Фердинанд Тенніс

Фердинанд Тенніс
нім. Ferdinand Tönnies
Народився	26 липня 1855(1855-07-26)[1][2]^[…] Ольденсворт, Шлезвізьке герцогство[4]
Помер	9 квітня 1936(1936-04-09)[1][2]^[…] (80 років) Кіль, Третій Райх[4]
Поховання	Parkfriedhof Eichhof^d
Країна	Німеччина
Діяльність	соціолог, економіст, філософ, викладач університету, автор
Alma mater	Боннський університет Єнський університет HU Berlin Лейпцизький університет
Галузь	соціологія
Заклад	Кільський університет
Посада	таємний радник
Вчителі	Вільгельм Вундт Ернст Енгель Адольф Вагнер Richard Boeckh^d і Теодор Шторм
Відомі учні	Еріх Ротгакер
Партія	Соціал-демократична партія Німеччини і National-Social Association^d
У шлюбі з	Marie Tönnies^d
Фердинанд Тенніс у Вікісховищі

Бюст Фердинанда Тенніса в Гузумі

Фердинанд Тенніс, часом Тьонніс (нім. Ferdinand Tönnies, 26 липня 1855 — 9 квітня 1936) — німецький соціолог та філософ. Передусім відомий запровадженням поділу соціальних груп на два типи — «спільнота» (ґемайншафт; нім. Gemeinschaft) та «суспільство» (ґезельшафт; нім. Gesellschaft). Був одним із засновників Німецького соціологічного товариства та очолював його до 1933 року, коли його усунули нацисти.

Життєпис

Тенніс народився в Ольденсворті, Північна Фризія, на території герцогства Шлезвіґ, яке належало тоді Данії. Батьками його були заможні бюргери. Навчався в Єнському, Боннському, Ляйпцизькому, Берлінському, Тюбінґенському університетах, 1877 року захистив у Тюбінґені дисертацію, темою якої була оаза Сива^[5]. Через чотири роки почав викладати в Кільському університеті. Оскільки він симпатизував страйку гамбурзьких докерів 1886 року^[6], прусський уряд уважав його соціал-демократом, а тому Тенніс отримав професорську посаду лише 1913 року. Професором був три роки, але повернувся в Кільський університет як професор-емерит 1921 року і викладав там до 1933 року, коли його звільнили через критику нацизму.

У доробку Тенніса понад 900 праць із соціології та філософії^[7]. У соціології він запровадив 1887 року поділ соціальних груп на два типи, у філософії йому належить термін «волюнтаризм». Тенніс вивчав зміни у суспільстві: громадській думці^[8], звичаях, технології, злочинності та самогубствах^[9]. Він також цікавився методологією й запропонував власну методику асоціацій у статистичному аналізі^[10].

Виноски

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
3. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
4. Deutsche Nationalbibliothek Record #118623095 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
5. De Jove Ammone questionum specimen, Phil. Diss., Tübingen 1877
6. Ferdinand Tönnies: Hafenarbeiter und Seeleute in Hamburg vor dem Strike 1896/97, in: Archiv für soziale Gesetzgebung und Statistik, 1897, vol. 10/2, p. 173—238
7. See Louis Wirth, The Sociology of Ferdinand Tonnies, in American Journal of Sociology Vol. 32, No. 3 (Nov., 1926), pp. 412—422 [Архівовано 9 грудня 2015 у Wayback Machine.].
8. Kritik der öffentlichen Meinung, [1922], in: Ferdinand Tönnies Gesamtausgabe, tom. 14, ed. Alexander Deichsel/Rolf Fechner/Rainer Waßner, de Gruyter, Berlin/New York 2002
9. Cf. Der Selbstmord von Maennern in Preussen, [Mens en Maatschappij, 1933], in: Ferdinand Tönnies Gesamtausgabe, tom. 22, ed. Lars Clausen, de Gruyter, Berlin/New York 1998, p. 357—380.
10. Lars Clausen: Ferdinand Tönnies (1855—1936), in: Christiana Albertina, No. 63, Kiel 2006, p. 663-69

Джерела та література

• Тьонніс, Фердинанд // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 651. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.