В 1892 році закінчив початкову школу, маючи здібності до малювання. Потім шість років (до 1898 р.) навчався у Ризькому міському реальному училищі. Паралельно із навчанням працював бухгалтером і креслярем.
Згодом, скульптор Август Фольц і живописець Борхерт на вечірніх курсах Ризького ремісничого училища навчили його ліплення і малювання.
Але найбільший вплив на молодого художника справив викладач Кардовський Дмитро Миколайович, у якого він навчався з 1904 року. У Кардовського він засвоїв новий академічно-раціоналістичний спосіб зображення (зображення дійсності на основі структури об'єкта залежно від умов освітлення). Цей метод Тільбергс пізніше використав у своїй викладацькій роботі.
Творчість
У 1901 році Я. Тільбергс намалював першу карикатуру для латвійського журналу «Ауструмс» («Схід») як ілюстрацію до розповіді Андрієвса Ніедри «Голод і любов».
За роки навчання в Академії мистецтв, Яніс Тільбергс майстерно опанував прийоми графіки і різних видів гравюр.
Починаючи з 1906 року, Тільбергс, разом з групою латвійських художників-однодумців Вільгельмом Пурвітом і Ріхардом Заріньшом, а також скульптором Густавом Шкільтерсом, видавав у Петербурзі сатиричний журнал «Звари» («Ваги»), випустивши загалом 10 чисел. Також Тільбергс малював карикатури для петербурзьких газет і гумористичного журналу «Сірий вовк». http://nekropole.info/lv/Janis-Roberts-Tillbergs[недоступне посилання з серпня 2019][1]
У грудні 1918 року Яніс Тільбергс призначається керівником скульптурної майстерні Народного художнього училища у Вітебську в Білорусі. А вже у лютому 1919 року Тільберг обіймає посаду заступника директора Художнього училища. Ще через рік повертається до Латвії — у Ригу. [[Біографія Яніса Тільбергса|http://www.makslasvesture.lv [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.]]][2]
Картини
Полотно з життя латишів «Базар в Єлгаві» (1907 р.).
Скульптура з гіпсу «Бюст матері» (1908 р., виставка «Нове суспільство художників»).
Нагороди
1905 року Яніс Тільбергс отримав першу премію на конкурсі плаката, графіки та гравюри, яку проводила Академія мистецтв, за двобарвну ксилографію «Рембрандт, що працює над офортом».
В 1907 році він був удостоєний премії за ескіз вугіллям по темі «Йосип і його брати».
Педагогічна діяльність
1911 року працював викладачем Ризької художній школі. 1918—1919 викладав у Вітебській художній школи. Після повернення до Латвії був професором Латвійської Академії мистецтв з 1921 до 1932 рр. та з 1947 до 1957 рр. В 1940—1941 рр. працював на факультеті архітектури Латвійського університету, а з 1946 до 1948 рр. в Ризькій художній школі.[1]
