Михайло Борисович (Меєр-Хацк чи Мойсей Борохович) Фріденталь (1868(1868)[1], у інших джерелах 1849[2], Полтава — 1935, Харків) — полтавський фотохудожник кінця XIX / початку XX ст., учень та сподвижник Йосипа Хмелевського.
Біографія
Вулиця Мало-Петровська
Меєр-Хацк Борохович Фріденталь народився у Полтаві біля 1868 року[1] у бідній єврейській родині.
Приблизно з 1885 року працював помічником Йосифа Хмелевського у фотоательє, яке було на той час одним з найкращих у Російській імперії. Ательє працювало у Полтаві на вул. Олександрівській у буд. № 30.
У 1896 році відкрив власне ательє на Мало-Петровській вул., 26, на 2-му поверсі будинку Подземського[3]
На його візитівці та паспарту було зазначено: «Фотографія М. Б. Фриденталя в Полтавѣ. Мало-Петровская улица, домъ Подзѣмскаго»[4].
Приміщення під фотоательє було заплановано ще на початку будівництва будинку Подземського. Це був великий павільйон зі скляним дахом і північної стіною. Зовні повз весь павільйон проходив вузький балкончик, де на спеціальних поличках виставлялися рамки з негативами, накладеними на фотопапір - для друку знімків при денному освітленні. У павільйоні був набір полотен для фону (пейзажі тощо), багато справжніх і бутафорських меблів.
До скляної стіни кріпилися горизонтальні білі і сині завіси, які зсувалися і розсувалися для створення т.зв. «рембрандтівского» освітлення[en]. Такі ж фіранки були і на стелі.
Згідно з довідником Попова, ательє існувало у 1886-1915 роках.[5]
Після 1917-го Фріденталь працював без помічників, а з 1925-го став, як і всі інші фотографи, членом «Полтавського товариства кустарів і ремісників-одинаків, що не експлуатують чужої праці». У 1931 р., коли всі фотоательє стали державними, Фріденталь їде до Харкова, де і помер у 1935 році ...
Фотографії
Ательє М. Б. Фріденталя спеціалізувалося на виготовленні салонних портретів, водночас, на відміну від інших фотографів Полтави, вагоме місце у діяльності художника займала документальна фотографія. Чимало світлин М. Фріденталь присвятив знаковим подіям які відбувалися в життя Полтавської губернії тих років. Серед таких, зокрема — святкування 200- річчя Полтавської битви й відкриття пам’ятника полковнику О. С. Келіну (1909), гастролі драматичної трупи Д. І. Басманова у Полтавському театрі (1913).
Фотографія, завдяки якій М. Б. Фріденталь нині став чи не найвідомішим фотографом Полтави початку XX століття — встановлення погруддя Іванові Котляревському у Полтаві 1903 року. Він виявився єдиним, хто увічнив у світлині цю подію виняткового національного значення – єднання навколо постаті основоположника української літератури національної культурної еліти.
Полтава, 30 серпня (12 вересня) 1903. Урочисте відкриття пам'ятника Івану Котляревському. Фотограф Михайло Фріденталь[6].
Фотографи Полтави // Полтава історична / В основу цієї статті лягла стаття Кіма Скалацького «Полтавські фотографи, ті, хто зупинив мить». Журнал «Криниця», № 10-12, 1995 р. Видавництво «Родовід».
↑Попов, Анатолий Петрович. Российские фотографы (1839-1930). Словарь - справочник, в трёх томах.- Коломна : Музей органической культуры, 2013. ISBN 5446500504, ISBN ISBN 978-5-4465-0049-9, 978-5-4465-0050-5
.svg){kind=small}
.jpg)
