки, а також співала німецькою мовою, на якій вона зазвичай виступала. Зустріч Джорджа Гроссміта зі слабким голосом й обдарованої Пальмай, можливо, прискорила його відхід з виробництва лише після чотирьох виступів^[12]. Наступного разу Пальмай з'явилася в ролі Елсі у відновленій виставі «Йомени гвардії» влітку 1897 року. Посилаючись на погане здоров'я, вона покинула театр у липні 1897 року^[7].

Пізні роки

Пальмай з'явилася у Відні у 1898—1899 роках, але більшу частину своєї кар'єри провела в Будапешті. 1905 року ненадовго виступала в німецькомовному театрі в Нью-Йорку, але незабаром повернулася до Угорщини. 1911 року отримала почесну премію національного угорського театру. 1928 році залишила кар'єру^[7].

Пальмай записала дві пісні у Відні у 1900 році і кілька в Будапешті у 1903 році. Остання група пісень містила англійську народну пісню «Butterfly». Вона також записала «Madrigal» з «Ninoche» і «A Simple Little String» з «Циркачки»^[7].

Під ім'ям графині Кінскі опублікувала свої мемуари угорською мовою. Вони вийшли в Берліні у 1911 році в німецькому перекладі як «Meine Erinnerungen» («Мої спогади»). Розділ книги про її дні в Савої Ендрю Лем переклав англійською мовою, переклад з'явився у травневому та вересневому випусках журналу «Gilbert & Sullivan Journal» за 1972 рік. У мемуарах вона описала плани D'Oyly Carte створити музичну версію Віктор'єна Сарду «Мадам Сан-Жен» у сезоні компанії 1897—1898 років, але ці плани не здійснилися^[7].

Померла у Будапешті у віці 85 років.

Ролі

Серполетт у «Корневільських клопотах» (відновлення 1883)

• Джакомо Пуччіні/Девід Беласко: Мадам Батерфляй — Чіо-Чіо-Сан
• Ференц Чепрегі: Сарга Чіко (Жовтий лоша) — Ергіке (Елізабет)
• Ференц Чепрегі: A piros bugyelláris («Червона сумочка»)- Терек Жофі («Турецька дівчина Жофі»)
• Ференц Чепрегі: Той самий Леані — Мис
• Гілберт і Салліван: Великий князь — Джулія Джелліко (англійською мовою, Лондон)
• Гілберт і Салліван: Йомени гвардії — Елсі Мейнард
• Гілберт і Салліван: Мікадо — Ям-Ям (у Німеччині)
• Каролі Геро: Vadgalamb (водопропускна труба — — Ріка пастуша (Ріка-пастушка)
• Шарль Грізар: A királykisasszony bábui– «Ляльки інфанта» — головна роль
• Ерве: Мадемуазель Нітуш (Nebántsvirág угорською) — Деніз
• Хеннекен і Мійо: Нініше — Нініше
• Шарль Лекок: Nap és hold (День і ніч — — Манола
• Шарль Лекок: Дівчина-садівник — Мікаела
• Александр Маккензі: Його Величність — Феліція (англійською мовою, Лондон)
• Андре Мессажер: A beárni leány — Ла Бернез — Жакетт
• Карл Міллекер: A koldusdiák (Der Bettelstudent — Студент-жебрак) — Броніслава
• Карл Міллекер: Гаспароне — Карлотта
• Жак Оффенбах Велика герцогиня де Герольштайн (The Grand Duchess of Gerolstein) — титульна роль
• Жак Оффенбах: Прекрасна Гелена — Гелена
• Жак Оффенбах: Орфей у пеклі — Еврідіка
• Роберт Планкет: Ріп ван Вінкл — Лісбет
• Роберт Планкет: Король піратів — Івонн
• Робер Планкет: Корневільські дзвони.
• Робер Планкет: комедія Герцена; Принцеса Коломбіна — головна роль
• Джено Ракоші: Магдолна — Магда
• Джено Ракоші: Szélháziak — Cseresnyés Alfréd, юрист
• Франц фон Зуппе: Боккаччо — Фьяметта
• Йоганн Штраус (син): Циганський барон- Барінкай
• Йоганн Штраус (син): Das Spitzentuch der Königin — головна роль
• Йоганн Штраус (син): Фюрстін Нінетта (принцеса Нінетта) — головна роль
• Франц Шуберт — Besté: Három a kislány — Тшельне
• Йожеф Сігеті: Csókon szerzett vőlegény — Абрай Ірен Сінешне
• Карл Целлер: Продавець пташок — Крістель
• Еміль Золя: Нана (за романом Золя) — головна роль

Примітки

1. https://www.musiklexikon.ac.at/ml/musik_P/Palmay_Ilka.xml
2. Biographien der österreichischen Dichterinnen und Schriftstellerinnen — 1893. — S. 42.
   d:Track:Q102427199
3. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
4. Walters, Michael. «Some Comments on Original Artists». Gilbertian Gossip, No. 39, Winter 1992–93, reprinted at The Gilbert and Sullivan Archive, accessed 16 June 2010
5. «A Chat with Madame Palmay», The Sketch, April 15, 1896, p. 522
6. Photo of Pálmay as Serpolette [Архівовано 2006-06-21 у Wayback Machine.] (the name of the operetta in the caption is mislabeled as Rip Van Winkle, in which she played Lisbeth).
7. Stone, David. Ilka Pálmay at Who Was Who in the D'Oyly Carte Opera Company, 19 July 2006, accessed 16 June 2010
8. The Era, 2 December 1893; and South Wales Echo, 9 December 1893
9. «Ilka Von Palmay» [sic]. Memories of the D'Oyly Carte website, accessed 16 June 2010
10. «Pálmay Ilka» [Архівовано 2011-07-17 у Wayback Machine.]. Szineszkonyvtar.hu (in Hungarian), accessed 16 June 2010
11. Reviews of Pálmay in The Grand Duke
12. Introduction to His Majesty [Архівовано 2015-10-13 у Wayback Machine.].

Посилання