Фелікс Мендельсон

Фелікс Мендельсон
нім. Felix Mendelssohn Bartholdy
Народився	3 лютого 1809(1809-02-03)[1][2]^[…] Гамбург, Рейнський союз[4][5]
Помер	4 листопада 1847(1847-11-04)[1][2]^[…] (38 років) Лейпциг, Саксонське королівство, Німецький союз[4][5] ·інсульт
Поховання	Цвинтарі біля Галльських воріт^d
Країна	Саксонське королівство  Гамбург
Діяльність	композитор, піаніст, органіст, диригент, музикознавець, музичний педагог, викладач університету, художник, письменник
Відомий завдяки	мовознавство, філологія і філософія
Alma mater	HU Berlin
Вчителі	Карл Фридріх Целтер, Ludwig Berger^d, Marie Bigot^d[6], Lea Mendelssohn Bartholdy^d[6], Franz Lauska^d[6] і Ігнац Мошелес
Відомі учні	Charles Edward Horsley^d і Camille-Marie Stamaty^d
Знання мов	німецька[1][7], французька і англійська
Заклад	Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
Членство	Нідерландська королівська академія наук
Роки активності	1826 — 1843
Напрямок	музика епохи романтизму
Жанр	опера, класична музика і симфонічна музика
Magnum opus	Сон літньої ночі (Мендельсон), Симфонія № 3, Симфонія № 4, Концерт для скрипки з оркестром, The Hebrides^d, St. Paul^d і Elijah^d
Конфесія	лютеранство
Рід	Famille Mendelssohn Bartholdy^d
Батько	Abraham Mendelssohn Bartholdy^d[8]
Мати	Lea Mendelssohn Bartholdy^d[8]
Родичі	Мозес Мендельсон
Брати, сестри	Rebecka Mendelssohn^d[9], Мендельсон Фанні[10][9][11] і Paul Mendelssohn Bartholdy^d
У шлюбі з	Cécile Mendelssohn Bartholdy^d
Діти (5)	Paul Mendelssohn Bartholdy^d, Carl Mendelssohn Bartoldy^d[12], Lili Wach^d і Marie Benecke^d
Автограф
Нагороди	honorary citizen of Leipzig^d (13 квітня 1843)
IMDb	ID 0006196
Сайт	mendelssohn-stiftung.de/de/
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Фелікс Мендельсон

Фе́лікс Мендельсо́н (нім. Felix Mendelssohn, повне ім'я Jakob Ludwig Felix Mendelssohn Bartholdy — Я́коб Лю́двіг Фе́лікс Ме́ндельсон-Барто́льді; 3 лютого 1809 — 4 листопада 1847) — німецький композитор епохи романтизму, диригент, музично-громадський діяч.

Біографія

Народився 3 лютого 1809 році у Гамбурзі, в сім'ї банкіра Абрагама Мендельсона, який разом з дружиною Лією прийняли лютеранство, і їхні діти були охрещені під прізвищем Мендельсон — Бартольді. Мав сестру Фанні Мендельсон. Дід Фелікса — Мозес Мендельсон був відомим у Німеччині філософом. 1812 року родина Мендельсонів переїхала до Берліна, де у 1817 році Фелікс почав займатися музикою з К. Цельтером. У 1821 році він познайомився з Й.-В. Ґете.

На формування естетичних поглядів Мендельсона значно вплинуло спілкування з видатними представниками наукової й художньої думки (В. Гумбольдт, Г. Гайне, Е. Т. А. Гофманн, К. М. Вебер, Н. Паґаніні); велику роль у становленні майбутнього композитора мав багаторічний контакт із Ґете, який прищепив Мендельсонові симпатії до класичного мистецтва, а також курс лекцій Г. Геґеля з естетики, які Мендельсон прослухав у Берлінському університеті.

Створення увертюри до комедії В. Шекспіра «Сон у літню ніч» (1826) — свідчення ранньої творчої зрілості Мендельсона. У 1829 році під батутою Мендельсона було виконано «Страсті за Матвієм» Й.-С. Баха, що стало справжньою подією, оскільки «Страсті» довгий час були забуті і не виконувалися. Одночасно Мендельсон здобував славу композитора, піаніста, скрипаля. У 1829—1832 роках композитор подорожував Європою, враження від мандрівок знайшли відгук в «Італійській», «Шотландській» симфоніях та інших творах.

У 1833 році Мендельсон керував Нижньорейнськими музичними фестивалями, у 1833—1835 роках музик-директор у Дюссельдорфі (під диригуванням Мендельсона вперше виконано багато творів Г.-Ф. Генделя, Й.-С. Баха, В. А. Моцарта, Л. Бетховена). З 1835 року — диригент і керівник оркестру Гевандгаусу в Лейпцигу, який завдяки Мендельсонові здобув світову популярність. У 1843 році з ініціативи Мендельсона відкрилася Лейпцизька консерваторія.

Серед його учнів — бельгійський скрипаль і музичний педагог Юбер Леонар.

Творчість

Ф. Мендельсон — один з найвизначніших представників німецького романтизму, тісно пов'язаний із класичними традиціями (естетична позиція Мендельсона — засновника ляйпціґської школи — вирізнялася орієнтацією на класичні зразки, проте він шукав нові типи виразності. Музика Мендельсона відрізняється прагненням до ясності й урівноваженості, їй властиві елегійність тону, опора на побутові форми музикування й інтонації німецької народної пісні («Пісні без слів» для фортепіано та ін.). Специфічна для Мендельсона образна сфера — витончена фантастична «скерцозність» (увертюра з музики до п'єси «Сон у літню ніч» та ін.). Виконавський стиль Мендельсона-піаніста, противника поверхової віртуозності, вплинув на його інструментальну музику (концерти, ансамблі та ін.). Один із творців романтичного симфонізму, Мендельсон збагатив його жанром програмної концертної увертюри («Морська тиша й щасливе плавання», 1832, і ін.).

Список творів

Опери та зингшпілі

• «Два племінники, або Дядечко з Бостона»
• «Весілля Камачо»
• «Любов солдата»
• «Два педагоги»
• «Бродячі комедіанти»
• «Повернення з чужини» (перероблено у вокальний цикл, op. 89; 1829)

Ораторії

• «Павло», op. 36 (1835)
• «Ілія», op. 70 (1846)
• «Христос», op. 97 (не закінчена)
• Te Deum

Кантати

• «Christe, Du Lamm Gottes» (1827)
• «O Haupt voll Blut und Wunden» (1830)
• «Vom Himmel hoch» (1831)
• «Wir glauben all» (1831)
• «Ach Gott vom Himmel sieh darein» (1832)
• «Вальпургієва ніч», op. 60
• «Святкові піснеспіви», op. 68 (1840)
• «Wer nur den lieben Gott lasst walten» (1829)

Оркестрові твори

• 12 симфоній для струнного оркестру (1821—1823)
• Симфонія № 1 c-moll op. 11, (1824)
• Симфонія № 2 B-dur (симфонія-кантата «Похвальна пісня»), op. 52 (1840)
• Симфонія № 3 a-moll («Шотландська»), op. 56 (1842)
• Симфонія № 4 A-dur («Італійська»), op. 90 (1833)
• Симфонія № 5 d-moll («реформаційна»), op. 107 (1832)

• Увертюра C-Dur («Увертюра з трубами»), op. 101 (1825)
• Увертюра «Сон літньої ночі», op. 21 (1826/1831)
• Увертюра «Казка про прекрасну Мелузіна», op. 32 (1833)
• Увертюра «Гебриди, або Фінгалова печера», op. 26 (1832)
• Увертюра «Морська тиша й щасливе плавання», op. 27 (1828/1833/1834)
• Увертюра «Рюї Блаз», op. 95 (1839)

• Музика до трагедії «Антігона», op. 55 (1841)
• Музика до комедії «Сон літньої ночі», op. 61 (1843) (включає Весільний марш)
• Музика до п'єси «Атал», op. 74 (1843—1845)
• Музика до трагедії «Едіп», op. 93 (1845)
• Музика до п'єси «Лорелея», op. 98 (1845)

Концерти

• Концерт для скрипки з оркестром d-moll (1822)
• Концерт для скрипки з оркестром e-moll op. 64 (1838, друга редакція 1844)
• Концерт для фортепіано з оркестром a-moll (1822)
• Концерт для фортепіано з оркестром № 1 g-moll, op. 25 (1831)
• Концерт для фортепіано з оркестром № 2 d-moll, op. 40 (1837)
• Два концерти для двох фортепіано з оркестром (E-dur і As-dur) (1823—1824)
• Концерт для скрипки і фортепіано з оркестром D-dur (1823)

Камерні твори

• Сім струнних квартетів;
• Струнний октет;
• Дві сонати для скрипки і фортепіано;
• Дві сонати для віолончелі та фортепіано;
• Два фортепіанних тріо;
• Три фортепіанних квартету;
• Соната для альта і фортепіано

Твори для фортепіано

• Прелюдії і фуги
• Варіації
• Три сонати
• Етюди
• Капріччіо
• «Пісні без слів», вісім зошитів
• Рондо-каприччіозо

Твори для органу

• Прелюдія d-moll (1820)
• Анданте D-dur (1823)
• Пасакалія c-moll (1823)
• Три прелюдії і фуги, op. 37 (1836/37)
• Три фуги (1839)
• Прелюдія c-moll (1841)
• Шість сонат op. 65 (1844/45)
• Анданте з варіаціями D-dur (1844)
• Алегро B-dur (1844)

Вокальні та хорові твори

• «На крилах пісні»
• «Gruss»
• Шість пісень, op. 59 (1844)
• Ліс

Див. також

• 3954 Мендельсон — астероїд, названий на честь композитора.
• Марш Мендельсона

Джерела

• Ф.Мендельсон на сайті А.Чубрика(рос.)
• Енциклопедія Кругосвєт(рос.)
• Ф.Мендельсон на сайті Gromko.ru(рос.)
• Felix Mendelssohn House and Foundation, Leipzig [Архівовано 14 вересня 2007 у Wayback Machine.](англ.)
• Felix Mendelssohn on Carolina Classical site(англ.)
• Mendelssohn's Scores(англ.)

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Felix Mendelssohn-Bartholdy
   d:Track:Q17299517
3. Lockspeiser E. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
4. Deutsche Nationalbibliothek Record #118580779 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
5. Archivio Storico Ricordi — 1808.
   d:Track:Q3621644
6. Grove Music Online — OUP.
   d:Track:Q30532476d:Track:Q217595
7. CONOR.Sl
   d:Track:Q16744133
8. Biographisches Lexikon der Münzmeister und Wardeine, Stempelschneider und Medailleure
   d:Track:Q90422263
9. Г. Риман Мендельсон-Бартольди // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 835–838.
   d:Track:Q27776074d:Track:Q27680201d:Track:Q649d:Track:Q2910129d:Track:Q7117345
10. Г. Риман Гензель // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 333.
    d:Track:Q27774156d:Track:Q27680201d:Track:Q649d:Track:Q2910129d:Track:Q7117345
11. Гензель, Фанни-Цецилия // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIII. — С. 337.
    d:Track:Q656d:Track:Q602358d:Track:Q24397141d:Track:Q19908137d:Track:Q23892906
12. Geni.com — 2006.
    d:Track:Q2621214

Бібліографія

• Иванов-Борецкий М. В. Мендельсон. — М., 1910.
• Дамс В. Ф. Мендельсон-Бартольди / Пер. с нем. — М., 1930.
• Ворбс Г. Х., Ф. Мендельсон-Бартольди. Жизнь и деятельность в свете собственных высказываний и сообщений современников. / Пер. с нем. М., 1966.
• Карминский М. В. Счастливый гений // Харківські асамблеї. Міжнародний музичний фестиваль 1994 р.: «Ф. Мендельсон-Бартольді та просвітництво». Збірка матеріалів / Упорядник Г. І. Ганзбург. — Харків, 1994. — С. 11-16.
• Ф. Мендельсон-Бартольди и традиции музыкального профессионализма: Сборник научных трудов / Сост. Г. И. Ганзбург. — Харьков, 1995. — 172 с.
• Ranft P., Felix Mendelssohn-Bartholdy, Lpz., 1972.
• Brown C. A Portrait of Mendelssohn. Yale University Press. 2003. — 551pp.
• Cooper J. M.; Prandi J. D. (editor). The Mendelssohns: Their Music in History. Oxford University Press. 2002. — 382 pp.

Посилання

• Мендельсон-Бартольді Якоб-Людвіґ-Фелікс // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 167.