Шарашенідзе Леван Леванович

Шарашенідзе Леван Леванович груз. ლევან შარაშენიძე
Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження	24 березня 1931(1931-03-24) (93 роки) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Смерть	11 червня 2012(2012-06-11) (81 рік)
Громадянство	СРСР →  Грузія
Alma Mater	Військово-політична академія імені Леніна^d, Рязанське повітряно-десантне командне училище і Вільнюський університет
Військова служба
Приналежність	СРСР →  Грузія
Вид ЗС	Радянська армія → Збройні сили Грузії
Війни / битви	Громадянська війна у Грузії Південноосетинська війна Грузино-абхазька війна
Командування
2-й Міністр оборони Грузії 3 січня 1992 — 8 травня 1992 Попередник Джоні Пірцхалаїшвілі Наступник Тенгіз Кітовані

Шарашені́дзе Лева́н Лева́нович (груз. ლევან შარაშენიძე; 24 березня 1931, Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР — 2012^[1]) — грузинський радянський військовик, генерал-лейтенант Радянської армії, згодом — державний та військовий діяч Грузії, Міністр оборони Грузії (1992).

Життєпис

Народився в Тбілісі. Навчався в Узбекистані, де його батько працював на залізниці. Матір Левана хотіла, аби її син став лікарем, однак сам він обрав військову справу. Закінчив Алма-Атинське повітряно-десантне училище^[2], а згодом юридичний факультет Вільнюського державного університету імені Капсукаса та Військово-політичну академію імені Леніна.

З 1953 по 1958 рік проходив службу в Радянській арміїна посаді командира взводу парашутно-десантного полку.

З 1955 року суміщав посаду командира з обов'язками секретаря комсомольського бюро.

У 1958 році призначений помічником начальника політвідділу з комсомольської роботи 108-го гвардійського парашутно-десантного полку в Каунасі^[3], а два роки потому — заступником командира батальйону з політичної частини.

Протягом 1960–1964 років — пропагандист гвардійського парашутно-десантного полку, згодом поступово обіймав посади заступника командира з політичної частини гпдп (1966–1967), заступника начальника політвідділу дивізії (1967–1969), начальника політвідділу дивізії (1969–1976).

З 1976 по 1979 рік проходив службу на посаді заступника начальника політвідділу Закавказького військового округу. У 1979 році призначений на посаду військового комісара Грузинської РСР. У 1989 році йому присвоєно військове звання генерал-лейтенант.

Після здобуття Грузією незалежності у 1991 році продовжив службу як військовий комісар новоствореної держави. Брав участь у громадянській війні 1991–1992 років, що призвела до повалення влади першого президента Грузії Звіада Гамсархурдії.

3 січня 1992 року рішенням військової ради повстанців призначений міністром оборони Грузії, однак вже 8 травня того ж року був звільнений новим президентом країни Едуардом Шеварднадзе та призначений на посаду головного радника Міністерства оборони. Обіймав цю посаду протягом Південноосетинської війни (1992) та Грузино-абхазького конфлікту (1992–1993). Брав участь у дипломатичних переговорах з Росією щодо Абхазії, згодом звинуватив Шеварднадзе у небажанні зустрітися з Владиславом Ардзинба та вирішити конфлікт мирним шляхом^[4].

У 1995 році відійшов від справ та не відігравав більше значної ролі у політичному житті Грузії.

Бібліографія

• Леван Шарашенідзе. Заметки десантника-комиссара. — Тбілісі, 2006.^[5]

Примітки

1. ლევან შარაშენიძე. Біографічний словник Грузії (грузинською) . Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 19 березня 2022.
2. У деяких джерелах зустрічається інформація про закінчення Рязанського повітряно-десантного училища, однак цей факт можна пояснити тим, що Алматинське та Рязанське училища було об'єднано у 1959 році, вже після закінчення закладу Шарашенідзе.
3. Сухоруков Д. С. Записки командующего-десантника. — Олма-Пресс. — Москва, 2000. — С. 43-44. — ISBN 5-224-01383-6.
4. К 20-летию начала войны Грузии против Абхазии (рос.) . Міністерство закордонних справ республіки Абхазія. Архів оригіналу за 16 лютого 2014. Процитовано 3 грудня 2014. [Архівовано 2014-02-16 у Wayback Machine.]
5. Чему учат уроки истории (рос.) . Газета «Республика Абхазия». Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 1 грудня 2014. [Архівовано 2014-12-04 у Wayback Machine.]

Посилання

• Профіль особи (рос.) . Кто есть кто в России и ближнем зарубежье (1993). Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 1 грудня 2014.
• ახალი თაობა (груз.) . «Georgian Press». Архів оригіналу за 17 листопада 2014. Процитовано 3 грудня 2014.