У 1981 році закінчив хіміко-технологічний факультет («Основні процеси хімічного виробництва і хімічна кібернетика») Київського політехнічного інституту, за фахом «Інженер-хімік-технолог».
1981—1991 рр. — працював інженером АСУВ, старшим апаратником цеху Рівненського ВО «Азот».
Обраний у 1990 році депутатом Верховної Ради України 1(12) скликання від міста Рівне, округ № 332.Член комітету з питань оборони і державної безпеки.[1][недоступне посилання з травня 2019]
З березня 1998 по квітень 2002 — народний депутат України 3-го скликання за списком НРУ № 17. Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією [3][недоступне посилання з травня 2019]
З 2008 — голова фракції Української народної партії у Рівненській обласній раді. Кошовий отаман підрозділу Українського козацтва «Волинська Січ».
30 листопада2008 р. брав участь у виборах міського голови міста Рівного. Жителі міста віддали перевагу Володимиру Хомку (32 % виборців), а Василь Червоній із 16 % голосів зайняв друге місце.
Член президії Федерації мотоспорту України, президент професійно-спортивного мотоклубу «Волинь-Мотор-Січ».
Церковна діяльність
Член Вищої церковної ради УПЦ Київського Патріархату, староста Свято-Покровського кафедрального собору (м. Рівне), збудованого під його керівництвом.
Нагороди
Державні нагороди України:
Орден Свободи (18 листопада2009) — за визначний особистий внесок у відстоювання національної ідеї, становлення і розвиток Української незалежної держави та активну політичну і громадську діяльність (посмертно)[5]
Нагороджений орденами:
Христа Спасителя
Рівноапостольного св. Князя Володимира I та II ступенів
Архистратига Михаїла
Нагороджений Почесною грамотою Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Обставини загибелі
4 липня2009 рибалив із родиною на ставку на околиці села Деражне Костопільського району Рівненської області. Близько 12:00 почало гриміти, блискавка влучила у Червонія В. М. Постраждалий доставлений до Рівненської ЦРЛ (смт. Клевань). Помер у лікарні. Похований біля Свято-Покровського кафедрального собору у Рівному[6][7].