Філліс Драйвер народилася в місті Лайма в штаті Огайо 17 липня 1917 року в родині Перрі Маркуса Драйвера і його дружини Ади Ромше. Після закінчення середньої школи вона протягом трьох років навчалася в Музичній консерваторії в Чикаго.
Перші 30 років життя Філліс Діллер була звичайною домогосподаркою і матір'ю п'ятьох дітей, жила в невеликому містечку в Мічигані. Вперше на телеекрані вона з'явилася на початку 1950-х в «Шоу Джека Паара», а незабаром після цього виступила в комедійному шоу Граучо Маркса. Переїхавши в каліфорнійське місто Аламеда, Діллер почала виступати в легендарному клубі «The Purple Onion» в Сан-Франциско, де вперше проявила свій талант комікеси.
Привернула увагу публіки на початку 1960-х, коли з'явилася разом з Бобом Гоупом в кількох телевізійних комедійних шоу і трьох кінокомедіях. Попри те, що фільми провалилися в прокаті, Гоуп запросив Діллер з собою на виступи до В'єтнаму, де в той час була війна. Після цього вона знову повернулася на телебачення, де стала частою гостею в багатьох телешоу, а в 1967 році була удостоєна премії «Золотий глобус» у номінації Найкраща телевізійна акторка. На телебаченні Діллер створила образ домогосподарки, погано причесаної, зазвичай у короткій сукні, що часто палить сигарети через мундштук. Вона також неодноразово з'являлася і в бродвейських постановках, а також брала участь в озвучування мультфільмів, серед яких «Принц Лускунчик» (1990), «Білосніжка 2: І жили вони щасливо» (1990) і «Пригоди Фліка» (1999).
Філліс Діллер ніколи не приховувала, що часто вдавалася до послуг пластичної хірургії. Свою першу операцію вона зробила в 55 років, і з того часу повторювала ще 15 разів[5]. Наприкінці 1990-х у неї почалися проблеми зі здоров'ям, зокрема в 1999 році пережила інфаркт. Через це їй довелося обмежити появу в телевізійних шоу. Але попри це вона все одно зрідка з'являлася в кіно і на телеекранах.
Філліс Діллер померла уві сні у своєму будинку в Лос-Анджелесі 20 серпня 2012 року в віці 95 років[6].
