PROFILBARU.COM

	Франц Штангль; Franz Stangl
	комендант м.Собібор
	комендант м.Собібор
Народження:	26 березня 1908; Альтмюнстер, Німецька імперія
Смерть:	28 червня 1971 (63 роки); Дюссельдорф
Причина смерті:	серцева недостатність
Країна:	Австрія; Австро-Угорщина
Релігія:	зречення католицтваd
Партія:	НСДАП
	Військова служба
Роки служби:	1939—1945
Звання:	Гауптштурмфюрер
Битви:	Друга Світова Війна
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами	Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
	Медіафайли у Вікісховищі

Франц Шта́нгль (нім. Franz Stangl; *26 березня 1908, Альтмюнстер — †28 червня 1971, Дюссельдорф) — Гауптштурмфюрер СС, комендант концентраційних таборів — Собібор; Треблінка.

Народився 26 березня 1908 р. в містечку Альтмюнстер в Австрії в сім'ї військовослужбовця. З 1923 р. у віці 15-и років, працював на текстильній фабриці. В 1931 р. пішов на службу в земельну поліцію Лінца і досить швидко дослужився до чиновника політичного відділу поліції, що вів боротьбу, як з лівими, так і з правими силами. В 1934 р. приєднався до нацистського руху.

У березні 1938 р. вступив в НДСАП (нім. NSDAP) в Австрії. В листопаді 1940 р. покликаний до Берліна, де йому було доручено по лінії СС керувати здійсненням програми евтаназії (умертвіння) в інституті в Хартгеймі, поблизу Лінца. За допомогою евтаназії передбачалося знищувати психічнохворих і важкохворих людей, які не піддаються лікуванню.

У березні 1942 р. керував створенням концентраційного табору Собібор, а через два місяця став його комендантом і пробув на цій посаді до вересня цього ж року. У вересні 1942 р. призначений на посаду коменданта концентраційного табору смерті Треблінка. За час його керівництва табором, там було знищено близько 700 (за іншими даними 900) тис. людей. Шлях до Треблінки відкривався наступним чином; Будівля (довгий барак) була обладнана газовими камерами, розташовувалась зліва. Одразу по лівій стороні за цим довгим бараком розпочинався, як казали німці «Reise bis Himmel» (шлях до небес). На великому відкритому майданчику працював так званий «сортувальний загін», який розбирав гору речей померлих. Неподалік розміщувався екскаватор, який викопував ями для трупів. 2 серпня 1943 р. відбулося масове повстання в таборі, декілька сотень в'язнів зуміли втекти. Згодом повстання було придушене. Штангль через місяць разом зі своїм штабом були переведені в Трієст. Там він працював в концентраційному таборі Сан-Сабба — головному таборі на Адріатичному узбережжі.

В 1945 р. повернувся в Австрію, де був заарештований. В 1948 р. організував втечу і через Італію добрався в Сирію, де жив під власним прізвищем. В 1951 р. переїхав в Бразилію. Жив і працював в містечку Сан-Пауло. На початку 60-их рр. його особу було ідентифіковано, і його заарештували. В 1967 р. виданий владі Федеративної Республіки Німеччини. В 1970 р. засуджений до довічного позбавлення волі.

Очолюючи «фабрику смерті» Треблінка, Штангль все ж таки залишався люблячим чоловіком та батьком. Якось в інтерв'ю запитали його дружину Терезу Штангль:

«Як ви гадаєте, що би було, якщо б ви в якийсь момент поставили чоловіка перед вибором — Я розумію загрожуючу для тебе небезпеку, але попереджую: або ти йдеш геть зі своєї страшної роботи, або ми з дітьми йдемо геть від тебе?»

Тереза Штангль:

«Напевне, якщо б я поставила його перед вибором — Треблінка або я — він би… так… він, зрештою, вибрав би мене…»

Помер 28 червня 1971 р. у в'язниці Дюссельдорфа.

Нагороди

Австрійський Орел на зелено-білій стрічці (1934)
Почесний знак Кобург
Хрест Воєнних заслуг
- 2-го класу з мечами
- 1-го класу з мечами (1942) — за роботу у КТ Треблінка; орден вручений особисто Генріхом Гіммлером

Джерела

Heiner Lichtenstein: Franz Paul Stangel. Kommandant eines Vernichtungslagers. In: Heiner Lichtenstein: Im Namen des Volkes? Eine persönliche Bilanz der NS-Prozesse. Köln 1984, ISBN 3-7663-0442-9, S. 196—210.
Gitta Sereny: Into that Darkness. An Examination of Conscience. London 1974, ISBN 0-330-25016-7.
Gitta Sereny: Am Abgrund: Gespräche mit dem Henker. Franz Stangl und die Morde von Treblinka. Piper, München 1995, ISBN 3-492-11867-4.
Ernst Klee, Willi Dreßen, Volker Rieß (Hrsg.): «Schöne Zeiten». Judenmord aus der Sicht der Täter und Gaffer, S.Fischer Verlag, Frankfurt am Main 1988, ISBN 3-10-039304-X.
Ernst Klee: Deutsche Medizin im Dritten Reich. Karrieren vor und nach 1945. S.Fischer 2001, ISBN 3-10-039310-4. Kapitel 10: Die Täter waren Reichsdeutsche: Österreich. Seite 215ff. Quelle: Urteil LG Düsseldorf gegen Stangl vom 22. Dezember 1970. 8 Ks 1/69.
Tom Segev: Die Soldaten des Bösen. Zur Geschichte der KZ-Kommandanten. Rowohlt, Reinbek bei Hamburg 1992, ISBN 3-499-18826-0.
Gerald Steinacher: Nazis auf der Flucht. Wie Kriegsverbrecher über Italien nach Übersee entkamen 1946—1955. Studien-Verlag, Innsbruck-Wien-Bozen 2008, ISBN 3-7065-4026-6.
Israel Gutman (Hrsg.): Enzyklopädie des Holocaust — Die Verfolgung und Ermordung der europäischen Juden, Piper Verlag, München/Zürich 1998, 3 Bände, ISBN 3-492-22700-7.
Prominente ohne Maske - Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396