Цицович Олександр Андрійович

Олександр Андрійович
Цицович
 Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження7 жовтня 1853(1853-10-07)
Омськ, Російська імперія
Громадянство Російська імперія→ УНР→Українська Держава Українська Держава
Національністьчорногорець
Військова служба
Роки служби1917–1918
Приналежність Російська імперія→ УНР→Українська Держава Українська Держава
Вид ЗС Армія УНР
Війни / битви

Перша світова війна:

Командування
Військовий комендант Києва
1917 — січень 1918
НаступникМихайло Ковенко
Військовий комендант Києва
4.4.1918 — 06.1918
ПопередникКостянтин Присовський
Наступникгенерал Микола Тищинський
Нагороди та відзнаки
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден князя Данила I
Орден князя Данила I
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону

Олександр Андрійович Цицович (7 жовтня 1853, м. Омськ — ?) — військовий діяч УНР і Української Держави. Генерал-лейтенант російської імператорської армії, в 1917 р. — почесний голова Українського військового клубу ім. гетьмана Павла Полуботка, військовий комендант Києва.

Біографічні відомості

Уродженець Омська. Освіту здобув у Південнослов'янскому пансіоні в м. Миколаєві[1] та в Одеській класичній гімназії. На військову службу вступив 1 вересня 1877 р. Закінчив 2-ге військове Костянтинівське училище (1879). Випущений підпоручиком армії (ст. 08.08.1879) із зарахуванням до армійської піхоти та з відрядженням до лейб-гвардії Ізмайловського полку. Переведений у той самий полк чином підпоручика гвардії (ст. 17.04.1883). Поручник (ст. 01.01.1885). Штабс-капітан (ст. 21.04.1891). Капітан (ст. 06.12.1896). Перейменований на підполковники (ст. 06.12.1896; список Полковникам 1902 року дає ст. 13.03.1900). Командир батальйону 3-го військового Олександрівського училища (з 13.03.1900). Полковник (ст. 06.12.1901). Командував Усть-Двінським кріпосним піхотним батальйоном (з 13.01.1903). Командир 1-го Ковенського кріпосного полку (з 01.06.1904). Генерал-майор (пр. 1909; ст. 15.01.1909; за зразковість). З 15.01.1909 командир 1-ї бригади 5-ї піхотної дивізії. На 01.07.1913 у тому ж чині та посаді.

08.10.1913 підвищений у чин Генерал-лейтенанта зі звільненням від служби за віковим цензом. Після початку Першої світової війни 30.08.1914 повернувся на службу в тому самому чині (ст. 07.12.1917). Командувач бригадою 31-ї піхотної дивізії (30.08. — 04.11.1914) та 1-ї бригади 31-ї піхотної дивізії (04.11. — 10.11.1914). Командувач 2-ї бригадою 32-ї піхотної дивізії (10.11.1914 — 16.01.1915). Командувач 1-ї бригади 11-ї піхотної дивізії (з 16.01.1915). Начальник 3-ї дивізії державного ополчення (з 14.05.1915). Начальник 104-ї піхотної дивізії (20.07.1915 — 23.07.1916). Брав участь у обороні фортеці Ковно (08.1915). Відрахований з посади 23.07.1916 через хворобу, з призначенням до резерву чинів при штабі Київського військового округу (23.07.1916 — 23.09.1917).

У березні 1917 — виконувач обов'язків Київського коменданта[2]. Київський комендант (з 23.09.1917 до 14(27).01.1918 та з 04.04.1918[3] до червня 1918).

За національністю — чорногорець[1]. 20.10. (2.11.) 1917 — був присутній на зустрічі з Т. Масариком у Києві[4].

Про нього М. Грушевський висловився так:

«Комендант залоги генерал Цицович, не в тімя битий чоловік, здається сербин походженням, що, очевидно, зрозумів українські перспективи і старався бути в згоді з українським рухом»[5].

На липень 1918 р. — в армії Української Держави гетьмана Павла Скоропадського.

У листопаді 1918 року формував у Києві чехословацьку добровольчу дружину, яку мав очолити[6]. Подальша доля не відома.

Нагороди

Примітки

  1. ↑ а б Влaдимир И. ГАМЗА. ЮЖНОСЛАВЯНСКИЙ ПАНСИОН ТОДОРА МИНКОВА И ВОСПИТАНИЕ В НЕМ СЕРБСКИХ И ЧЕРНОГОРСКИХ ЮНОШЕЙ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ XIX — НАЧАЛЕ XX ВЕКА
  2. ↑ Скальський Віталій. Караїмська громада Києва в 1917 році. — С. 83.
  3. ↑ Нова Рада. — № 52. — 7 квітня (25 березня) 1918. — С. 1.
  4. ↑ Лекция проф. Масарика // Киевлянин. 1917. № 247. С. 2.
  5. ↑ Грушевський М. Спомини // Київ. – 1989. – № 9. – С.112.
  6. ↑ Нова Рада. — № 215. 16 (3) листопада 1918. — С. 2.

Джерела і посилання

  • Довідник з історії України (А-Я): посіб. для серед. загальноосвіт. навч. закл. / Ін-т іст. дослідж. Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка; заг. ред.: І. З. Підкова, Р. М. Шуста ; упоряд. І. З. Підкова. — Вид. 2-ге, доопрац. і допов. — Київ: Генеза, 2002. — 1135 с.
  • Список старшим войсковым начальникам, начальникам штабов: округов, корпусов и дивизий и командирам отдельных строевых частей. Санкт-Петербург. Военная Типография. 1913. (рос.)