Парк було створено 4 липня1998 року Указом Президента України № 744 на базі Яворівського регіонального ландшафтного парку (що існував тут з 1996 року на площі 4190,0 га) та прилеглих територій Старичівського та Магерівського військових лісгоспів. Загальна площа національного парку становить 7108,0 га, з яких 2915,0 га надані парку в постійне користування, а 4193,0 га включені до його складу без вилучення у землекористувачів.
Розташування
Яворівський національний природний парк розташований на території Українського Розточчя — одного з найцікавіших фізико-географічних районів Західної України. Українське Розточчя являє собою вузьке (до 25 км) горбогірне пасмо завдовжки 75 км, яке на півночі різко підіймається над Малим Поліссям. У його південно-східній частині проходить Головний європейський вододіл, на схилах якого беруть початок річки, що належать до басейнів двох морів — Чорного і Балтійського.
Поблизу парку розташовані такі населені пункти: с. Верещиця, с. Старичі, смт Шкло, м. Новояворівськ, с. Лелехівка, смт Івано-Франкове, с. Ставки, с. Середній Горб, с. Верхутка, с. Лозино, с. Дубровиця, с. Млинки, с. Папірня, с. Фійна, с. Козулька, с. Крехів. У західній частині парку протікає річка Верещиця, яка впадає у Дністер. У межах парку беруть свій початок ліві притоки Верещиці — річки Ставчанка і Стара Ріка. На півночі розташовані витоки річок Деревнянки і Свині (басейн річки Західний Буг).
За функціональним зонуванням територія парку розподілена на заповідну зону площею 661,6 га, зону регульованої рекреації — 1254,1 га, зону стаціонарної рекреації — 30,2 га та господарську зону — 5162,1 га.[1]
Природні умови
За фізико-географічним районуванням територія парку відноситься до Розтоцького району Розтоцько-Опільської області Західно-Української лісостепової провінції.
На його території немає населених пунктів, завдяки чому антропогенний вплив на природні екосистеми є незначним.
Клімат цієї території характерний для Розточчя, що розміщене в пограничній зоні впливу атлантичних повітряних течій із заходу та континентальних — зі сходу. Загалом клімат помірно вологий. Середньорічна кількість опадів становить 700 мм, а середньорічна температура — +7,5 °C. Найбільше опадів випадає в червні-липні, а найменше — в січні-лютому. Найтепліший місяць року — липень (+17,7 °C), а найхолодніший — січень (-4,2 °C). Річні коливання температур незначні і сягають 21,9 °C.
Рельєф парку являє собою поєднання крутосхилих горбів-останців, платоподібних піднятть, широких міжпасмових улоговин, терас і заплав річок. Підняття порізані глибокими (місцями до 80—100 м) ярами, які місцеві жителі називають «дебрями». Найвищою точкою на території парку є безіменна висота з відміткою 403,6 м, розташована західніше с. Млинки (частина села Дубровиці). Серед інших вершин виділяються: Булава (397 м), Кубин (378 м), Березняки (378 м), Болтова Гора (360 м), Вівсяна Гора (387 м). Численні мальовничі горби-останці зі скельними виходами масивних вапняків та вапнистих пісковиків надають паркові неповторної своєрідності. Тут трапляються невеликі печери, понори та штоки карстового походження. Цікавими є також навіяні вітром горби та дюни, вкриті сосновими борами.
На території парку найбільше поширені слабодернові, середньодернові та глибиннодерново-слабоопідзолені піщані ґрунти на четвертинних та третинних пісках. На глинистих породах сформувалися слабодерново-слабоопідзолені глинисто-піщані ґрунти, підстелені елювієм вапняків, а у пониженнях поширені торфувато-глеєві ґрунти на алювіальних відкладах.
Крім того, серед рідкісних видів, виявлених на території парку, 12 видів (всі орхідні та підсніжник білосніжний) є під охороною Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), 2 види (сальвінія плаваюча та зозулині черевички справжні) — під охороною Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція).
Для Яворівського національного природного парку, як і в цілому для Розточчя, характерна висока лісистість. Тут найбільше поширені грабово-дубові, сосново-дубові, соснові ліси, а в пониженнях — вільхові. Букові ліси ростуть поблизу східноєвропейської межі ареалу і приурочені до горбистих ландшафтів. Цікавими є острівні реліктові осередки смереки, ялиці та явора, які збереглися на північно-східній межі свого ареалу. До реліктів середнього голоцену належать буково-соснові ліси. Трав'яна рослинність займає значно менші площі і сформувалася на природних луках та місцях колишніх пасовищ і поселень, а також на берегах річок і каналів.
Регіоном проходить флористична межа Середньої і Південно-східної Європи, що супроводжується переходом широколистяних лісів у лісостеп. Тут проходить східна межа поширення дуба скельного, ялівцю, бука, південно-східна — сосни звичайної, північно-східна — ялиці білої. Карпатська флора представлена смерекою і, особливо, папоротеподібними. На скельних виходах наявні реліктові залишки степової рослинності. На території національного парку виявлено 8 угруповань, що включені до Зеленої книги України: субформація буково-соснових лісів, групи асоціацій соснових лісів зеленомохових та чорницевих, дубово-соснових лісів ліщинових, дубових лісів із дуба черещатого ліщинових, соснових лісів ялівцевих тощо. Рідкісними для регіону можна вважати угруповання букових лісів на північній межі ареалу, а також фрагменти сіро-вільшаників, ясеневі угруповання та деякі інші.
Фауна
Загалом на території парку зареєстровано 9 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку, 34 види, занесені до Червоної книги України та 146 видів тварин, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.
Загальна кількість зареєстрованих видів хребетних тварин на сьогодні становить 289 видів. У парку охороняється 24 види риб, 11 видів земноводних, 6 видів плазунів, 200 видів птахів, 48 видів ссавців.
Земноводні. Плазуни. Серед представників герпетофауни численними є сіра ропуха, жаба озерна та трав'яна, звичайними — жаба гостроморда, квакша, прудка і живородна ящірки, звичайний вуж. Рідше зустрічається звичайна гадюка, веретільниця ламка, звичайний та гребінчастий тритони. Дуже рідкісним видом є водяний вуж та мідянка, занесена до Червоної книги України.
Регіон, у якому розташований Яворівський національний природний парк, надзвичайно багатий на археологічні та історико-культурні пам'ятки. Тут відкрито городища княжої доби та низку стоянок давньої людини. На території, що прилягає до національного парку, є такі історичні та архітектурні пам'ятки: Василіанський монастир Св. Миколая у Крехові (XVII–XVIII ст.), Троїцький костел з дзвіницею (1614 р.) та церква Вознесіння Господнього (1831 р.) у смт. Івано-Франкове, Успенська церква (1739 р.) у с. Лелехівка, печера на Страдецькій горі та церква Успіння Пресвятої Богородиці (XVIII ст.) у с. Страдч, руїни церкви Св. Михаїла у колишньому с. Вишенька Велика на території полігону тощо. Серед лісових масивів часто трапляються мальовничі галявини та залишки фруктових садів — пам'ять про колишні села і хутори, виселені під час створення полігону.
На прилеглих територіях розташовано вісім баз відпочинку, а також бальнеологічні курорти «Шкло» та «Немирів» із цілющою сірководневою мінеральною водою типу «Нафтуся». Яворівський національний природний парк володіє значним рекреаційним потенціалом для розвитку еколого-пізнавального, культурологічного, сакрального, а також спортивного (кінного, велосипедного та лижного) туризму, а на прилеглих територіях — кваліфікованого туризму (мисливство, рибальство). В навколишніх населених пунктах існують сприятливі умови для розвитку агротуризму.
Розточанський край здавна славиться народними промислами — різьбою на дереві, гончарством, виробами з гутного скла і бісеру, яворівською писанкою та вишиванкою. Поблизу Яворівського парку, в місті Жовква, розміщений державний історико-архітектурний заповідник із цілим комплексом культурних пам'яток.
У парку функціонує 4 комплексних автобусно-пішохідних маршрути: «Страдч — Чорні озера», «Від Янова до Крехова», «Сповідь часу» (родинне гніздо Шептицьких), «Яворівський полігон — минуле і сучасність», а також 4 пішохідних еколого-пізнавальних стежки: «Стежка Івана Франка», «Лелехівка», «Верещиця», «Голуби». В зоні стаціонарної рекреації парку облаштовані місця масового відпочинку туристів: літні відпочинкові навіси, мангали, місця для розведення вогнищ. На водоймах створені умови для аматорської риболовлі, облаштовано пляж, є можливість користування плавзасобами.
Фотогалерея
Інформаційна таблиця при в'їзді до парку
Урочище Мочари — «Оселя Розточчя» (на захід від с. Дубровиці)
.jpg)
