Цесіський повіт (1940)
Цесіський повіт (латис. Cēsu apriņķis ) — у 1920 —1949 роках повіт у Латвії . Утворений на базі Венденського повіту . 1949 року перетворений на Цесіський район .
Історія
Венденський повіт 1920 року було перейменовано на Цесіський повіт. Межував із Ризьким , Мадонським , Валмієрським та Валкським повітами.
1925 року в повіті було 7170 населених пунктів, найбільшими з них були: Цесіс , Рауна та Вецпієбалга . До 1925 року площа повіту становила 5637,5 км², після передачі деяких волостей новоутвореному Мадонському повіту, вона склала 3239,8 км².
1928 року Цесіський повіт складався з міста Цесіса й 40 волостей: Байжкалнської , Цесіської , Циртської , Драбешської , Друстської , Друвієнської , Дзербенської , Ергльської , Гатартаської , Яунпієбалзької , Яунраунаської , Юмурдської , Карльської , Катриньської , Коської , Кудумської , Лаункалнської , Ленцької , Лієлстраупської , Лієпської , Лізумської , Лівської , Марсненської , Мазстраупської , Огрської , Павитської , Приєкульської , Райскумської , Рамульської , Ранкської , Раунської , Розульської , Сермукшкської , Скуйєнської , Стралбської , Тауренської , Вайвської , Вецпієбалзької , Велькської та Веселавської [ 1] .
1940 року Цесіський повіт складався з міста Цесіса і 36 волостей: Байжкалнської, Цесіської, Драбешської, Друстської, Друвієнської, Дзербенської, Ергльської, Гатартської, Яунпієбалзької, Яунраунаської, Юмурдської, Карльської, Коської, Кудумської, Лаункалнської, Ленцької, Лієлстраупської, Лієпської, Лізумської, Марсненської, Мазстраупської, Огрської, Приєкульської, Райскумської, Рамульської, Ранкської, Раунської, Розульської, Сермукшської, Скуєнської, Сталбської, Тауренської, Вайвської, Вецпієбалзької, Велькської і Веселавської[ 2] .
Примітки
↑ Okupētās Latvijas administratīvi teritoriālais iedalījums. Latvijas Valsts arhīvu ģenerāldirekcija. Rīga, 1997. ISBN 9984-9256-0-9
↑ Указ Президії Верховної Ради Латвійської РСР від 31 грудня 1949 року
Література
Радянська Латвія / Гол. ред. П. П. Єран. — 1-е вид. — Рига : Головна редакція енциклопедій, 1985. — 816 с. — 50 000 прим.