Японська асоціація звукозаписувальних компаній (яп.日本レコード協会, англ.Recording Industry Association of Japan) — це організація, що була заснована в 1942 році з метою представлення японської музичної індустрії. Спершу асоціація носила назву «Японська культурна асоціація фонограмних платівок» (англ.Japan Phonogram Record Cultural Association), однак в квітні 1969 році отримала сучасну назву[3].
Японська асоціація звукозаписувальних компаній, крім представлення музичної індустрії, також задіяна в просуванні музичних творів і створенні нового попиту, посиленні захисту авторського права, проведенні дослідження в галузі тощо[4]. Також асоціація нагороджує альбоми і сингли в Японії сертифікатами за категоріями як золото, платина, мільйон тощо.
Історія
30 квітня 1942 року створення асоціації під назвою «Японська культурна асоціація фонограмних платівок» (англ.Japan Phonogram Record Cultural Association). З липні 1956 року починає виходити щомісячний періодичне видання під назвою «The Record». У березні 1957 році асоціація стає Японською національною групою в організації IFPI, а листопаді того року впроваджує День запису і проводить перший звукозаписувальний фестиваль[3].
У квітні 1969 року асоціація отримує сучасну назву. У червні 1985 року асоціацією було узгоджено резолюцію щодо орендування платівок. У березні 1987 року вперше проведена Премія Japan Gold Disc, а вересні того року було засновано Nihon Record Fukyu. У березні 1989 року асоціація почала нагороджувати альбоми сертифікацією за категоріями золото, платин, мільйон тощо[3].
У березні 1993 року асоціація стає членом SARAH, а квітні того року засновує «Фонд реклами музичної індустрії та культури» (англ.Foundation for Promotion of Music Industry and Culture). У березні 1999 року стає членом SARVH, а в жовтні того року асоціація проводить «Форум азійського/тихоокеанського регіонального авторського права та нових технологій» (англ.Asia/Pacific Regional Copyright and New Technology Forum). У 2010 році асоціація стає Генеральною інкорпорованою асоціацією (англ.General Incorporated Association)[3].
Сертифікація RIAJ
З 1989 року Японська асоціація звукозаписувальних компаній запускає сертифікацію музичних творів, що виходять на фізичних носіях, за кількістю проданих копій[3]. В 2003 році асоціація проводить уніфікацію критерії сертифікації для різних ринків і формує сучасні умови сертифікації[5].
Старі критерії сертифікування існували до червня 2003 року, а з червня асоціація вирішили уніфікувати критерії сертифікації та додала сертифікацію музичних кліпів[5].
З серпня 2006 року асоціація почала проводити сертифікацію музичних творів на основі їхніх цифрових завантажень[8]. До 2013 року критерії сертифікації включали такі категорії як Чяка-ута (R) (яп.着うた, рингтон), Повна Чяка-ута (R) (яп.着うた, повнометражний рингтон) та розповсюдження через ПК (яп.PC配信) (альбоми та сингли), однак з січня 2014 року категорії Повна Чяка-ута (R) та розповсюдження через ПК були об'єднанні в категорії сингл[9].
З квітня 2020 року асоціація почала проводити сертифікацію музичних творів за кількістю їхнього потокового відтворення, наприклад , на таких платформах як Spotify, Apple Music тощо[10].
↑ абThe Record. RIAJ Year Book. Т. 525 (опубліковано опубліковано серпень 2003). 2021. с. 14. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.(яп.)
↑ абStatistics Trends [Статистика трендів] (PDF). RIAJ Year Book (англійською) . 2021. Архів оригіналу(PDF) за 21 липня 2021. Процитовано 26 липня 2021.
↑The Record. RIAJ Year Book. Т. 522 (опубліковано опубліковано травень 2003). 2021. с. 13. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.(яп.)
↑ абダウンロード認定 [Цифрова сертифікація]. RIAJ. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 3 серпня 2021.(яп.)
↑音楽配信認定の基準 [Критерії сертифікації розповсюдження цифрової музики]. RIAJ. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 3 серпня 2021.(яп.)
↑ абダウンロード認定 [Сертифікація за стриминг]. RIAJ. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 3 серпня 2021.(яп.)
↑Member List [Список членів]. RIAJ. Процитовано 3 серпня 2021.(англ.)