PROFILBARU.COM

Зовнішні відеофайли
українські записи опери
	запис опер в українською мовою (Київ 1955)
	Дует Грязного і Любаші виконують А. Мокренко, Л. Кнорозок (Київ, 1966)
	арія Грязного, Михайло Гришко (Київ, 1955)
	Арія Марфи, Галина Шоліна (Київ, 1955)

Опера «Царева наречена»
Опера «Царева наречена»
рос. Царская невеста
Композитор	Римський-Корсаков Микола Андрійович
Мова лібрето	російська
Кількість дій	4
Перша постановка	22 жовтня 1899
Місце першої постановки	Московська приватна російська опера
	Інформація у Вікіданих
	Царева наречена у Вікісховищі

«Царева наречена» — опера на 4 дії російського композитора Миколи Андрійовича Римського-Корсакова за драмою Лева Мея в обробці Іллі Тюменева. Перша постановка відбулася 22 жовтня 1899 року в театрі Московського товариства приватної російської опери.

Зміст

Дія відбувається в Олександрівській слободі восени 1572 року.

Перша дія. Боярин Грязной у важкому роздумі: він гаряче полюбив Марфу, але вона посватана за Івана Ликова. Щоб забутися, Грязной влаштовує гулянку. Приходять гості, серед них — Іван Ликов, який нещодавно повернувся з поїздки по Європі, царський лікар Єлисей Бомелій, Малюта Скуратов. Григорій представляє свою коханку Любашу. Коли гості стали йти, Грязной затримав Бомелія: «Є у мене приятель, обдало холодом йому сердечко краса дівиця». Бомелій відповідає, що є зілля, щоб дівчина полюбила, і погоджується його зробити. Їх розмову підслухала Любаша.

Друга дія : приворотне зілля. Після церковної служби на вулиці Марфа і Дуняша чекають Ликова. На дівчат звертає увагу вершник, що проїздив мимо, в якому вони не впізнали Івана Грозного. Незабаром з'являються Собакін і Ликов, всі йдуть до Собакіна. Увечері Любаша приходить до Бомелія і просить отруйне зілля. Натомість Бомелій вимагає любові, ставлячи Любашу в безвихідну ситуацію. Вона погоджується.

Третя дія: Вдома у Собакіна Ликов і Грязной в очікуванні. Цар зібрав на оглядини 2000 дівчат, з яких залишилося тільки 12, серед них Дуняша і Марфа. Побоюються, що цар може вибрати Марфу, тоді не бути її весілля з Ликовим. Грязной викликається бути на весіллі дружкою. Приходить Домна Сабурова та розповідає, що Іван Грозний «поклав око» на Дуняшу, і швидше за все нареченою бути їй. Грязной пропонує за це випити, наливає в келихи мед, Марфі підсипає зілля. Приходять Дуняша і Марфа, яка випиває мед із зіллям. Сабурова та Дуняша співають величальну пісню нареченим Ликову і Марфі. Несподівано в будинок приходять бояри на чолі з Малютою Скуратовим з новиною: цар вибрав за дружину саме Марфу.

Четверта дія. Перед весіллям Марфа живе в царських палатах, її губить невідома недуга. З'являється Грязной і говорить, що під тортурами Ликов зізнався, що хотів отруїти Марфу, за що за наказом царя страчений. Марфа в божевіллі приймає Грязного за Ликова. Грязной розуміє, що бажаючи приворожити Марфу, він її отруїв. Не витримавши, він зізнається в усьому: це він обмовив Ликова, він підсипав зілля для привороту, а воно виявилося отрутою. Просить бояр забрати його, але спершу розправитися з Бомелієм. З'являється Любаша і говорить, що зілля підмінив не Бомелій, а вона сама. Розповідає, що підслухала розмову і підмінила зілля, від якого Марфа зовсім зачахне й помре. У гніві Грязной вбиває Любашу і прощається з Марфою, яка в божевіллі знову приймає його за Ликова і співає «Приходь же завтра, Ваня».

Перші постановки

22 жовтня 1899 — Москва, Товариство приватної опери (диригент Михайло Іпполітов-Іванов; реж. Шкафер; худ. Михайло Врубель);
30 жовтня 1901 — Петербург, Маріїнський театр (диригент Направника та Блуменфельд; худ. Іванов і Ламбін);

Серед виконавців: Нежданова, Барсова, Степанова, Катульска, Шпіллер, Шумська, І. Масленнікова (Марфа), Обухова, Златогорова, Давидова Борисенко Авдєєва (Любаша), Мігай, Ушаков, Кібкало (Грязной).

Постановки в інших містах: Гельсінкі (1906), Мінськ (1933, 1938, 1949), Харків (1937, 1940, 1945), Баку (1938, 1944), Тбілісі (1939, 1952), Єреван (1940), Алма-Ата (1940, 1946, 1957), Львів (1945), Ташкент (1945), Одеса (1946, 1957), Рига (1950), Вільнюс (1952), Душанбе (1953), Ашхабад (1956), Таллінн (1959) тощо.

Постановки за кордоном: (1902), Гельсінкі (1927), Париж (1911) Нью-Йорк (1922) Берлін (1923), Софія (1923), Любляна (1924), Загреб (1924), Лондон (1931) Таллінн (1932), Бріо (1934), Стокгольм (1945).

Постановки в Україні

Оперна студія НМАУ імені Петра Чайковського.

Режисер — заслужений діяч мистецтв України, професор — Петро Ільченко.
Диригент — народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, професор Василь Василенко.
Балетмейстер — заслужений артист України — В'ячеслав Вітковський.